Ухвала суду № 4457006, 17.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 р.

м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М. , Дюкарєвої С.В.

секретаря судового засідання Бобриш К.О.

представника позивача: Репін В.Г.

представник відповідача: Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року по справі № 2-а-7280/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроком»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроком»(надалі по тексту позивач - ТОВ «Промелектроком») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ( надалі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) , в якому просило суд:

-          визнати недійсним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Дзержинському районі

м. Харкова №0000612305/0 від 19.02.2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0000612305/0 від 19.02.2008 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Промелектроком»зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 23 липня 2004 року №14801020000000031, ідентифікаційний код-33068139 та взято на облік платника податку на додану вартість.

Управлінням аудиту юридичних осіб в ДПІ Дзержинського району м. Харкова проведена комплексна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006          р. по 31.12.2007 р. ТОВ „Промелектроком".

За результатами перевірки складено акт № 816/2305/33068139 від 09.02.2008 р., згідно з пунктом акту 3.1.5 при перевірці правильності формування податкового кредиту за період з 01.10.2006 р. по

31.12.2007          р. встановлено завищення сум податкового кредиту на 34602,62 гривень.

19.02.2008 р. ДПІ Дзержинського району м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення№0000612305/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість - код 14010100, саме: всього 51903,93 грн., з яких 34602,62 грн. - основний платіж, 17301,31 - штрафні (фінансові) санкції.          

Також, судом встановлено, що в 4 кварталі 2006 року та 1 кварталі 2007 року ТОВ «Промелектроком»згідно договорів №04/01-02 від 04.01.2007 р. та № 04/01-03 від 04.01.2006 р. отримав товари від ФОП Сергієнко О.С.

Договори №04/01-02 від 04.01.2007 р. з додатковою угодою № 1 від 05 січня 2007 р., та № 04/01-03 від 04.01.2006 р., були укладені згідно зі ст.ст. 626, 627, 628, 631 та 655 ЦК України та ст.179 ГК України та надані перевіряючим, як і всі первинні документи, у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно розглядає договори №04/01-02 від 04.01.2007 р. та № 04/01-03 від 04.01.2006 р між позивачем та ФОП Сергієнко О.С., як договори комісії (реалізації), а не договори купівлі-продажу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, в договорі № 04/01-03 від 04.01.2006 р. вказані сторони - «покупець»та «продавець», предмет договору - передання у власність товару. Щодо договору №04/01-02 від 04.01.2007 р., то його також не можна вважати договором комісії, оскільки в ньому чітко вказані сторони договору- «покупець» та «продавець».

Відповідно до п.2 абз. 3 Договору №04/01-03 від 04 січня 2006 року та п. 1 Договору «04/01-02 від 04 січня 2007 року», який був уточнений додатковою угодою №1 від 05 січня 2007 року, право власності на товари передається ТОВ «Промелектроком», що є також суттєвою ознакою договору купівлі-продажу (а.с. 42 –43).

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахуванні податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до статті 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна № 463 від 01.09.2006 на суму 30 365,53 грн. (Сума ПДВ -5060,92 грн.) зарахована до складу податкового кредиту у жовтні 2006 року відповідно ст. 7 п. 7.4 пп. 7.4.1, п. 7.5 пп. 7.5.1 абз.2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна № 545 від 02.10.2006 на суму 42532,08 (Сума ПДВ -7088,68 грн.) зарахована до складу податкового кредиту у грудні 2006 року відповідно ст. 7 п.7.4 пп. 7.4.1, п. 7.5 пп. 7.5.1 абз.2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна № 616 від 01.11.2006 на суму 116572,95 (Сума ПДВ -19429,16 грн.) зарахована до складу податкового кредиту у грудні 2006 року відповідно ст. 7 п.7.4 пп. 7.4.1, п. 7.5 пп. 7.5.1 абз.2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна № 659 від 01.12.2006 на суму 74729,46 грн. (Сума ПДВ -100,00 грн.) зарахована до складу податкового кредиту у грудні 2006 року відповідно ст. 7 п.7.4 пп. 7.4.1,

п. 7.5 пп. 7.5.1 абз.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (Сума ПДВ -12354,91 грн.) зарахована до складу податкового кредиту у січні 2007 року відповідно ст. 7 п.7.4 пп. 7.4.1, п. 7.5 пп. 7.5.1 абз.2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна № 5 від 05.01.2007 на суму 46853,38 грн. (Сума ПДВ -7808,90 грн) зарахована до складу податкового кредиту у січні 2007 року відповідно ст. 7 п.7.4 пп. 7.4.1, п. 7.5 пп. 7.5.1 абз.2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна № 64 від 01.02.2007 на суму 13135,27грн. (Сума ПДВ -2189,21 грн) зарахована до складу податкового кредиту у квітні 2007 року відповідно ст. 7 п.7.4 пп. 7.4.1, п. 7.5 пп. 7.5.1 абз. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Оплата була проведена через розрахунковий рахунок 14.03.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтування оформлення позивачем у спірних періодах податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних

За змістом ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного спору. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на відповідача по справі.

Між тим, відповідачем не доведено на підставі яких обставин та умов договору ґрунтується його висновки, що договори № 04/01-03 від 04.01.2006 р. та №04/01-02 від 04.01.2007 р. , оскільки з цих договорів вбачається, що його сторонами є покупець та продавець, а предметом - передача товарів у власність покупцю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях перевіряючих щодо укладення договорів комісії.

Так, договори № 04/01-03 від 04.01.2006 р. є договором купівлі-продажу. В зазначеному договорі вказані сторони - «покупець»та «продавець», предмет договору - передання у власність товару, тощо. Щодо договору №04/01-02 від 04.01.2007 р., то його також не можна вважати договором комісії, оскільки в ньому відсутня така обов'язкова умова як оплата послуг, також чітко вказані сторони - «покупець»та «продавець».

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова –залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року по справі № 2-а-7280/08– без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           С.В. Дюкарєва

                                        Я.М.Макаренко

Повний текст виготовлено та підписано 20.03.2009 року.

Справа № 22-а-3614/09