Постанова № 4456972, 01.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за участю

представника позивача Хитрової О.М.

представника відповідача Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 31.10.2008р. по справі№2-а-3381/08

за позовом дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України", в особі філії ГУ "Харківгазвидовування"

до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання нечинним повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 д., № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 р., № 0001292305/0/10270 від 15.06.2004 р., № 0001292305/1/11387 від 05.07.2004 р.

В обґрунтування позову позивач посилався на норми Законів України „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", «Про податок на додану вартість».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2008 року адміністративний позов ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково:

- визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 р., № 0001292305/0/10270 від 15.06.2004 р. та № 0001292305/1/11387 від 05.07.2004 р., № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 р в частині нарахування ПДВ в сумі 165130,0 грн.;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ЗУ «Про податок на додану вартість».

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що 11.06.2004 року був складений зведений акт № 3860/23-503/25617463 перевірки фінансово-господарської діяльності газопромислового управління "Харківгазвидобування" філії Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.07.01 року по 01 07.03 року.

За висновками акту перевірки стверджується про:

- порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 7 Порядку заповнення податкової накладної щодо безпідставного віднесення по неналежним чином заповнених податкових накладних до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 285604 грн.;

- порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 46399 грн. у зв’язку з придбанням послуг, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва у лютому 2002 року;

- порушення підприємством вимог п. 4.5 ст. 4, п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 20-30 Порядку заповнення податкової накладної, що спричинило заниження податкових зобов'язань на загальну суму 81603,0 грн. (у грудні 2001 р. - 33609,0 грн., у червні 2003 р - 47994,0грн.) в зв’язку з проведенням коригувань податкових зобов’язань без наявності належним чином оформлених податкових накладних;

- порушення підприємством вимог п. 4.2, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо не нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 16360 грн. у серпні 2002 року на реалізацію трактора;

- порушення підприємством вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 3780 грн. по експлуатації легкового автотранспорту, які не відносяться до валових витрат;

- порушення підприємством вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 1369 грн. по чекам, де сума перевищує 20 грн. при закупівлі паливно-мастильних матеріалів по авансовим звітам;

- порушення підприємством вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивачем не відкориговано суми податку на додану вартість в розмірі 14752 грн. у разі його віднесення на податковий кредит при купівлі основних засобів, що не введені в експлуатацію станом на 1.07.2003 року.

За вказаними висновками акту перевірки відповідачем 15.06.2004 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 449867 грн. (285604 + 46399 + 81603 + 16360 + 3780 + 1369 + 14752).

Також, у висновках акту перевірки стверджувалось про відсутність підтверджень від"ємного значення об’єкту оподаткування по податку на додану вартість на суму 876 грн., а саме: за серпень 2001 року у сумі 591 грн. та за листопад 2001 року у сумі 285 грн.

15.06.2004 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001292305/0/10270 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі: по декларації вх. № 63372 від 22.10.2001 року – 591 грн. та по декларації вх. № 77940 від 20.11.2001 року – 285 грн.

В порядку, визначеному статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" позивачем була подана скарга на податкове повідомлення-рішення від 15.06.04 р. № 0001282305/0/10269 в частині неправомірного нарахування 432138,00 грн. В частині нарахування податкових зобов'язань на суму 17 729 грн. позивач наведене податкове повідомлення-рішення не оскаржував.

За результатами розгляду поданої скарги відповідач прийняв рішення про залишення скарги № 08/1547 від 24.06.2004 р. без задоволення та прийняв податкове повідомлення- рішення № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 р. на суму 432138,00 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що донарахування ПДВ в сумі 285604,0 грн. відповідачем здійснено правомірно, а тому позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 р. підлягає задоволенню в частині донарахування ПДВ в сумі 165130,0 грн. (з урахуванням неправомірного зменшення суми бюджетного відшкодування).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в частині донарахування ПДВ в сумі 165130 грн. з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції наводив доводи про неврахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість» щодо:

- заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 81603 грн. внаслідок здійснених ним коригувань податкових зобов’язань за грудень 2001 року на суму 33609 грн. та червні 2003 року на суму 47994 грн.;

- несвоєчасна сплата податку на додану вартість на загальну суму 28793 грн. за липень 2001 року, оскільки ним не враховано до складу податкових зобов’язань ПДВ з отриманої 16.07.2001 року попередньої оплати від ЗАТ КОЕП у розмірі 172759,5 грн., що було самостійно виправлено позивачем у серпні 2001 року;

- несвоєчасного нарахування та сплати податку на додану вартість у січні 2002 року у сумі 91879 грн., у квітні 2002 року у сумі 47839,17 грн., у серпні 2002 року у сумі 316958 грн., у жовтні 2002 року у сумі 40974 грн.;

- не обґрунтоване віднесення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2002 року ПДВ у розмірі 46398,87 грн., який сплачений ним у зв’язку з придбанням послуг, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва.

