Ухвала суду № 4456950, 02.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2009 р.м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді - Мельнікової Л.В.

Суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Холодній Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 року по справі № 2-а-6207/08

за позовом виробничо-комерційної фірми «Фрост»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановила :

Позивач, виробничо-комерційна фірма «Фрост»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суд з адміністративним позовом , в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 09.11.2007 року № 0000812307/0, від 18.01.2008 року № 0000812307/1 від 27.03.2008 року № 0000812307/2 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 8961,0 грн. та застосованої штрафної санкції у розмірі 4480,50 грн., податкові повідомлення-рішення від 09.11.2007 року № 0000802307/0 від 18.01.2008 року № 0000802307/1 від 27.03.2008 року № 0000802307/2 від 09.06.2008 року № 0000802307/3 щодо донарахування податку на прибуток у сумі 11202,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 3555,1 грн. та стягнути судові витрати .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 року по справі № 2-а-6207/08 за позовом виробничо-комерційної фірми «Фрост»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги задоволено.

ДПІ у Київському районі з даною постановою не згодна, вважає її незаконною та необґрунтованою у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Виробничо-комерційна фірма «Фрост»у формі товариства з обмеженою відповідальністю з апеляційною скаргою не погоджується та вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права та просить суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.08 залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Справа №22-а-2860/09 Головуючий 1 інстанції: суддя Спірідонов М.О.

Категорія: 2.11 Доповідач 2 інстанції: суддя Подобайло З.Г.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп.11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податків.

Відповідності до положень пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг) наданих особами, які були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, підставою притягнення платника податку до відповідальності є не підтвердження відповідних сум податку, які включені до складу податкового кредиту, податковими накладними (або іншими документами, передбаченими пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності виробничо-комерційної фірми «Фрост»у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року , за результатами перевірки складений акт №4903/23-304/22632048 від 01.11.2007 року, яким встановлені порушення підприємством пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у звязку з не відображенням в повному обсязі в податковому обліку даних господарської операції по реалізації ФОП ОСОБА_1 товару (альтанки, парасолі) : у грудні 2006 року не включено до складу валового доходу суму у розмірі 7779,29 грн. ПДВ 1555,86 грн. та у січні 2007 року в сумі 37025,80 грн. ПДВ 7405,16 грн.

На підставі акту перевірки від 01.11.2007 року начальником ДПІ у Київському районі м.Харкова були винесені податкове повідомлення-рішення від 09.11.2007 року № 0000812307/0 про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 13566,0 грн. : 9044,0 грн. - основний платіж, 4522,0 грн. - штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення від 09.11.2007 року № 0000802307/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 14757,10 грн.: основний платіж 11202,0 грн., 3555,10 грн. штрафні санкції.

В межах апеляційного узгодження суми податкового зобовязання , визначеного контролюючим органом ( ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») після прийняття податковим органом рішень за результатами розгляду первинної та повторної скарг підприємства , якими скарги залишені без задоволення та з метою доведення граничного строку сплати податкового зобовязання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення з такою ж сумою податкового зобовязання , що і за податковим повідомленням-рішенням з позначкою «0»: по ПДВ від 18.01.2008 року № 0000812307/1, від 27.03.2008 року № 0000812307/2 , від 09.06.2008 року № 0000812307/3 та по податку на прибуток від 18.01.2008 року № 0000802307/1 , від 27.03.2008 року № 0000802307/2, від 09.06.2008 року № 0000802307/3 .

Предметом спору є визначення суми податкового зобовязання з ПДВ та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями по господарські операції з ФОП ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами по справі, що 01.09.2006 р. ВКФ «Фрост»у формі ТОВ було укладено з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 договір поставки № 6.

Відповідно до положень п.1.4 ст.1 вказаного договору у разі погодження Сторонами, Покупець - СПД ФО, може повернути або обміняти не реалізований товар.

Позивачем в 4 кварталі 2006 р. по зазначеному договору було реалізовано СПД ФО ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей на суму 247250,74 грн.

Відповідно до накладної на повернення № 24 від 20.12.2006 р. відбулося повернення товару СПД ФО ОСОБА_1 на суму 9924,0 грн.

Оскільки, договір поставки між ВКФ «Фрост»у формі ТОВ та СПД ФО ОСОБА_1 укладено на термін до 31.12.2007 р., то сума у розмірі 9924,0 грн. була зарахована товариством, як передплата за надання товарно-матеріальних цінностей у січні 2007 р.

У 1 кварталі 2007 р. відбулася ще одна поставка товарів суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі на суму 26419,34 грн.

