Ухвала суду № 4457144, 01.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2009 р.Справа № 22-а-7356/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.

представника позивача - Жарін М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Господарський суд Полтавської областi від 18.12.2008р. по справі№3/47-08/5018

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лубенський м’ясокомбінат"

до Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Лубенський м’ясокомбінат" звернулось до суду з позовом до Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, в якому просило скасувати рішення Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000842303/0 від 26.09.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 117 751, 50грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2008р. зазначений позов задоволено.

Скасовано рішення Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000842303/0 від 26.09.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 117 751, 50грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області проведена перевірка з питання дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2006 року по 31.03.2007 року, результати якої оформлені актом № 1017/23-00443950 від 13.09.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме:

- здійснення позивачем торговельної діяльності за готівкові кошти у сфері громадського харчування (їдальня) за адресою: м. Лубни, вул. Індустріальна, 9, без застосування реєстратора розрахункових операцій;

- продаж продукції не власного виробництва - основних фондів (автомобіль ВАЗ 21043, автомобіль ГАЗ 33021 та електропогрузчик) без застосування реєстратора розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акту Лубенською об’єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області прийнято рішення № 0000842303/0 від 26.09.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 117751,50грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно віднесено до закладів громадського харчування їдальню підприємства позивача та безпідставно зазначено, що продаж транспортних засобів пов'язаний з торговельною діяльністю позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому і підстав для прийняття відповідачем спірного рішення № 0000842303/0 від 26.09.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 117751,50грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.3 ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

З урахуванням аналізу зазначених норм, колегія суддів зазначає, що законом покладено обов'язок по застосуванню реєстраторів розрахункових операцій на юридичних та фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції торговельна діяльність спрямована на отримання прибутку.

Їдальня як різновид підприємства громадського харчування визначається чинним законодавством як заклад, який є самостійним статутним суб'єктом господарювання, має права юридичної особи і здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку.

Крім того, їдальня - заклад громадського харчування загальнодоступний або для обслуговування певного контингенту споживачів з різноманітним асортиментом страв, булочних, кондитерських виробів і закупних товарів.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що їдальня, у діяльності якої, на думку відповідача, повинен застосовуватися реєстратор розрахункових операцій, є підрозділом підприємства позивача, створена для забезпечення харчування працівників позивача, її діяльність спрямована тільки на задоволення потреб працівників у харчуванні та не має на меті отримання прибутку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що продаж продукції не власного виробництва - основних фондів (автомобіль ВАЗ 21043, автомобіль ГАЗ 33021 та електропогрузчик) не є торговельною діяльністю у розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки має одноразовий та не систематичний характер.

Грошові кошти, отримані від продажу зазначених транспортних засобів оприбутковані позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Відкрите акціонерне товариство "Лубенський м’ясокомбінат" не є підприємством, яке здійснює діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому посилання відповідача на необхідність застосування позивачем у своїй діяльності реєстраторів розрахункових операцій є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення № 0000842303/0 від 26.09.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 117751,50грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Полтавської областi від 18.12.2008р. по справі№3/47-08/5018 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді(підпис)

(підпис) Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.