Ухвала суду № 4457037, 18.06.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 р.Справа № 22-а-3767/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання

Представник позивача - Мельниченко І.З.

Представник відповідача - Нечуєв С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПI у м. Суми на постанову Господарський суд Сумської областi від 26.11.2008р. по справі№12/512-08

за позовом ДПI у м. Суми

до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Буднафтогаз"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПI у м. Суми, звернувся до Господарського суду Сумської областi з позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Буднафтогаз", в якому, після збільшення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Буднафтогаз" податковий борг в сумі 105896,48 грн. на користь держави в особі ДПІ в м. Суми.

Постановою Господарського суду Сумської областi від 26.11.2008 року в задоволенні адміністративного позову ДПI у м. Суми відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про державну податкову службу в Україні", Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про систему оподаткування", ст.ст. 86, 159 КАС України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Віповідач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, відповідач є платником податків і зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування». Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", до обов'язків платників податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.

31.08.2006р. працівниками Державної податкової інспекції в м. Суми була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства відповідачем (акт перевірки від 31.08.2006 р. № 5570/235/32602209/99 /а.с. 15-35/). В результаті перевірки встановлено порушення відповідачем п. 4.5. ст. 4, п.п. 7.3.5. п. 7.3, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 134363,00 грн., а також завищено податок на додану вартість на загальну суму 9163,00 грн.

Відповідно до п. "б" п.п. 4.2.2. ст. 4, п.п.17.1.1 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, на підставі акта перевірки керівником Державної податкової інспекції в м. Суми було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001362302/0/58261 від 09.09.2006р. /а.с. 36/, яким підприємству визначено податкове зобов'язання в сумі 201544,50 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача поштою з повідомленням про вручення. На початок 2008р. податковий борг в сумі 116443,53 грн. залишався не погашеним.

Податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2007р.; березень, квітень травень 2008р. відповідач задекларував до сплати відповідно 11284,00 грн. і 98,00 грн. штрафу, 787,00 грн., 50114,00 грн., 207,00 грн., 4292,00 грн., 5961,00 грн.

Із поданого розрахунку податкового боргу вбачається, що із картки особового рахунку станом на 17.11.2008р. заборгованість складає 100270,74 грн. по таким деклараціям: № 178719 від 17.01.08р. сума 40484,74 грн.; № 37723 від 18.04.08р. сума 207,00 грн; № 56677 від 20.05.08р. сума 4292,00 грн.; № 56677 від 20.05.08р. сума 2,00 грн. (штрафна санкція, нарахована самостійно); № 64360 від 20.06.08р. сума 5961,00 грн.; № 87033 від 18.07.08р. сума 7704,00 грн.; № 105556 від 18.08.08р. сума 15323,00 грн.; № 114241 від 19.09.08р. сума 6557,00грн.; № 140107 від 20.10.08р. сума 19740,00грн. та залишок несплаченої пені в сумі 5625,74 грн. /а.с. 104/.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами планової комплексної документальної перевірки по акту перевірки від 31.08.2006 року №5570/235/32602209/99 позивачем було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 134363,00 грн. та штраф у розмірі 50% від донарахованої суми основного податку, що становить 67181,50 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення від 09.09.2006 року № 001362302/0/58261 на загальну суму платежу податкового зобов'язання і штрафу - 201544,50 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 04.04.2007 року по справі № АС 10/536-06 позовні вимоги відповідача було задоволено частково, а податкове повідомлення - рішення від 09.09.2006 року № 0001362302/0/58261 скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45104,00 грн. та штрафу у розмірі 22552,00 грн. Всього на суму 67656,00 грн. /а.с. 121-122/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2007 року постанова господарського суду Сумської області по справі № АС 10/536-06 залишена без змін /а.с. 123-126/.

16 листопада 2007 р. позивач, на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду прийняв нове повідомлення - рішення № 1/1295 на суму 132271,52 грн., у тому числі: 97592,02 грн. - сума основного платежу з податку на додану вартість та 44629,50 грн. сума штрафу (50% від суми основного платежу).

Ця сума податкового боргу з ПДВ - 132271,52 грн. є безспірною та відповідач її визнає, оскільки ухвала суду набрала чинності.

Позивач пояснює виникнення боргу відповідача тим, що відповідач своєчасно не сплатив узгоджені податкові зобов'язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень листопад, грудень 2007 р. та за березень, квітень, травень 2008 року задекларував до сплати відповідно 11284,00 грн. і 98,00 грн. штрафу, 787,00 грн., 50114,00 грн., 207,00 грн., 4292,00 грн., 5961,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний висновок позивача не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Вищевказані суми поточних податкових зобов'язань відповідач сплатив повністю і своєчасно. Відповідач проводив сплату поточних платежів з ПДВ згідно платіжних доручень у яких вказував за який звітний період сплачується податок на додану вартість, а також надавав позивачу листи з інформацією про сплату поточних зобов'язань з ПДВ /а.с. 55-88/.

Так з матеріалів справи вбачається що узгодженими податковими зобов'язаннями за поточні звітні періоди відповідачем сплачено до бюджету у встановлений строк, а саме: за жовтень 2007р. ПДВ - 11284, 00 грн., штраф - 1957, 00 грн., згідно платіжного доручення № 2121 від 27.11.2007р; за листопад 2007р. ПДВ - 787, 00 грн., згідно платіжного доручення № 2182 від 24.12.2007р.; за грудень 2007р. ПДВ - 50114, 00 грн., згідно платіжного доручення № 2221 від 17.01.2008р. та погашений частково податковий борг в розмірі 15000,00 грн. - платіжне доручення № 2186 від 26.12.2007р.; за січень 2008р. податкове зобов'язання у сумі нуль грн.; за лютий 2008р. по ПДВ від'ємне значення 5953,00 грн., що зараховується в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду; за березень 2008р. ПДВ - 207,00 грн., платіжне доручення № 2313 від 24.04.2008р., а також відповідачем самостійно погашений частково податковий борг 18000,00 грн., платіжне доручення 2274 від 31.03.2008р., також відповідачем в цей період знову самостійно погашена частина податкового боргу в розмірі 11000,00 грн., згідно платіжного доручення № 2341 від 28.05.2008р.; за травень 2008р. ПДВ 5961,00 грн. - платіжне доручення № 25 від 26.06.2008р.

Таким чином відповідач фактично сплатив поточні зобов'язання по платежам ПДВ, а також частково (на 44005, 00 грн.) погасив суму податкового боргу.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон 2181), активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, в а разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3. ст. 16 Закону 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не мітять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини) та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашення податкового боргу (його частини) та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи з аналізу вказаних нормативних положень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нормами Закону 2181 дійсно передбачається пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку.

Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість, а також право зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Нормами Закону 2181 також не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається відповідачем у відповідних платіжних дорученнях) для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до п.п. 3.1.1. ст. 3 Закону 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що норми п.п. 8.6.2. ст. 8 Закону 2181, з урахуванням положень п.п. 6 п.п. 8.6. 1 ст. 8 Закону 2181, не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу з ПДВ в розмірі 88266, 52 грн. по узгодженому податковому боргу, за повідомленням-рішенням № 1/1295 від 16.11.2007р., а не за стягненням поточних податкових зобов'язань, які є предметом позову, та фактично сплачені відповідачем.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Господарського суду Сумської області від 26.11.2008 року по справі№12/512-08 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПI у м. Суми на постанову Господарського суду Сумської областi від 26.11.2008 року по справі№12/512-08 - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської областi від 26.11.2008 року по справі№12/512-08 за позовом ДПI у м. Суми до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Буднафтогаз" про стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді(підпис)

(підпис) Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2009 р.