Ухвала суду № 4456936, 07.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2009 р.Справа № 22-а-2829/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

при секретарі –Верман А.М.

за участю:

представник позивача –Агаєвої С.М.

представник позивача –Двоскіна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 року по справі№2-а-7286/08

за позовом           Повного товариства «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор»

до                    ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

про           скасування податкового рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Повне товариство «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 04.06.2008 р. № 0000142200/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 року адміністративний позов Повного товариства «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор»задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про оцінку майна»та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове

засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що,

26 травня 2008 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова _________________

Справа № 22-а-2829/09 Головуючий 1 інстанції: П’янова Я.В.

Доповідач: Калиновський В.А.

була проведена документальна перевірка Повного товариства «Двоскін і компанія

«Ломбард «Акцептор»з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, за наслідками проведення якої складено акт № 1076/22-208/22657338 від 26.05.08р. Перевіркою було, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1., п. 7.4.3., п. 7.4. статті 7 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у частині включення позивачем до складу валових доходів доходу від продажу нежитлового приміщення, що призвело до заниження податку на прибуток за IV кв. 2007 року на суму 20969,00 грн. (а.с. 29-76).

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2008 року № 0000142200/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій за основним платежем 20969,00 грн. та штрафні санкції 4193,80 грн., на загальну суму 25162,80 грн. (а.с. 77).

Підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток і застосуванню штрафних санкцій стали висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про порушення підприємством позивача приписів п.п.7.4.1., п. 7.4.3., п. 7.4. статті 7 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2007 року між Повним товариством «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор»та фізичними особами Юшиною А.Д. та Латорець Л.Г. був укладений договір купівлі продажу нежитлового приміщення загальною площею 75,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гуданова, 4/10, де позивач виступив продавцем приміщення, а фізичні особи -покупцями. Відповідно до умов зазначеного договору, ціна приміщення складає 45000,00 грн.(а.с. 108).

Поняття звичайної ціни та порядок її визначення встановлюється положеннями п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні»визначено статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. В силу ст. 3 вказаного Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями ВР АР Крим і Ради міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Не погоджуючись з вартістю об'єкту продажу за договором від 11.10.2007р., укладеним позивачем з громадянами Юшиною А.Д. та Латорець Л.Г. у сумі 45000,00 грн., та, визнаючи ціну договору нижчою за звичайні ціни, податковий орган в акті від 26.05.08р. № 1076/22-208/22657338, що був підставою для винесення оскаржуваного рішення, послався на інформацію, отриману з Листа Універсальної біржі «Україна» вих. № 226 від 16.04.2008 р. та Листа Торгово-промислової палати вих. №259/63.07-13 від 12.05.2008 р.

Інших джерел, з яких відповідач виходив, визнаючи не відповідність ціни договору рівню справедливих ринкових цін, матеріали справи не містять.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у відповіді на запит податкового органу про ринкову вартість нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гуданова, 4/10 Торгово-промислова палата повідомила, що вартість 1 кв.м. такого нежитлового приміщення станом на 01.10.2007 р. могла складати 380-800 дол. США. Крім того, в цьому листі є примітка, що для більш точного визначення ринкової вартості приміщення необхідно проведення оцінки конкретного об'єкта з проведенням повного комплексу оціночних процедур, відповідно до Національного стандарту №2 «Оцінка недвижимого майна»та іншими нормативними документами (а.с. 105).

У відповіді на запит податкового органу про ринкову вартість нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гуданова, 4/10 Універсальна біржа «Україна»повідомила, що відповідно до інформаційно-аналітичних даних вартість 1 кв.м. такого приміщення в жовтні 2007 р. складала від 380 до 800 у.о. (в залежності від стану приміщення та наявності комунікацій) (а.с. 103).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що аналіз зазначених листів, покладених податковим органом у свої висновки, свідчить про те, що оцінка вартості нежитлового приміщення проводилася даними установами без фактичного виїзду на об'єкт, без врахування стану приміщення та наявності комунікацій, тобто без проведення повного комплексу оціночних процедур, згідно з вимогами чинного законодавства.

Підпунктом 1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності -однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

В силу п.п. 1.20.5-1. п. 1.20 ст.1 наведеного Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно до пп. 4.3.3 п. 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Обов'язок доведення того, що ціна договору, не відповідає рівню звичайної ціни, згідно з п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем у встановленому законом порядку не доведено невідповідність ціни продажу нежитлового приміщення по вул. Гуданова, 4/10 у м. Харкові за договором купівлі-продажу від 11.10.2007р. на користь громадян Юшиною А.Д. та Латорець Л.Г.

З урахуванням наведених вище приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував висновки акту відповідача № 1076/22-208/22657338 від 26.05.08р. з посиланням на Листи Універсальної біржі «Україна»вих. № 226 від 16.04.2008 р. та Торгово-промислової палати вих. №259/63.07-13 від 12.05.2008 р., оскільки зазначені документи суперечать позиції ДПА України, що викладена у Листі № 1152/6/17-3116 (2533/7/17-3117). Відповідно до вказаного листа, при визначенні оціночної вартості нерухомого майна, при його купівлі-продажу, згідно з п.п. 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід платника податку від продажу об'єкту нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, нарахованої державним органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку, відповідно до законодавства. До визначення державного органу, уповноваженого здійснювати таку оцінку при врахуванні податку слід виходити з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче вартості такого майна, яка міститься у витягах з реєстру прав власності на нерухоме майно, що видаються органами БТІ.

Жодного висновку, уповноваженого органу, щодо не відповідності ціни договору купівлі-продажу - рівню звичайної ціни, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з матеріалів перевірки відповідачем Повного товариства «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор» вбачається, що обов'язок доведення того, що ціна договору купівлі-продажу, не відповідає рівню звичайної ціни, на порушення приписів пп.1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», органом державної податкової служби, у встановленому Законом порядку, не виконаний.

Таким чином, з урахуванням наведеного, положення частини 2 статті 19 Конституції України, в силу якого, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 року по справі№2-а-7286/08 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 року по справі №2-а-7286/08 –залишити без задоволення.

          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 року по справі№2-а-7286/08 за позовом Повного товариства «Двоскін і компанія «Ломбард «Акцептор» до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового

рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.           

Головуючий суддя Бенедик А.П. Судді Калиновський В.А. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 13.04.2009 р.