Ухвала суду № 4457141, 16.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2009 р.Справа № 22-а-7274/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря Бобриш К.О.

представника позивача: Плескун О.В.

представника відповідача: Биченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 24.07.2008 року по справі № 17/144/5018

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним, нечинним та скасування податкового повідомлення –рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод»(надалі по тексту, позивач), Звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд: визнати нечинним податкове повідомлення –рішення № 000003230/0/29 від 21.04.2008 р. про зменшення податкового кредиту на суму 604333 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 24.07.2008 року позов задоволено. Визнано протиправним, нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00003230/0/29 від 21.04.2008 р. про зменшення податкового кредиту на суму 604 333 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме п. 1 та п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу Україні», п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції з додержанням норм закону просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10.04.2008р. по 14.04.2008р. відповідачем проведена позапланова перевірка підприємства-позивача.

За результатами перевірки складено акт № 619/23-309/05763814 вії 15.04.2008р. "Про результати позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період - березень, квітень, травень 2007р.».

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2008 р. № 0000032302/029, яким позивачу зменшено податковий кредит за березень, квітень, травень 2007р. на суму 604333,00 грн.

Судом також встановлено, що на поставлений товар ТОВ "Альянс-Д" виписало ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" податкові накладні. Суми ПДВ по вищезазначених податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах. Отримані від постачальників податкові накладні занесені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Відповідність доданих до матеріалів справи податкових накладних чинному законодавству не заперечується відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, у свою чергу, позивач навів достатні докази стосовно правомірності віднесення спірних коштів до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначену згідно з цим Законом.

Відповідно п.7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається платником податку виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20 відсотків протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податку незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п 7.5. закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

З матеріалів справи вбачається, що позивач в одному й тому самому звітному податковому періоді, а саме в березень, квітень, травень 2007р., відповідно, отримав податкові накладні на придбані товари і сплатив за них. Таким чином, у позивача виник податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплачену в рахунок придбання товарів в ТОВ "Альянс-Д".

Відповідачем, в межах процедури, передбаченої п. 7.7.5 Закону України „Про податок на додану вартість" проведено позапланову виїзну перевірку (документальну) позивача для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до зазначеної норми Закону, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідач в акті №619\23-309\05763814 від 15.04.2008 року позапланової перевірки підтвердив правильність розрахунку позивачем суми ПДВ до бюджетного відшкодування за березень, квітень, травень 2007 року.

Відповідач, в обґрунтування своїх доводів посилається на неможливість проведення зустрічних перевірок в повному обсязі по ланцюгу.

Між тим, відповідно пп.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суми ПДВ, сплаченого позивачем постачальнику товарів та віднесені до податкового кредиту належним чином підтверджені податковими накладними, рахунками-фактурами, накладними, повідомленнями та платіжними дорученнями.

Крім того, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій постачальники мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже позивач обґрунтовано відносив до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Відповідність податкових накладнихі, які позивач отримував від свого постачальника товарів вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ»відповідачем не заперечувалось. Крім того, відповідачем не заперечувалось реальність угод між позивачем та його контрагентом. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач мав всі законні підстави для включення сум ПДВ по виписаним контрагентом податковим накладним до складу свого податкового кредиту.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області –залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 24.07.2008 року по справі № 17/144/5018 –без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           С.В. Дюкарєва

                                        Я.М.Макаренко

Повний текст ухвали виготовлений 21.04.2009 р.