Накладними від 05.01.2007 р. № 2 було повернуто товар на суму 8112,72 грн., від 29.01.2007 р. № 11 на суму 10068,0 грн., накладною від 05.02.2007 р. №12 на суму 5035,0 грн., всього повернуто на загальну суму у розмірі 23215,72 грн.

Як зазначено судом першої інстанції та підтверджено відповідачем по справі, вищевказані операції щодо реалізації та повернення ТМЦ, підтверджуються первинними документами та відображені у регістрах бухгалтерського обліку: 4 квартал 2006р.: ДтЗ61 Кт702 247 250,74 грн. - сума реалізації ТМЦ , Дт 361 Кт 361 9924,00 грн. - сума повернення ТМЦ , 1 квартал 2007р.: Дт391 Кт702 26 419,34 грн.- сума реалізації ТМЦ Дт 704 Кт 6811 23 215,72 грн. - сума повернення ТМЦ, що свідчить про здійснення позивачем заходів по відображенню реалізації товару в податковому обліку товариства. Балансова вартість повернутого товару була врахована у перерахунку приросту балансової вартості товарів згідно п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. № 893/4186), ДПІ безпідставно вказує на порушення ведення підприємством податкового обліку , посилаючись лише на дані бухгалтерського обліку по рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» без врахування того, що сума повернутого товару була вказана на субрахунку 681 «розрахунки за авансами одержаними».

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ВКФ «Фрост»у формі ТОВ операції щодо реалізації товару СПД ФО ОСОБА_1 відповідно до вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включило до складу валового доходу у 4 кварталі 2006 року суму у розмірі 206042,28 грн. та віднесло до податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»суму у розмірі 41208,47 грн. у грудні 2006 року та сума ПДВ у розмірі 2856,74 грн. за поставку товару у січні 2007 р.

Колегія суддів зазначає, що при поставці товару у позивача виник дохід з податку на прибуток на податкові зобовязання з ПДВ, не відображення повернення товару по реалізації не є коригуванням доходу та зобовязань в сторону зменшення та не тягне нарахування податку на прибуток на ПДВ. Коригування валового доходу у 4 кварталі 2006 року та податкових зобов'язань у грудні 2006 р. та січні 2007 р. товариством не проводилось, що свідчить про відсутність підстав для висновків стосовно порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»в зв'язку з поверненням товару.

Колегія суддів зазначає , що законодавством з питань оподаткування податком на додану вартість і податком на прибуток передбачено у випадку повернення товарів здійснювати відповідний перерахунок валового доходу та податкових зобовязань, але позивачем такого коригування не здійснено та сплаченого до Державного бюджету і суму податку на прибуток за 4 квартал 2006 року і суму ПДВ за грудень 2006 року , січень 2007 року, задекларовані в деклараціях з врахуванням сплаченої суми повернення товару.

При цьому, ДПІ як контролюючий орган, при наявності первинних документів , в ході перевірки не вчинила покладеного на неї пп.4.2.2. «б»п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обов'язку самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,що твердження ДПІ у Київському районі м.Харкова стосовно заниження податку на додану вартість та податку на прибуток по операції позивача з ФОП ОСОБА_1 та порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»і пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним.

Крім того, згідно п.1.7 Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10.08.2005 р. № 327 передбачено, що факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, з акту перевірки № 4903/23-304/22632048 від 01.11.2007 року вбачається , що в описовій частині, де викладено зміст порушення, не має жодного посилання на відповідні документи, які б свідчили про порушення товариством податкового законодавства або неправильності проведення операцій по поверненню ТМЦ у бухгалтерському та податковому обліку.

Стосовно посилань в акті на відсутність необхідних документів, колегія суддів зазначає , що таке твердження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, позивачем були надані всі необхідні документи в ході проведеної перевірки, що підтверджено переліком в акті перевірки (арк. 5, п.2.10) використаних документів , а саме: угоди, видаткові та прибуткові накладні, акти, рахунки, податкові накладні, книги обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), журнали-ордери, оборотно-сальдові відомості, банківські документи, податкова звітність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 4903/23-304/22632048 від 01.11.2007 року щодо порушень з боку позивача п.п.7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними, оскільки суперечать приписам зазначених норм Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень ДПІ безпідставно встановила порушення підприємством пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 , пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що є підставою для їх скасування та задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку , що доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 року по справі № 2-а-6207/08 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 10 березня 2009р.

Головуючий Мельнікова Л.В.

Судді Подобайло З.Г.

Григоров А.М.