Ухвала суду № 4457076, 09.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2009 р.Справа № 22-а-4858/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за участю

представника позивача Рой С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавський окружний адміністративний суд від 22.10.2008р. по справі№2-а-651/08

за позовом ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод"

до державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання податкового повідомлення - рішення від 27.06.2008 року нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000031305/08 від 27.06.2008 року нечинним, обгрунтовуючи їх неправильним визначенням податковим органом рівня звичайної ціни реалізованих заводом товарів, що зумовило помилковий висновок проведеної перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2008 року по справі № 2-а-651/08 адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000031305/08 від 27.06.2008 року про визначення ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 241 125,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що 17.06.2008 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Полтавський турбемаханічний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень та вересень 2007 року. За результатами перевірки складено акт № 1097/23-2/00110792 від 17.06.2008 року.

У висновках акту перевірки відповідач стверджував про заниження цін на продукцію, яка реалізовувалася позивачем пов’язаній особі ТОВ «Укртехносинтез» в серпні 2007 року та вересні 2007 року, що є порушенням п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідач прийняв повідомлення - рішення № 0000031305/08 від 27.06.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 241125 грн. (39925 грн. за серпень 2007 року + 201200 грн. за вересень 2007 року).

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що пов'язана особа СП «Укртехносинтез» є офіційним та єдиним дилером ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод», згідно дилерського договору № 1 від 02.01.03 р. За висновками суду встановлення позивачем рівня відпускних цін офіційному дилеру СП «Укртехносинтез» не суперечить вимогам п.п. 1.20.5 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ціни реалізації в даному випадку є звичайними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими та надуманими.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укртехносинтез» є засновником ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» з часткою у статутному фонді 94,4 %.

02.01.2003 року між позивачем та ТОВ «Укртехносинтез» укладено дилерський договір № 1 від 02.01.2003 року. Згідно пункту 5.1. договору відпускні ціни на продукцію ВАТ «ПТМЗ» при поставці її ТОВ «Укртехносинтез», форма розрахунків, порядок платежів та інші умови поставки продукції обумовлюються у договорі купівлі - продажу та доданих до нього специфікаціях. Орієнтовна вартість договору 6 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 000 000 грн. Термін дії договору до 31.12.2003 року. Додатковою угодою № 2 від 30.12.2004 року продовжено термін дії договору до 31.12.2005 року, а додатковою угодою від 01.01.2006 року термін дії договору продовжено до 31.12.2007 року.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20. ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п. 1.20.2 п. 1.20. ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені договори з ідентичними товарами на співставних умовах.

Враховуючи вищенаведені норми податкового права, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про помилковість співставлення умов дилерського договору СП «Укртехносинтез» з умовами інших договорів купівлі-продажу продукції, оскільки СП «Укртехносинтез», як єдиний дилер, мав найбільші обсяги реалізації продукції в порівнянні з іншими існуючими у підприємства покупцями та, відповідно, мав більші знижки щодо відпускної ціни продукції позивача. При цьому слід врахувати додаткові умови дилерського договору, які відсутні в звичайному договорі купівлі-продажу, щодо просування товарів серед покупців України та закордону, сервісного та гарантійного обслуговування продукції тоді.

Тому порівняння ціни реалізації, встановленої для офіційного дилера, та ціни реалізації на аналогічну продукцію, придбану іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер, є помилковим, оскільки умови вказаних договорів не є співставними в розумінні п.п. 1.20.2 п.п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити про дію (в тому числі в періоді що перевірявся) на підприємстві позивача Положення про порядок застосування системи знижок покупцям, затвердженого наказом по підприємству № 19/"Е" від 20.12.2004 року. Відповідно до п. 2.1 зазначеного Положення позивач мав право надавати знижку в розмірі до 40% покупцю, якому відвантажено продукції на суму більше 3 млн. грн. Тому, враховуючи фактичний обсяг відвантаженої ТОВ«Укртехносинтез» продукції (більше 3 млн. грн.), позивач правомірно застосував знижку в розмірі 29,17%, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Доводи апелянта про те, що позивачем було надано знижку ТОВ «Укртехносинтез» в розмірі 53% є необґрунтованими. Оскільки не підтверджуються наявними по справі доказами. Зокрема, відповідачем, на виконання свого обов’язку доказування за ст. 71 КАС України, не надано відповідних розрахунків на підтвердження визначеного розміру знижки по реалізованим позивачем товарам ТОВ «Укртехносинтез» саме в розмірі 53%. При цьому зауважується про неправомірність здійснення розрахунків по визначенню розміру знижки за окремими видами реалізованої продукції, оскільки знижки застосовувалися позивачем на всю суму реалізованої продукції ТОВ «Укртехносинтез», згідно умов вищезазначеного положення.

Підпунктом 1.20.5 пункту 1.20. ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів даного пункту, то для доказу обґрунтування її рівня можуть бути взяті до уваги правила, визначені відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Позивачем формування вільних відпускних цін здійснювалося згідно Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції в промисловості, розроблених Мінпромполітики України (Наказ № 47 від 02.02.01 р.) за правилами встановленими національними стандартами бухгалтерського обліку на підставі затверджених норм матеріальних витрат на сировину, матеріалів та комплектуючих виробів, витрат на оплату праці, інших витрат та планової норми рентабельності.

Як свідчать матеріали справи, передача продукції за умовами дилерського договору відбувалася на рівні відпускних цін, що значно перевищували собівартість реалізованої продукції, тому встановлений рівень відпускних цін офіційному дилеру ТОВ «Укртехносинтез» не суперечить вимогам п.п. 1.20.5 п. 1.20. ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.20.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про звичайні ціни реалізації продукції за умовами дилерського договору між позивачем та ТОВ «Укртехносинтез» у серпні-вересні 2007 року.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно та правильно встановлені обставини справи, дотримані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування прийнятого судового рішення.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавський окружний адміністративний суд від 22.10.2008р. по справі№2-а-651/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2009 р.