Ухвала суду № 4456970, 01.06.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2009 р.Справа № 22-а-3078/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді –Сіренко О.І.

Суддів –Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі судового засідання –Співак О.А.

за участю:

представник позивача –Ткаченко С.В.

представник відповідача –Биков В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ізюмської ОДПІ Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від08 жовтня 2008 року по справі № 2а-6823/08

за позовом          Ізюмського комунального виробниче водопровідно-каналізаційного підприємства

до                    Ізюмської ОДПІ Харківської області

про                    скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції від Харківської області від 05 вересня 2006 року № 0001211520/0. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що при застосуванні штрафних санкцій в сумі 498295,01грн. відповідачем не прийняті до уваги суттєві обставини погашення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 996590,01грн. і податкове повідомлення - рішення від 05 вересня 2006 року № 0001211520/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 498295,01грн. прийняте з порушенням норм матеріального права, є неправомірним і підлягає скасуванню. При цьому, позивач вважає, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення не прийнято до уваги положення Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006р. № 705 "Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення" та Постанови НКРЕ від 24.05.2006р. № 650, які були видані на виконання ст. 116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від08 жовтня 2008 року позов Ізюмського комунального виробниче водопровідно-каналізаційного підприємства задоволено.

Ізюмська ОДПІ Харківської області не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року по справі № 2а-6823/08 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що спірне податкове повідомлення - рішення відповідача про застосування штрафних санкцій до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 є незаконним, оскільки прийнято без урахування всіх істотних обставин виникнення податкового боргу, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Категорія: 2.11 Головуючий 1 інстанції: суддя П’янова Я.В.

Доповідач 2 інстанції: суддя Григоров А.М.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтями 2, 4, 9 Закону України "Про систему оподаткування" передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.1. п.п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у Законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно з положеннями п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., №2181 із змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі двадцяти відсотків такої суми; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення - рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 23.08.2006р. № 1093/152/24673063, яким встановлено прострочку позивачем податкових зобов'язань по сплаті ПДВ в загальній сумі 996590,01грн.

Зазначеним актом перевірки також встановлено, що періодом прострочки ПДВ є: з 19.09.2003р. по 09.07.2006р.

За вищевикладених обставин, відповідачем було застосовано ставку штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50%.

Статтею 116 Закону України від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2006 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.          

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 22.05.2006р. № 705 "Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і вод овід ведення, затверджених для населення" (із змінами та доповненнями), якою затверджено порядок погашення заборгованості з різниці в тарифах, погашення заборгованості провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги, або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2006 року, та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання ст. 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з урахуванням Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України №705, перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснюються на умовах визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000р. по 1 січня 2006р., і не погашена на дату складання довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів або дебіторської заборгованості надавачів послуг, у межах щомісячних лімітів встановлених Мінфіном для Ради міністрів АРК Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затверджених розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік. Коригування лімітів може провадитися щоквартально на підставі звернень Ради міністрів АРК Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідним обґрунтуванням і розрахунком. Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачем послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків (далі - учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном.

На реалізацію вищезазначених норм, наказом Державного казначейства України №150 від 31.05,2006р. "Про затвердження Примірного договору про організацію взаєморозрахунку" було розроблено та затверджено примірну форму договору про проведення взаєморозрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2006р. між позивачем та Управлінням Державного казначейства у Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської обласної державної адміністрації. Головним управлінням житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації був укладений договір №21/43 про організацію взаєморозрахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №705 "Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення" від 22.05.2006р.

Виходячи зі змісту розділу 1 зазначеного договору, предметом вказаного договору є організація проведення взаєморозрахунку на суму 1039266,00грн. по погашенню заборгованості в різниці в тарифі за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості позивача станом на 01.07.2006 р., та виконання податкових зобов'язань, які виникають в результаті виконання ст. 116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".

Згідно з п. 3 договору "Обов'язки сторін", до проведення взаєморозрахунку позивач зобов'язаний не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до ст. 116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Обов'язковість прийнятих зобов'язань встановлена також ст.526 ЦК України, яка вказує на те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, аналізуючи вище зазначені факти, положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та Державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. за № 2181 та положення Постанови Кабінету міністрів України від 22.05.2006р. за № 705 "Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення" позивач хоча і визначив самостійно суму узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, але в силу положень ст.116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006рік", Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006р. не мав можливості її погасити.

Крім цього, погашення податкового зобов'язання по ПДВ, яке здійснював позивач, відбувалось не за порядком визначеним п. 5.3 ст. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, а в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006р. прийнятим на виконання Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», що підтверджується платіжним дорученням №3 від 12.07.2006р.

Відповідно до вимог п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., № 2181 у разі коли норма Закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 198, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року по справі № 2а-6823/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Сіренко О.І.

                    Суддів                     Григоров А.М.

                                                                      Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 09.06.2009 р.