Ухвала суду № 4457052, 24.02.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2009 р.м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Бобриш К.О.

представника позивача: Машкіної Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 17 листопада 2008 року по справі № АС-3/526-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Селмі», м. Суми

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про часткове скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

          Відкрите акціонерне товариство «Селмі»(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Суми про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111720,73 грн. від 28.08.2008 року № 000068220/62047 в частині нарахування пені на суму 20520,73 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 17 листопада 2008 року позов задоволено повністю. Скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Суми про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111720,73 грн. від 26.08.2008 року № 000068220/62047 в частині нарахування пені на суму 20520,73 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом, при ухваленні постанови ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пункту 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. №136, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставі Акту перевірки Державної податкової інспекції в м. Суми від 14.08.2008 р. № 6797/220/04799336 про результати невиїзної документальної перевірки ВАТ «Селмі»з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономічним контрактам за період з 03.08.2007 р. по 07.08.2008 р., 26.08.2008 року ВАТ «Селмі»(надалі - позивач) отримав Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111 720,73 грн. № 00006822/62047, яке прийняте Державною податковою інспекцією в м. Суми.

З акту перевірки судом встановлено, що контролю підлягали такі зовнішньоекономічні контракти:

№ 47-0711 від 21.09.2007 р., укладений позивачем з компанією eiong Instruments», Чехія, на загальну суму 84 250,00 євро

№ 47-0714 від 03.09.2007 р., укладений позивачем з компанією eron Technologies», республіка Корея, на загальну суму 9 152,76 долл. США.

Відповідно до акту перевірки по контракту, укладеному з компанією Instruments», Чехія, порушено законодавчо встановлений 180-денний строк надходження товару, а саме:

Позивач здійснював оплату вказаного контракту в такі строки і в таких обсягах:

16.10.2007          року - 40 000,0 євро

18.06.2007          року - 38 412,4 євро

Оплачений товар був отриманий позивачем, відповідно до відміток митних органів України в вантажних митних деклараціях, 18.07.2008 року.

Суд першої інстанції зазначив, що заборгованість по граничному терміну отримання товару за вказаним контрактом в межах перерахованої суми 40 000 євро виникла, починаючи з 14 квітня 2008 року (17 жовтня 2007 року + 180 днів). Останнім днем для розрахунку прострочення отримання товару слід вважати дату 17 липня 2008 року, оскільки саме ця дата зазначена в ВМД № 805000001/8/008023. Всього прострочення склало 95 днів. Таким чином, пеня повинна бути розрахована в такому порядку:

95 днів х 40 000,0 х 0,3% =11 400 євро = 91 200,0 грн. (виходячи з офіційного курсу євро до української гривні, встановленого НБУ станом на 14.04.2008 року на рівні 99,5665 гривень за 100 євро).

Судом також встановлено, що позивач визнає і погоджується з розрахунком відповідача як по сумі пені, так і по строку порушення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 зазначеного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судом також встановлено, щодо по контракту № 47-0714 від 03.09.2007 р., укладеному позивачем з компанією Instruments», республіка Корея, на загальну суму 9 152,76 долларів США, позивач отримав товар до здійснення оплати, а саме 31 жовтня 2007 року.

Платежі були здійснені таким чином:

01.11.2007 року - 4 669,12 долл. США

14.02.2007 року - 4 483,64 долл. США

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи свідчать про відсутність з боку позивача будь-яких порушень валютного законодавства України, в тому числі в частині дотримання законодавчо встановлених строків проведення розрахунків в іноземній валюті. При цьому, для перевірки дотримання позивачем валютного законодавства в частині своєчасного проведення розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам, надавалися також і документи, які мали виключно інформативний характер, оскільки на органи ДПА України, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу», не покладається функції здійснення контролю за проведенням митних операцій суб'єктами господарювання.

