Ухвала суду № 4457121, 25.05.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 р.Справа № 22-а-5709/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 04.11.2008р. по справі№2-а-8305/08/2070

за позовом ТОВ "Мекап"

до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мекап»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000872330/0 від 07.08.2008 р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мекап»податку на прибуток у розмірі 4586714,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4133766,0 грн., разом 8720480,0 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000882330/0 від 07.08.2008 р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мекап»податку на додану вартість в розмірі 4040231,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2020115,50 грн., разом 6060346,50 грн.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду, подала апеляційну скаргу, вважає її такою, що не відповідає дійсності і суперечить законам України та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права: Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»иа «Про податок на додану вартість», п.1 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 5-7 КАС України, судом не були всебічно оцінені обставини за даною справою та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду по справі від 04.11.2008 року скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові ТОВ «Мекап»відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мекап»заперечує проти задоволення скарги, вважає обгрунтування та вимоги скарги незаконними та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2008 року залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат, понесених ним у зв'язку з придбанням металу для його подальшого використання у власній господарській діяльності на загальну суму 20587819,90 грн. та, відповідно, про безпідставність висновків ДПІ про порушення підприємством п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв’язку з ненаданням доказів віднесення позивачем до складу валових витрат у першому кварталі 2007 року сум витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у розмірі 60000,0 грн. , суд вважає безпідставним встановлене ДПІ порушення позивачем п.п. 5.2.1., п.п. 5.2.10 п. 5.2. ст.. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і донарахування податку на прибуток у розмірі 15000,0 грн.

У зв’язку з відсутністю порушень у формуванні валових витрат по операціям з придбання металу та щодо поліпшення основних фондів , суд першої інстанції дійшов висновки про правомірність віднесення сум ПЛДВ до складу податкового кредиту по вказаним операціям.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає проведення відповідачем планової виїзної документальної перевірки та складання за результатами її акту від 21.07.2007 р. № 1272/23-25468299, було здійснено із значними порушеннями вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим дійшов висновку про не доведеність правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «МЕКАП»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої було складено два акти перевірки: від 18.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002621 та від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002625.

На підставі акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовленого на бланку 002625, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.08.2008р. № 0000872330/0 та від 07.08.2008р. № 0000882330/0, згідно з якими відповідно:

- визначена сума податкового зобов'язання ТОВ «Мекап»з податку на прибуток - за основним платежем 4586714,0 грн. та за штрафними санкціями 4133766,0 грн., всього 8720480,00 грн.;

- визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ - за основним платежем 4040231,0 грн., за штрафними санкціями - 2020115,50 грн., всього 6060346,50 грн.

З акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, на підставі якого були винесені зазначені податкові повідомлення-рішення, вбачається , що відповідачем встановлені порушення позивачем:

- п.п.4.1.6. п.п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1., п.п.5.2.10 п. 5.2. ст. 5, п.п.5.7.1. п. 5.7. ст. 5, п.5.9. ст. 5, п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2007р. у сумі 1914293,0 грн. та заниження податку на прибуток за 2007 р. на загальну суму 4586714,0 грн.

- п.п.7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 4040231,0 грн.

Порушення вказаних положень законів встановлені у зв’язку з безпідставним віднесенням позивачем до складу валових витрат у 1 кварталі 2007 року суму витрат, пов’язаних з поліпшеннм основних фондів у розмірі 60000,0 грн. по господарській операції з СПДФО Овсієнко С.В. по ремонту залізничної колії та віднесенням до складу валових витрат сум витрат по придбанню металу оцинкованого в рулонах та у листах, які не підтверджені первинними документами, що свідчить про невикористання цих матеріалів у господарській діяльності підприємства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 р. на загальну суму 20201150,10 грн.

У зв’язку з неправомірним віднесенням сум до складу валових витрат, відповідно ДПІ вважає, що позивачем незаконно віднесені суми до податкового кредиту у зв’язку з чим занижено ПДВ за січень-грудень 2007 рік на 4040231,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в процесі здійснення господарської діяльності ведеться бухгалтерський облік здійснюваних ним господарських операцій.

