Ухвала суду № 4457149, 27.05.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 р.Справа № 22-а-7322/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області на постанову Господарський суд Полтавської областi від 01.08.2008р. по справі№17/120/5018

за позовом ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта", звернувся з позовом до суду , в якому після зміни позовних вимог просив визнати нечинними податкові повідомлення –рішення Кременчуцької ОДПІ від 26 грудня 2007 року № 0000652302/0/187, від 18 січня 2008 року № 0000652302/1/3, від 31 березня 2008 року №0000652302/2/15 та від 12 червня 2008 року №0000652302/3/38, винесене за результатами розгляду скарги підприємства ДПА України після порушення провадження по справі.

Постановою господарського суду Полтавської області від 01.08.08р. по справі № 17/120 позов задоволено.

Кременчуцька ОДПІ, не погоджуючись з постановою господарського суду Полтавської області, подала апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 01.08.2008р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

АТ „Укртатнафта" заперечує проти задоволення скарги , вважає вимоги відповідача незаконними та необґрунтованими, апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанову господарського суду Полтавської області такою, що підлягає залишенню без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції виходив з того, що постачальник нафти НВ ТОВ „Техно-Прогрес" включило отриману від АТ „Укртатнафта" суму податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань, чим виконало приписи п.п.7.2, 7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" , тому з боку позивача відсутні порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість" .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та правильне рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Кременчуцькою ОДПІ у Полтавський області була проведена позапланова перевірка підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період вересень 2007 року, за результатами якої було складено акт від 25 грудня 2007 року № 821/23-309/00152307.

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2007 року №0000652302/0/187, яким підприємству позивача було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року на суму 46 445 989,00 грн.

За результатами розгляду скарг АТ „Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Полтавській області та Державної податкової адміністрації України вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

На підставі відповідних рішень про результати розгляду скарг, Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2008 року № 0000652302/1/3. від 31 березня 2008 року № 0000652302/2/15, від 12 червня 2008 року № 0000652302/3/38.

З акту перевірки вбачається ,що правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує тим, що АТ „Укртатнафта" було придбано нафту сиру у НВ ТОВ „Техно-Прогрес", яке в свою чергу отримало нафту від ТОВ „Таіз".

ТОВ „Таіз" не сплачує податок на додану вартість до бюджету, керуючись положеннями ст.ст.9, 25 та 32 Закону України „Про іноземні інвестиції"", рішенням Автозаводського районного суду від 19.01.2004р. та ухвалою Автозаводського районного суду від 23.01.2004р., якими застосовано гарантії захисту іноземних інвестицій до ЗАТ СП ..Тайстра" та його дочірніх підприємств (в т.ч. ТОВ „Таіз").

З матеріалів справи вбачається, що між АТ „Укртатнафта" та НВ ТОВ „Техно-Прогрес" було укладено договори купівлі-продажу нафти.

На виконання договорів купівлі-продажу НВ ТОВ „Техно-Прогрес" відвантажувало АТ „Укртатнафта" нафту сиру, що підтверджується актами прийому-передачі, копії яких залучені до матеріалів справи.

НВ ТОВ „Техно-Прогрес" на адресу АТ «Укртатнафта»були виставлені рахунки про оплату поставленого товару.

НВ ТОВ „Техно-Прогрес" зареєстроване платником податку на додану вартість у Державній податковій інспекції в м. Полтава, про що видане відповідне свідоцтво.

У зв'язку зі здійсненням поставки нафти НВ ТОВ „Техно-Прогрес" було виписано та надано підприємству позивача податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", та в яких зазначена ставка податку на додану вартість в розмірі 20%, всього за серпень 2007 року на суму 406 008 780,2 грн., в тому числі ПДВ 234 334 796,7 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємство позивача у серпні 2007 року в повному обсязі оплачено вартість отриманої нафти згідно платіжних доручень на загальну суму 963 090 822,00 грн., в т.ч. ПДВ - 160 515 137,00 грн. , що документально підтверджується платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

У наданих платіжних дорученнях окремо зазначені суми податку на додану вартість, які АТ «Укртатнафта»перерахувало НВ ТОВ „Техно-Прогрес".

Таким чином, колегія суддів зазначає , що відбулася фактична сплата АТ «Укртатнафта»сум податку на додану вартість у складі ціни товару.

Згідно вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно, поставка нафти є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20%.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вартість нафти придбаної АТ «Укртатнафта»за договором, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відноситься до складу валових витрат виробництва.

НВ ТОВ „Техно-Прогрес" надало АТ «Укртатнафта»податкові накладні на весь обсяг поставленої нафти. Відповідність вимогам закону податкових накладних на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за вересень 2007р. та правомірність їх видачі відповідачем не оспорюється.

У відповідності до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі наданих НВ ТОВ „Техно-Прогрес" податкових накладних АТ «Укртатнафта»сформувало податковий кредит за вересень 2009р.

Посилання скаржника на те, що несплата імпортером нафти сирої- ТОВ «Таїз»суми податку на додану вартість, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту, колегія суддів, вважає такими, що не ґрунтуються на нормі чинного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи позивач не мав господарських взаємовідносин з ТОВ «Таїз», отже у відповідності до норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від НВ ТОВ „Техно-Прогрес". Суми податку на додану вартість віднесені позивачем до податкового кредиту за вересень 2008р. сплачені на користь НВ ТОВ „Техно-Прогрес" (платіжні доручення у справі).          

Згідно із підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податкового кредиту підлягають відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що суди дійшли до обґрунтованого висновку про те що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у квітні 2005р. у сумі 54 734 658,40 грн., згідно податкових накладних отриманих від НАК «Нафтогаз України». Суми податку на додану вартість за господарськими операціями по придбанню газу позивачем сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на те, що внаслідок неправомірного користування ТОВ «Таїз»пільгами по сплаті ПДВ відповідно до ст. 25 Закону України «Про іноземні інвестиції»на думку податкового органу призвело до недоплати до бюджету додатку на додану вартість, не підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин та виходячи з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг), колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача на відсутність у позивача права на податковий кредит у зв'язку із не підтвердженням перерахування до бюджету сум податку на додану вартість по ланцюгу придбання є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів. Тобто, факт порушення позивачем вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є недоведеним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та підлягають визнанню нечинним, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати відшкодовуються з Державного бюджету України.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду вважає, що господарським судом Полтавської області при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Полтавської областi від 01.08.2008р. по справі№17/120/5018 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 01.06.2009 р.