Також, суд першої інстанції зазначив, що в акті перевірки зроблений безпідставний і необґрунтований висновок про те, що позивач порушив вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за контрактом з компанією Instruments». Вказана норма Закону передбачає від суб'єктів господарювання отримання індивідуальної ліцензії НБУ в випадку, якщо операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. Позивач не потребував отримання ліцензії НБУ по вказаному контракту, оскільки поставка товару була здійснена попередньо, до фактичної її оплати. На органи ДПА України покладені функції здійснення контролю за дотриманням валютного законодавства України. При цьому ДПА України не є суб'єктом законодавчої ініціативи з цих питань. На сьогодні в ДПА України відсутні нормативні акти, прийняті відповідно до чинного законодавства України, якими б були врегульовані питання контролю за дотриманням валютного законодавства. Єдине Податкове роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у разі порушення резидентами термінів розрахунків при виконання імпортних договорів, яке було затверджене наказом ДПА України від 23.10.2002 р. № 505, втратило чинність згідно з наказом ДПА України від 12.06.2007 р. № 353.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 23. ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Окрім того, відповідно до ст. 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначаються Державною митною службою України.

За змістом п. 14. ст. 1 Митного Кодексу України митне оформлення, як виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів.

Вимоги до вантажних митних декларацій (ВМД) встановлені відповідно до приписів Митного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574, якою затверджене Положення про вантажну митну декларацію. Відповідно до п. 2 Постанови № 574 вантажна митна декларація (ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до п. 8 Постанови № 574 ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Заявленим режимом товарів, поставлених за контрактами, які перевірялись і зазначені в Акті перевірки, було їх зберігання під митним контролем без стягування мита та інших податків та без застосування до них мір нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, що передбачено, окрім зазначених законодавчих та нормативних актів прямої дії також і ще одним нормативним актом прямої дії, а саме Положенням про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженим наказом Державної митної служби України від 31.12.1996 р. № 592. Відповідно до п. 1.1. зазначеного Положення митний склад - це митний режим, при якому ввезені з-за меж митної території товари зберігаються під митним контролем без справляння мита та інших податків та без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень в період зберігання... Зберігання товарів в режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально призначеного та обладнаного приміщення або іншого місця - митного ліцензійного складу.

Відповідно до п. 1.4. цього Положення територія складів, визначених у пункті 1.1, є зоною митного контролю і становить невід'ємну складову частину митної території України, на якій діє законодавство України, Митний кодекс України, нормативні акти Державної митної служби України, а також нормативні акти інших відомств, що регулюють вимоги до товарів, які ввозяться в Україну або вивозяться з України, відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, вантажна митна декларація це - письмова заява "встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Із аналізу статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не вбачається, що законодавцем поставлено в залежність факт здійснення поставки по імпортним операціям (без отримання ліцензії) від митного оформлення продукції.

Таким чином, судоми першої інстанцій правильно зазначено, що з датою митного оформлення продукції (виписки вивізної вантажної митної декларації) законодавець пов'язує тільки граничний термін зарахування валютної виручки за експортними контрактами, що прямо передбачено статтею 1 наведеного Закону.

Приписами підпункту 1.1 статті 1 Інструкції «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджена постановою Національного банку України №136 від 24.03.1999 р. (надалі Інструкція № 136) передбачено, що днем виникнення порушення вважається - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією ліцензій. Здійсненням поставки вважається дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Згідно з пунктом 3.3 статті 3 Інструкції № 136, банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який відповідно до умов договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно зазначено, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не пов'язує стягнення пені в залежності від знаходження чи зняття імпортної операції резидента з контролю банку, а неподання позивачем митному органу України документів, які необхідні для здійснення митного контролю, вивантажування предметів, що знаходяться під митним контролем, без дозволу митного органу, є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність, передбачену митним законодавством.

Таким чином, правова позиція суду першої інстанцій стосовно дотримання позивачем терміну, встановленого ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті»у зв'язку із фактичною поставкою товару в межах даного строку та за відсутності вантажно-митних декларацій на оформлення імпортованого товару, визнається колегією суддів нормативно обґрунтованою.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду, що позивач в повному обсязі дотримався вимог Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті»за контрактом № 47-0714 від 03.09.2007 р., укладеному позивачем з компанією Technologies», республіка Корея, отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги виводів суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 17 листопада 2008 року по справі № АС-3/526-08

- без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий           (підпис)                              Н.В. Шевцова

                    Судді:                              (підпис)                     С.В. Дюкарєва

(підпис) Я.М. Макаренко

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                      Н.В. Шевцова          

Повний текст ухвали виготовлений 02.03.2009 р.