Постанова № 4457154, 15.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2009 р. Справа № 22-а-7323/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.

при секретарі судового засідання - Баглаєнко Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської областi від04.09.2008р. по справі№17/155

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки", звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000082302/0/27 від 21.04.2008 та № 0000092302/0/1316 від 21.04.2008 р.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від04.09.2008 р. по справі№17/155 позов задоволено, визнано недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення від 21.04.2008 р. № 0000082302/0/27 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 151768,00 грн. та №0000092302/0/1316 від 21.04.2008 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 2473,5 грн., в т.ч. штрафна (фінансова) санкція 824,5 грн.

Відповідач, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція в Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду мотивує тим, що підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету по даним ланцюгам постачання неможливо і відповідно суми бюджетного відшкодування не підтверджені та зменшені платнику податку.

Позивач письмових заперечень проти апеляційної скарги не надав, але представник в судовому засіданні заперечує проти апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 10.04.2008р. по 14.04.2008р. Кременчуцькою ОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 626/23-309/13932946 від 15.04.2008 р. "Про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період - грудень 2006р., січень, лютий 2007 року. На підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.04.2008р. № 0000082302/0/27 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006р., січень, лютий 2007 року на суму 151768,00 грн. та №0000092302/0/1316 від 21.04.2008р. по донарахування податку на додану вартість в сумі 2473,5 грн. в т.ч. штрафна (фінансова) санкція 824,5 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки", не погоджуючись з висновками податкового органу, до Кременчуцької ОДПІ подало зауваження щодо проведеної перевірки. Кременчуцька ОДПІ висновків щодо зауважень товариству не надала.

Прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, відповідач обґрунтовує тим, що основними постачальниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" є ТОВ "Діловий Альянс", ТОВ "Ластар", ТОВ "Енергопром", ПП "Юніком". З метою посилення контролю правильності віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту податковим органом були проведені зустрічні перевірки та направлені запити до інших податкових органів щодо постачальників позивача. Відповідно до запиту №20628/7/23-316 від 26.12.2007р. встановлено, що стан платників ТОВ "Діловий Альянс" та ТОВ "Юніком" припинено, відповідно до запиту №20626/7/23-316 визнано банкрутом ТОВ "Ластар", ТОВ "Енергопром" визнано банкрутом. У звязку з неповним надходженням інформації стосовно вказаних постачальників, що унеможливлює підтвердження сплату податку на додану вартість до бюджету по даним ланцюгам постачання і відповідно суми бюджетного відшкодування позивача не підтверджуються і зменшені відповідачем.

05.06.2006 року між позивачем та ТОВ "Діловий Альянс" було укладено договір постачання масел. На час укладення договору ТОВ "Діловий Альянс" було платником податку на додану вартість. Відповідно до накладних від 04.01.2007р. ТОВ "Діловий Альянс" отримував присадки від постачальника ТОВ "Енергопром", який є платником податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача підтверджуються відповідними первинними документами, які надані до матеріалів справи, на поставлений товар вказані вище підприємства виписували ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Присадки" податкові накладні, суми ПДВ по вищезазначених податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах. Отримані від постачальників податкові накладні занесені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних (копія в матеріалах справи). Відповідність представлених податкових накладних чинному законодавству не заперечується відповідачем. Посилаючись на пункт 1.7 статті 1, п.7.4 ст. 7, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Але колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, встановила, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що полягає в наступному. Згідно приписів ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Одночасно із технічним записом судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому відображається хід судового розгляду справи. Частиною 7 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Зазначена обставина підтверджується відсутністю журналу судового засідання. Глава 4 «Фіксування адміністративного процесу»КАС України не містить жодних виключень з встановленого правила про обовязковість здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. На підставі наведеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, здійснивши судовий розгляд справи без повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, порушив вимоги ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи, що суд першої інстанції не здійснив фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до положень п. 1 та п. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. При цьому законним визнається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Суд першої інстанції порушив та норми процесуального права, передбачені ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому постанова суду підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень є неповне надходженням інформації стосовно постачальників позивача, що унеможливлює підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету по даним ланцюгам постачання і відповідно неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п.7.4.1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається платником податку виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20 відсотків протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податку незалежно, від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи містять копії платіжних доручень, видаткових накладних, податкових накладних на придбані товари. Таким чином, у позивача виник податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплачену в рахунок придбання товарів в ТОВ "УГМК", ПП "Базис-Тон" та ТОВ "Альянс-Д".

Відповідач в акті № 626/23-309/13932946 від 15.04.2008р. виїзної позапланової перевірки підтвердив правильність розрахунку позивачем суми ПДВ до бюджетного відшкодування. Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує, що ТОВ "Діловий Альянс" не сплатило до бюджету податку на додану вартість.

Проте, Закон України „Про податок на додану вартість" в п.7.7.5 передбачає право податкового органу проводити перевірку платника податку, який заявляє бюджетне відшкодування, а не проведення зустрічних перевірок в повному обсязі по ланцюгу.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Суми, віднесені позивачем до податкового кредиту належним чином підтверджені податковими накладними.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Відповідно до пп. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Податкові накладні, що позивач отримував від вказаних вище постачальників, відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" мало підстави для включення сум ПДВ по виписаним вказаним контрагентами податковим накладним до складу свого податкового кредиту. Посилання відповідача на матеріали зустрічних перевірок та той факт, що їх результатами не підтверджено сплату податкового зобов'язання по податку а додану вартість контрагентами позивача, не спростовують належне виконання своїх обовязків та сплату податку позивачем. Крім того, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000082302/0/27 від 21.04.2008 та № 0000092302/0/1316 від 21.04.2008 р. відповідач діяв з порушенням норм законодавства та необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від04.09.2008р. по справі№17/155 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 21.04.2008 р. № 0000082302/0/27 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 151768,00 грн. та №0000092302/0/1316 від 21.04.2008 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 2473,5 грн., в т.ч. штрафна (фінансова) санкція 824,5 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" 3, 40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 20.07.2009 р.