У періоді, що перевірявся відповідачем, позивач здійснював на власному виробництві, яке розташоване за юридичною адресою позивача: м. Харків, вул. Плиткова, 12, виробництво елементів жорсткості, профнастилу та нестандартного обладнання. Метал для виробництва металовиробів був придбаний позивачем у контрагентів: ТОВ «Афаліна», ТОВ Пс «Євро-профіль», ЗАТ «Західно-Український Консорціум», ЗАТ «Ілліч-сталь», ТОВ ММК-Дніпро», ТОВ Магма Днепр», ПП Талвар», ГЗК «Укмеханобр»ВАТ ММК ім. Ілліча на підставі наявних в матеріалах справи договорів, прибуткових накладних, т/т та залізничних накладних, податкових накладних, що не спростовується ДПІ та підтверджено в акті перевірки.

Позивачем надані планові калькуляції, якими встановлені норми витрат металу для виробництва металовиробів.

Відповідно до пояснень позивача, що не спростовується й відповідачем, придбаний метал - оцинкована сталь в рулонах нарізається шляхом розпуску на стрічки (штрипс) встановленої ширини, формується на обладнанні в задану конфігурацію та нарізається планками певної довжини, внаслідок чого отримується готова продукція –«елемент жорсткості», яка виготовляється з оцинкованої сталі в рулонах, яка формується в певну форму на обладнанні та нарізається окремими листами встановленої довжини. Продукція упаковується в пачки за однаковим типо-розміром та відвантажується замовникові (покупцю) згідно договорів та на підставі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, довіреностей.

З наданих позивачем розшифровок кодів металу, штрипсу та готової продукції (елемент жорсткості, профнастил) вбачається, що в залежності від параметрів (ширина, товщина, конфігурація) кожному виду сировини, штрипса та готової продукції присвоєно індивідуальний код, який в наступному вказується в документах бухгалтерського обліку, що відповідає вимогам п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

Витрачання металу на виготовлення кожної партії продукції відображається позивачем в Видаткових картках ділянки виробництва елементів жорсткості і профнастилу за формою № 2, затвердженою Наказом директора ТОВ «Мекап»№ 27 від 11.01.2001р., які містять наступну інформацію: номери видаткових накладних, за якими здійснюється відвантаження продукції, дату здійснення відвантаження, найменування покупців (замовників) продукції, характеристику (типо розмір) готової продукції, кількість продукції, що відвантажується, в погонних метрах, товщину металу, норму витрат метала в кг на одиницю виміру продукції, ширину штрипсу в мм та загальну вагу штрипсу в кг, витраченого на виготовлення даного об'єму продукції. Зазначені видаткові картки є підставою для списання матеріалу на виробництво продукції.

Інформація з видаткових карток дублюється в Актах списання матеріалу на виробництво елемента жорсткості та профнастилу, що складаються за кожний місяць, за формою № 1, затвердженою Наказом директора ТОВ «Мекап»№ 26 від 11.01.2001р., та в яких розшифровується, який типо-розмір металу та в якій кількості витрачений на виробництво певного виду продукції за вказаний в акті період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що зазначені документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та підтверджують рух матеріальних цінностей –металу та їх використання у виробництві металовиробів. Інформація, яка міститься в первинних документах, систематизована позивачем на рахунках бухгалтерського обліку (картка рахунку № 20).

Як встановлено судом та підтверджено відповідачем на сторінці 9 акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, витрати на виготовлення продукції, на підставі актів про списання матеріалів, обліковуються за допомогою комп'ютерної бухгалтерської програми «Інфо-Підприємство», що дозволяє достовірно визначити вартість продукції на всіх стадіях виробництва.