Доповнень до апеляційної скарги в письмовій формі чи шляхом усних заяв представника апелянта в судовому засіданні щодо інших доводів на скасування рішення суду першої інстанції не було.

Переглядаючи судове рішення за наведеними вище доводами апеляційної скарги колегія суддів враховує висновки та мотиви, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.10.2007 р., якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задоволено частково: ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2005 р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2004 р. за цим позовом було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.10.2007 р. зазначається про необхідність:

- перевірки судом правомірності здійснених позивачем корегувань податкових зобов’язань за грудень 2001 року на суму 33609 грн. та червні 2003 року на суму 47994 грн., шляхом аналізу щодо їх відповідності первинним документам та договорам (угодам), що підтверджують включення відповідних сум податку на додану вартість у попередніх періодах;

- надання належної правової оцінки ствердженням відповідача про заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 28793 грн. за липень 2001 року, оскільки ним не враховано до складу податкових зобов’язань ПДВ з отриманої 16.07.2001 року попередньої оплати від ЗАТ КОЕП у розмірі 172759,5 грн.;

- дослідження обставин прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15.06.2004 року № 0001282305/0/10269 на суму 449867,00 грн. та № 0001282305/1/11386 на суму 432138,00 грн. щодо різниці у визначені сум податкового зобов’язання .

В ході судового розгляду позивача було зобов’язано надати документи що підтверджують правомірність проведених корегувань, а відповідача надати пояснення щодо різниці між сумами податкових зобов'язань нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0001282305/0/10269 та № 0001282305/1/11386.

Позивач на підтвердження неможливості виконання покладеного обов’язку по наданні доказів надав суду акт "Про виділення до знищення документів, що не підлягають до подальшого зберігання за 1999-2003 роки" за №1 від 17 січня 2007 р. Разом з тим, позивач наполягав на тому, що ним при проведенні коригувань були дотримані всі вимоги діючого на той час податкового законодавства, в тому числі п.п. 20-27 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого міністерством юстиції України від 23.06.1997 року № 233/2037.

Зважаючи на факт правомірного знищення позивачем первинних документів у зв'язку із закінченням строку їх зберігання, обов'язок з доведення порушення позивачем порядку проведення коригування податкового зобов'язання, покладається на відповідача.

Апелянт, на виконання вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доведення правомірності своїх рішень та обставин, на які він посилався в обґрунтування своєї позиції по справі, не надав жодних доказів того, що позивачем був порушений встановлений порядок розрахунків коригувань податку на додану вартість.

Так, відповідач стверджує, що у розрахунках коригування, проведених у зв'язку із коригуванням податкових зобов'язань у грудні 2001 р. на загальну суму ПДВ 33609,0 грн. по дебіторській заборгованості зі строком давності, що минув, не вказано до яких податкових накладних вони виписані, відсутні реквізити та підписи покупців про отримання відповідних розрахунків коригувань. Також, апелянт стверджує про неправомірність проведеного позивачем у червні 2003 року коригування податкових зобов'язань по дебіторській заборгованості зі строком давності, що минув, на загальну суму ПДВ 47994,03 грн. без складання ним розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

При цьому апелянт зазначає, що до перевірки не надано документів, які б підтвердили отримання покупцями здійснених позивачем, як продавцем, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, не надано первинних документів та договорів, що підтверджують включення відповідних сум податку на додану вартість у попередніх періодах.

Разом з тим, сам відповідач не надав підтверджень того, що позивачем не направлялися до покупців відповідні розрахунки коригування податкових зобов’язань та дійсно відсутні відповідні первинні документи і договори (в тому числі щодо проведення зустрічних перевірок чи встановлення таких обставин за результати дослідження певних первинних документів бухгалтерського обліку під час перевірки, інше).

