Ухвала суду № 4457146, 25.05.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 р.Справа № 22-а-7357/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті на постанову Господарський суд Полтавської областi від 04.12.2008р. по справі№9/186/5021

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті

про визнання нечининним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

01.08.2007року, Відкрите акціонерне товариство „ Кременчуцький міськмолокозавод” (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача про визначення суми податкового зобов’язання №0003042301/0/1641 від 31 липня 2007 року на загальну суму 244420,00 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 04.12.2008року позовні вимоги було задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.07.2007року № 00003042301/0/1641, за яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 244420,00 грн., в тому числі 166155,00 грн. основний платіж 78265,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Господарського суду Полтавської області від 4 грудня 2008року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: п.5.3.9п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994року №334/94-ВР (далі – Закон №334/94-ВР), ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999року №996-ХІУ (далі – Закон №996-ХІУ), ст.27 Закону України „Про інформацію” від 02.10.1992року №2657-ХП (далі – Закон №2657-ХП),

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував того, що позивач необґрунтовано включив до валових витрат кошти витрачені на оплату семінарських занять, які проводила ТОВ „ЮніМілк” з працівниками підприємства, оскільки не надало підтверджуючих документів про надання консультацій та інформаційних послуг, а також документів розробки політик та процедур, форм документів, розробки рекомендацій менеджерам, які були б використані в діяльності для отримання результату (доходу). Крім цього, позивач необґрунтовано включив до валових витрат витрати по придбанню у компанії „Кейнс Инвестментс Лимитед” авторських прав для використання на території України художніх образів та текстів з книг циклу „Дядя Федір, пес і кіт” та мультиплікаційних фільмів „Трое из Простоквашино”, „Зима в Простоквашино”, створених творчою працею Успенського Є.Н., оскільки дана фірма отримала Свідоцтво на товарний знак, який зареєстрований в РФ, та копія свідоцтва, що міститься у матеріалах справи містить відмітку - „см. на обороте”.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006року по 31.12.2006року, про що було складений акт №439| 23-210|00446782 від 19.07.2007року.

Порушення зафіксовані у зазначеному акті складають у порушенні Закону №334/ 94-ВР пп..5.3.9п.5.3 тап.5.1 ст.5 вказаного Закону внаслідок віднесення до складу валових витрат 2006року 260619,00 грн. вартості отриманих від ТОВ „ЮніМілк”, м.Москва інформаційно-консультаційних послуг без підтверджуючих бухгалтерських документів про використання їх у господарській діяльності ; пп..5.3.2 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону внаслідок віднесення до складу валових витрат 2 кварталу 2006року 404000,00 грн. вартості придбаної у компанії Кейнс Інвестмент Лімітед, Кіпр авторських прав для використання на території України художніх образів та текстів з книг циклу „Дядя Федір, пес і кіт” та мультиплікаційних фільмів.

За підсумками зазначеної перевірки відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2007року № 00003042301/0/1641, за яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 244420,00 грн., в тому числі 166155,00 грн. основний платіж 78265,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив із того, що первісні бухгалтерські документи позивача свідчать про те, що позивач виконав всі передбачені Законом №334/97-ВР вимоги для віднесення даних витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Пункт 1.31 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначає поняття господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі- валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів ( робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп..5.2.1п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих ) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону №334/94-ВР зазначено, що валові витрати можуть бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР заборонено встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ „ЮніМілк” був укладений договір №02/021, та додаткові угоди №1 від 05.01.2007року та №2 від 31.01.2006року, про надання інформаційних та консультаційних послуг, інших послуг, що забезпечують методологічну та інформаційну підтримку управлінських рішень.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сторони виконали умови даної угоди про що позивачем були надані слідуючи документи: акти приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг, звіти про надані послуги на дисках, паперові копії яких залучені до матеріалів справи, рахунки на оплату за надані послуги; копії платіжних документів в іноземній валюті №1 від 24.12.2007року на суму 1100000,00 рос.руб. та №2 від 07.02.2007року на суму 1500000,00 рос. руб., звіти про надані послуги.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дані бухгалтерські документи відповідають вимогам, які встановлені до первинних облікових документів пунктом 2 статті 9 Закону №996-ХІУ, оскільки містять всі необхідні реквізити: місце складання, предмет, грошову одиницю виміру, дату, підписи сторін, печатки, мотивовані звіти про надані послуги.

У зв’язку з цим доводи апеляційної скарги про зазначене колегія суддів, вважає необґрунтованими.

Посилання апеляційної скарги на те, що позивач не довів, що використав отримані інформаційні послуги ТОВ „Юні Мілк” у власному виробництві, оскільки дане підприємство працює в Російській Федерації, тому керується в своїй роботі російським законодавством та збільшення прибутку позивача від наданих послуг не має, колегія суддів теж вважає необґрунтованими, з вищенаведених підстав.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, предметом діяльності позивача та ТОВ „ЮніМілк” є виробництво молочної продукції, отримані послуги стосуються основного виду діяльності позивача, організації виробництва та управління (менеджмент).

Відповідно до пп.8.1.2 ст.8 Закону №334/94-ВР амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Пункт 1.2 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначає, що нематеріальні активі – це об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку.

Підпунктом 8.3.9 ст.8 Закону №334/94-ВР зазначено, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахування індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування проводяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. У податковому обліку згідно із законом про податок на прибуток амортизація починає нараховуватися з кварталу, наступного за кварталом, у якому цей нематеріальний актив було оприбутковано на баланс, а закінчується у кварталі, наступному за кварталом списання з балансу такого нематеріального активу.

Підпунктом 6.4.2п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР зазначено, що до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Пунктом 1.30 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що роялті – це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіо касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знаку на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу право продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права та інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування)є обов’язковим згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ГК України, право інтелектуальної власності на торгову марку засвідчується свідоцтвом у випадках та порядку, передбаченому законом.

Підпунктом 11.2.1п.11.2ст.11 закону №334/94-ВР зазначено, що датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Предметом укладеного між позивачем та Кейнс Інвестмент Лімітед , Кіпр про передачу не виключних авторських прав договору від 03.05.2006року є передання невиключних авторських прав і використання на території України художніх образів та текстів з книг циклу „Дядя Федір, пес і кіт” та мультиплікаційних фільмів „Трое из Простоквашино”, „Зима в Простоквашино”, що створені творчою працею Успенського Е.М., та право на відтворення, право на розповсюдження, право на переробку, право на публічне використання та демонстрацію в інформаційних, рекламних та інших цілях, право на переклад художніх образів (персонажів) Творів, їх імен та текстів Творів.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сторони виконали умови даної угоди, про що свідчать надані до матеріалів справи акт прийому-передачі від 03.05.2006року, та дії позивача відповідали вищенаведеним вимогам Закону, тому позовні вимоги підлягають задоволенню

Згідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідає вищенаведеним критеріям, тому, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Колегія суддів, вважає, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, ч.1 п.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Полтавської областi від 04.12.2008р. по справі№9/186/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді(підпис)

(підпис) Донець Л.О. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2009 р.