З актів списання матеріалу на виробництво елемента жорсткості та профнастилу за січень - грудень 2007р. вбачається, що загальна вартість придбаного у контрагентів металу, використаного при виробництві продукції, складає 20587819,90 грн., тоді як перевіркою помилково встановлена сума 20201150,10 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат, понесених ним у зв'язку з придбанням металу для його подальшого використання у власній господарській діяльності на загальну суму 20587819,90 грн., та відповідно, про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів зазначає , що посилання скаржника про ненадання позивачем для перевірки первинних документів, які б відображали процес виробництва продукції з отриманого металу, крім зазначених в акті відмови ТОВ «Мекап»добровільно надати засвідчені копії бухгалтерських документів від 11.07.2008р. № 10/35-032, спростовується матеріалами справи та зробленим в п. 2.10 акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 записом про надані і перевірені суцільним порядком за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. документи, де серед інших зазначені: договори, акти виконаних робіт, наданих послуг, матеріальні звіти, накладні на придбання та відвантаження товарів (робіт, послуг), реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, відомості нарахування заробітної плати, інші бухгалтерські документи та довідки, відомості обліку валових доходів та валових витрат, звітність: декларації по податку на додану вартість, декларації по податку на прибуток, звіти, баланси.

З наявного в матеріалах справи листа № 3692 від 09.06.2008р., складеного на бланку ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, вбачається, що вказані в листі документи, серед яких зазначені й первинні документи, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, витребувані у позивача для перевірки, були отримані 09.06.2008р., про що зроблено відповідний запис перевіряючим Шабай О.В на екземплярі цього листа позивача, що також свідчить про надання для перевірки всіх витребуваних відповідачем документів.

Надані відповідачем доповідні записки без № та № 57 правомірно не приймаються судом до уваги, оскільки складені начальником управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Орджонікідзевскьому районі м. Харкова Шуригой Т.М., який не приймав участі в проведенні перевірки, не містять дати їх складання, а доповідна записка без номера складена останнім на своє ім'я.

Акт відмови в наданні документів для перевірки № 152 від 09.06.2008р. також не може бути належним доказом ненадання позивачем документів для перевірки, оскільки був складений в односторонньому порядку, не містить підписів посадових осіб позивача, повністю не заповнений, в тому числі має незаповнені рядки щодо переліку ненаданих документів та причин ненадання документів у повному обсязі.

Стосовно донарахування відповідачем податку на прибуток у розмірі 15000,0 грн. у зв'язку з віднесення позивачем до складу валових витрат у першому кварталі 2007 року сум витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою робіт, виконаних ФО-П Овсієнко С.В. з благоустрою та доукомплектування залізничних шляхів, які рахуються на балансі підприємства, у розмірі 60000,0 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів в межах, встановлених пп. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 цього Закону та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього закону.

Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.03р. та узгодженого Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003р. № 06-10/239, у разі віднесення до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрат на поліпшення основних фондів ці дані вказуються у рядку 4.10. Декларації про прибуток підприємства та в додатку .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ФО-П Овсієнко С.В. в рамках укладеного з позивачем договору № 1р від 15.01.2007р. були виконані роботи по розчистці та благоустрою під'їзних залізничних колій, які знаходяться на балансі підприємства, про що сторони підписали акт виконаних робіт за березень 2007р.

Як вбачається з наданої позивачем копії Декларації на прибуток підприємства за 2007 рік та Додатку К1/1 до Декларації, рядок 4.10. Декларації не заповнений, таблиця 3 додатка до Декларації також не заповнена. Згідно наданому позивачем переліку валових доходів та валових витрат підприємства за 2007 рік витрати з благоустрою та доукомплектування залізничних шляхів не включені до складу валових витрат у 1 кварталі 2007 р.