В акті перевірки не вказано чи були досліджені при перевірці документи первинного бухгалтерського обліку, договори та інші документи, які пов’язані зі здійсненими коригуваннями податкових зобов'язань по ПДВ, не досліджені обставини, що були причинами здійснених коригувань. Зазначене свідчать про порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності щодо обов"язкового викладення всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, що мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства.

Крім цього, п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує відповідну суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець, відповідно, збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Тобто, дана норма визначає право платника податку на проведення коригування у зв'язку, зокрема, визнання боргу безнадійним та не передбачає виписування податкових накладних на суми коригування. Статтею 7 Закону України «Про додаток на додану вартість» теж не передбачено виписування податкових накладних в таких випадках.

Відповідно до п. 25 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням. Оскільки позивач у зазначених в акті перевірки операціях був продавцем, то його право на проведення коригування не залежність від наявності у інших осіб оформлених в ході розрахунків коригування документів.

Таким чином, висновки відповідача стосовно заниження податкових зобов'язань по ПДВ на суму 81603,0 грн. є необгрунтованими.

Щодо ствердження апелянта про порушення позивачем положень п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з включенням до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 46398,87 грн., сплаченої в ціні отриманих послуг, вартість яких не відноситься до валових витрат виробництва, а саме: ПДВ зі сплаченого мита ДК "Укргазвидобування" в сумі 231994,37 грн., згідно податкової накладної № 87 від 22.01.02 року на загальну суму 3051960,31 грн.

За висновками акту перевірки, підприємство у 1 кварталі 2002 р. безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати, сплачені ДК "Укргазвидобування" 22.01.02 року за розмитнення товару: мито на суму 231994,37 грн., виклик інспектора на суму 531.8 грн., митний збір на суму 4639,88 грн. та вартість насосно-компресорних труб на суму 2311305,89 грн., згідно акту прийому передачі № 77 від 22.01.02 року. На думку відповідача вказані витрати не пов'язані з придбанням, ввезенням або реалізацією товарів (робіт, послуг) або іншою господарською діяльністю підприємства у періоді, що перевірявся.

Проте, ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі відповідач не навів будь-яких доказів, зокрема, документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували з якою метою і для якого використання були придбані товари та послуги, їх використання поза межами господарської діяльності позивача. Сам позивач наполягав на тому, що всі придбані товари, устаткування та послуги були використані в господарській діяльності з метою видобування газу (нафти, газового конденсату), що узгоджується зі статутними видами його діяльності.

Колегія суддів, враховуючи відсутність належних доказів зі сторони відповідача на підтвердження вищезазначених висновків перевірки, дійшла до висновку про правомірність віднесення позивачем у лютому 2002 року до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 46399 грн. у зв’язку з придбанням насосно-компресорних труб. При цьому зауважує, що мито, яке було сплачено при митному оформлені труб, правомірно включено постачальником до ціни поставленого товару з урахуванням положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже сплачене мито є складовою частиною договірної вартості насосно-компресорних труб і не може розглядатись як окрема відокремлена витрата, яка не пов’язана з придбаними трубами.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновки акту перевірки в частині донарахування податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 46399,0 грн., оскільки вони зроблені при помилковому застосуванні норм чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо стверджень апелянта про несвоєчасне нарахування та сплату позивачем податку на додану вартість у січні 2002 року у сумі 91879 грн., у квітні 2002 року у сумі 47839,17 грн., у серпні 2002 року у сумі 316958 грн., у жовтні 2002 року у сумі 40974 грн.

Дійсно, одним з висновків акту перевірки відповідача стверджувалось про порушення позивачем вимог п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та п.п. 4.4.3, 4.4.4. п.4.4 Порядку заповнення та надання податкової декларації по податку на додану вартість щодо самостійного виправлення помилок, допущених в попередніх звітних періодах, не надання уточнених декларацій за відповідні періоди, довідки про суми ПДВ, які збільшують або зменшують податкові зобов’язання звітного періоду в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх періодах. При цьому, позивачем самостійно не нараховано та не сплачено штраф у розмірі 10% суми заниженого зобов’язання щодо сум податку на додану вартість своєчасно не сплачених у січні 2002 року у сумі 91879 грн., у квітні 2002 року у сумі 47839,17 грн., у серпні 2002 року у сумі 316958 грн., у жовтні 2002 року у сумі 40974 грн.

