Ухвала суду № 4457115, 14.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 р.Справа № 22-а-5368/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю

представника відповідача Бикова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 17.11.2008р. по справі№2-а-20/08

за позовом відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Міністерства транспорту України

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Ізюмської ОДПІ Харківської області № 0001601520/0 від 13 вересня 2006 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 122794,17 грн. за затримку на 563 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 245588,30 грн. за платежем - податок на додану вартість, виданого на підставі акту від 23 серпня 2006 року № 1092/152/01056356 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань; № 0000601710/0, № 0000611710/0 від 21 липня 2006 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі відповідно 20% у сумі 1186,08 грн. за затримку на 88 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 5930,42 грн. та 10% у сумі 1168,74 грн. за затримку на 8 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 11687,42 грн. за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, прийнятих на підставі акту від 15.06.2006 року № 415 про результати перевірки -дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань; № 0010881710/0, № 0010891710/0 від 25.09.2006 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі відповідно 20% у сумі 31,73.грн. за затримку на 82 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 158,64 грн. та 10% у сумі 17,61 грн. за затримку на 3 календарних дні граничного строку сплати угодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 176,07 грн. за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, прийнятих на підставі акту від 09.09.2006'року № 1358 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, як такі, що не відповідають діючому податковому законодавству України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 року по справі № 2-а-20/08 позов відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Міністерства транспорту України задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення № 0001601520/0 від 13 вересня 2006 року; № 0000601710/0, № 0000611710/0 від 21 липня 2006 року; № 0010881710/0, № 0010891710/0 від 25.09.2006 року, прийняті Ізюмською ОДПІ в Харківській області.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач своїх представників в судове засідання не направив, що не є перешкодою для розгляду поданої апеляційної скарги, з огляду на належне повідомлення сторони про час та місце слухання справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що за результатами перевірки ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, проведеною Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області було складено акт № 1092/152/01056356 від 23 серпня 2006 року.

За висновками акту перевірки стверджувалося про порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 155894 грн. 03 коп.

На підставі вищевказаного акту було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001601520/0 від 13 вересня 2006 року, яким відповідно п.п.17.1.7. п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 122794,17 грн. за затримку на 563 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 245588,30 грн. за платежем - податок на додану вартість.

За висновками акту № 415 від 15.06.2006 року про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000601710/0, №0000611710/0 від 21 липня 2006 року про застосування до позивача штрафу у розмірі 20% в сумі 1186,08 грн. за затримку на 88 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 5930,42 грн. та 10% в сумі 1168,74 грн. за затримку на 8 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 11687,42 грн. за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

На підставі акту № 1358 від 09.09.2006 року про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, податковими повідомленнями - рішеннями № 0010881710/0, № 0010891710/0 від 25.09.2006 року відповідач застосував до позивача штраф у розмірі 20% у сумі 31,73 грн. за затримку на 82 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 158,64 грн. та 10% у сумі 17,61 грн. за затримку на 3 календарних дні граничного строку сплати угодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 176,07 грн. за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки несвоєчасної сплати ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" вищевказаних податкових зобов’язань є необґрунтованими, та що у відповідача не було законного права проводити нарахування фінансових санкцій на суми, сплачені підприємством в погашення визначених податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність належних та достатніх доказів по справі на підтвердження правомірності заявлених позивачем вимог, вважаючи доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтованими та такими, що протирічать вимогам діючого законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Згідно до пункту 5 статті 50 “Бюджетного кодексу України” податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється зі сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Фактично, відповідачем примусово стягнено на погашення податкового боргу, який виник раніше, сплачені позивачем суми на погашення поточних податкових зобов’язань, без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається своєчасність та повнота сплати позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку з власників транспортних засобів за спірний період відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому, висновки складених відповідачем вищезазначених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати таких податків не відповідають фактичним обставинам справи.

Нарахування штрафних (фінансових санкцій) було зумовлено тим, що податковий орган зараховував сплату поточних податкових зобов'язань в погашення податкового боргу. Зокрема, це вбачається з картки особового рахунку ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" з податку на додану вартість, що при перерахуванні підприємством сум в погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначені суми враховувались в погашення податкового боргу у календарній черговості його виникнення. Також, зазначене підтверджується письмовими поясненнями відповідача від 13.04.2009 року № 212/10/10-021, наданими розрахунками застосованих за оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій щодо виникнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість та податку з власників транспортних засобів в зв’язку з зарахуванням відповідачем сплачених позивачем сум на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення всупереч цільовому призначенню здійснених позивачем платежів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність законних підстав у відповідача здійснювати нарахування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату сум податкових зобов’язань (податкового боргу), які фактично не сплачувалися позивачем. Адже, сплачені позивачем суми були спрямовані ним на погашення інших податкових зобов’язань, згідно зазначених в платіжних документах цільових призначень платежів. При цьому зауважується, що застосування фінансових санкцій в порядку п. п. 17.1.7 п. 1.7 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можливо лише в разі порушення платником граничних строків сплати податкових зобов'язань, визначених цим Законом.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо правомірності неврахування відповідачем призначення платежів, направлених позивачем на сплати певних податкових зобов’язань, визначених у платіжних дорученнях.

Зазначені обставини справи підтверджують правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та прийняття судового рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 17.11.2008р. по справі№2-а-20/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 21.04.2009 р.