Позивач вказує, що вказані суми не були віднесені до складу валових витрат. Відповідачем ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не надано доказів віднесення позивачем до складу валових витрат у першому кварталі 2007року сум витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у розмірі 60000,0 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність встановлення порушення позивачем п.п. 5.2.1., п.п. 5.2.10 п. 5.2. ст.. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і донарахування податку на прибуток у розмірі 15000,0 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність встановлення ДПІ порушення підприємством п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та визначення зобов’язання з ПДВ оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 07.08.2008р. № 0000882330/0 у розмірі 4040231,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2020115,50 грн., усього 6060346,50 грн. по господарським операціям з СПДФО Овсієнко С.В. по ремонту залізничної колії та придбанню металу оцинкованого в рулонах та у листах, оскільки факти порушень позивачем п.п.4.1.6. п.4.1. ст..4, п.п.5.7.1. п.5.7., п.5.9. ст. 5, п.п. 8.6.1. п.8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до положень п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). Вимоги до оформлення податкової накладної закріплені в п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що в описовій частині зазначеного акту перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про порушення позивачем цих норм, а також правове обґрунтування їх застосування, що не відповідає вимогам п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових и позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 та робить безпідставним встановлення відповідачем зазначених порушень.

Згідно акту перевірки від 21.07.2008р. донарахування сум ПДВ у розмірі 4040231,0 грн. здійснювалося відповідачем, виходячи з суми витрат, виключених зі складу валових витрат, понесених позивачем у зв'язку з придбанням матеріалу, що був використаний при виробництві продукції в перевіряємому періоді на суму 20201150,10 грн., тоді як судом встановлено інший розмір витрат матеріалу на виробництво продукції - 20587819,90 грн. Отже, розмір ПДВ, сплаченого (нарахованого) позивачем у зв'язку з придбанням металу, використаного в виробництві металовиробів в перевіряємому періоді, складає 4117564,0грн.

Матеріалами справи підтверджено, що у періоді, що перевірявся, позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ, сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням металу, який використовується позивачем у власній господарській діяльності - у виробництві металовиробів (елемент жорсткості, профнастил, нестандартне обладнання) у розмірі 4117564, 0 грн.

Наявними в матеріалах справи податковими накладними, отриманими від постачальників металу, які є платниками ПДВ, і оформленими у відповідності з вимогами чинного законодавства, позивачем підтверджена правомірність включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) ним у зв'язку з придбанням металу у перевіряємому періоді.

Колегія суддів зазначає , що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б ці обставини спростовували.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції знайшов підтвердження факт порушення ДПІ ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо надіслання письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення на проведення планової виїзної перевірки , але цей факт не є підставою для скасування прийнятих за результатами перевірки оскаржуваних податкових повідомлень- рішень за умови допуску посадових осіб ДПІ до проведення планової виїзної перевірки.

Позивач не позбавлений був можливості скористатися своїм правом для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової виїзної перевірки у зв’язку наданням документів, передбачених ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини щодо порушення з боку відповідача п. 1.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових и позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, який передбачає складення при проведенні перевірки одного зведеного акту планової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки відповідачем було складено два акти перевірки: від 18.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002621 та від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299, виготовлений на бланку 002625, позивачу поштою був направлений акт перевірки від 21.07.2008р. № 1272/23-25468299 без додатків, які не надані ані суду першої інстанції, ані до апеляційного суду.

Стосовно наданого відповідачем акту відмови ТОВ «Мекап»добровільно надати завірені копії бухгалтерських документів, які свідчать про заниження об'єктів оподаткування від 11.07.2008р. № 10/35-032, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції , що цей документ не може бути належним і допустимим доказом відмови позивача від надання витребуваних документів, а отже й правомірності донарахування відповідачем податків і застосування штрафних санкцій, оскільки в розумінні п.9 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»правом при проведенні перевірок вилучати у підприємства копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, наділений відповідач. Таким правом він не скористався.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, враховуючи положення ст.ст. 8,9, 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»повинен при здійсненні перевірок перевіряти всі документи, що стосуються господарської діяльності платника за перевіряємий період, але не виключно документи, що свідчать про заниження об’єкту оподаткування, тим більше, що підприємство вважає, що він такий об’єкт не занижував, а відповідно і такі документи у нього відсутні. Висновок щодо заниження об’єкту оподаткування повинен робитися саме органом державної податкової служби на підставі усіх документів господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів. Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними та погоджується з висновком суду першої інстанції , що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню нечинним, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 04.11.2008р. по справі№2-а-8305/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 01.06.2009 р.