Проте, зазначені висновки акту перевірки не були підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення рішення, як вбачається з вищевикладених обставин справи. Тому такі доводи апеляційної скарги є неналежними по відношенню до предмету спору за поданим позивачем позовом.

Аналогічні обставини встановлені при дослідженні доказів за доводами апеляційної скарги про несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість на загальну суму 28793 грн. за липень 2001 року, щодо не врахування до складу податкових зобов’язань ПДВ з отриманої 16.07.2001 року попередньої оплати від ЗАТ КОЕП у розмірі 172759,5 грн., що було самостійно виправлено позивачем у серпні 2001 року.

Зазначене порушення теж не було підставою для прийняття позивачем оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 року.

Щодо дослідження обставин прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15.06.2004 року № 0001282305/0/10269 на суму 449867,00 грн. та № 0001282305/1/11386 на суму 432138,00 грн. щодо різниці у визначені сум податкового зобов’язання.

За результатами перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.04 р., яким підприємству донарахований податок на додану вартість в сумі 449867,0 грн.

На зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем 24.06.2004 року була подана скарга, в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» в частині неправомірного нарахування податку на додану вартість 432138 грн. В частині нарахування податкових зобов’язань на суму 17729 грн. позивач податкове повідомлення-рішення не оскаржував.

За результатами розгляду зазначеної скарги відповідач прийняв рішення про відмову в задоволенні вимог скарги та виніс нове податкове повідомлення-рішення за № 00012882305/1/11386 від 5.07.2004 року на суму 432138 грн.

Таким чином, виникла різниця між сумами податкових зобов’язань, нарахованих за податковими повідомленнями рішеннями № 0001282305/0/10269 від 15.06.04 р. та № 00012882305/1/11386 від 5.07.2004 року.

Відповідно до п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов’язання або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Враховуючи, що відповідач за наслідками адміністративного скарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.04 р. прийняв нове податкове-повідомлення рішення за № 00012882305/1/11386 від 5.07.2004 року про зміну суми податкового зобов’язання, колегія суддів вважає відкликаним податкове повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.04 р. З огляду на такі обставини, відкликання відповідачем податкового спірного податкового повідомлення, що зумовлює відсутність предмету спору, позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.04 р. задоволенню не підлягають.

Остаточний об’єм задоволених позовних вимог, щодо недійсності спірного податкового повідомлення-рішення про донарахування сум податку на додану вартість, колегія суддів обраховує виходячи з різниці між новим податковим повідомленням-рішенням за № 00012882305/1/11386 від 5.07.2004 року на суму 432138 грн. та правомірно донарахованою відповідачем сумою податку на додану вартість в розмірі 285604 грн. (за порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 7 Порядку заповнення податкової накладної щодо безпідставного віднесення по неналежним чином заповнених податкових накладних до складу податкового кредиту ПДВ), яка становить 146534 грн. (432138 – 285604).

Тому висновок суду першої інстанції про недійсність спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 165130 грн. не відповідає фактичним обставинам по справі.

Щодо оскаржених податкових повідомлень-рішень № 0001292305/0/10270 від 15.06.2004 року та № 0001292305/1/11387 від 5.07.2004 року про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 876 грн.

Колегія суддів зауважує про відсутність будь-яких доводів апелянта про неправомірність прийнятого судового рішення в частині визнання недійсними зазначених податкових повідомлень-рішень. Доводи апеляційної скарги стосувалися виключно обставин нарахування податкових зобов’язань, а не обставин завищення бюджетного відшкодування сум податку.

Перевіряючи прийняте судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 195 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду про нечинність спірних податкових повідомлень-рішень про завищення суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, суд першої інстанції в резолютивній частині своєї постанови не відокремив спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов’язань від спірних податкових повідомлень-рішень про завищення сум податку на додану вартість, неправомірно стверджуючи про недійсність всіх податкових повідомлень-рішень в частині саме нарахування податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведену невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою частково задовольнити позовні вимоги щодо визнання нечинними в повному обсязі оскаржених податкових повідомлень-рішень про завищення сум бюджетного відшкодування та частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 05.07.2004 року про нарахування податкових зобов’язань в сумі 146534 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 31.10.2008р. по справі№2-а-3381/08 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податковоїінспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001292305/0/10270 від 15.06.2004 року та № 0001292305/1/11387 від 5.07.2004 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 876 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001282305/1/11386 від 5.07.2004 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 146534 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 07.04.2009 р.