Ухвала суду № 4456924, 22.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2009 р.Справа № 22-а-2710/09

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю представників:

представника позивача –Галан О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 03.11.2008 року по справі № АС-13/432-06

за позовом           ДПІ у Київському районі м. Харкова

до                     ТОВ «Балор»

третя особа                    ПП «Дніпро-постачзбут»

про                     зобов’язання надати документи, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив зобов'язати ТОВ "Балор", с. Високий, надати документи, які підтверджують факт надмірної сплати ПДВ контрагентом по декларації за жовтень 2004 р.

Постановою Господарського суду Харківської області від 03.11.06 р. в задоволенні позову ДПІ у Київському районі м. Харкова було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 03.11.06 р. по справі № АС-13/432-06 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки не були враховані положення п. 1 ст. 10 та п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 1.8 ст. 1, п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Відповідач заперечень на апеляційну скаргу не направив, його представник в судове засідання не явився.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ "Балор" зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради розпорядженням № 14801020000001508 від 15.09.04 р. Нова редакція статуту ТОВ "Балор" зареєстрована 18.11.04 р. Перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова з 22.09.04 р. за № 4464, зареєстроване як платник ПДВ в ДПІ у Київському районі м. Харкова 30.09.04 р., про що видано свідоцтво платника ПДВ № 28759235.

ТОВ "Балор" згідно уточнюючого розрахунку податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2004 р. задекларована сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 8325000,0 грн.

Позивачем на підставі направлення № 2551 від 23.05.05 р. була проведена документальна перевірка відповідача щодо правомірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за жовтень 2004 р., про що складений акт перевірки № 1351/23-2/33121899 від 31.05.05 р. За результатами перевірки встановлено, що відшкодування ПДВ за жовтень 2004 р. зменшено на 324898,0 грн.

В позові та апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що у зв'язку з тим, що за результатами вжитих заходів сума бюджетного відшкодування, заявлена відповідачем по декларації за жовтень 2004 р., залишається не підтвердженою за результатами зустрічних перевірок, то не можливо встановити факт надмірної сплати ПДВ контрагентами позивача, а тому, посилаючись на положення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п. 7.4.1, п. 7.7.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ", п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного Кодексу України, наполягає на тому, що відповідач зобов'язаний надати для проведення перевірки документи, що підтверджують факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, а їх відсутність позбавляє ДПІ можливості з'ясувати всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності, які мають відношення до фактів, на підставі яких відповідачем заявлені до відшкодування суми податку, що в свою чергу приводить до невиконання основної функції, покладеної на ДПІ Державою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що при проведенні перевірки від 31.05.05 р. перевіряючими досліджувалися прибуткові, видаткові, податкової накладні, первинні банківські документи, акти виконаних робіт та інші документи, що стосуються господарської діяльності підприємства. Даних про те, що при проведенні перевірки підприємство не надало перевіряючим якихось документів даний акт не містить.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що ні в позові, ні в апеляційній скарзі позивач не вказує які саме документи ним не були отримані при перевірці і які документи відповідач повинен надати за рішенням суду.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що судом не було взято до уваги те, що розрахунок за придбаний позивачем товар у ТОВ «Цент високих технологій»був проведений шляхом передачі векселя, тоді як 29.03.05 р. державна реєстрація даного підприємства була припинена.

Слід відмітити, що предметом позову є зобов’язання відповідача надати документи, але, вказуючи на не дослідження судом першої інстанції конкретної господарської операції, позивач не наводить переліку документів, які повинен був надати відповідач по цій операції.

Колегія суддів погоджується з посиланнями суду першої інстанції на те, що відповідно приписам ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завдання органів державної податкової служби визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні", в якому вказано, що завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

В ст. 10 Закону також передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Спеціальним законом з оподаткування - Законом України „Про ПДВ", встановлено, що (п. 10.4 ст. 10) контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Зважаючи на те, що жодна норма чинного законодавства не покладає на платників податків повноваження щодо контролю за справлянням податків його контрагентами, не зобов'язує платника податків зберігати у себе документи, які не відносяться до власної господарської діяльності, а також не передбачає делегування функцій органів ДПС щодо збирання доказів діяльності інших суб'єктів господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність та незаконність позовних вимог.

Але колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено ст. 17 КАС. Зокрема, згідно з п. 4 ч. 1 цієї статті компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 104 КАС суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом. Вказані положення КАС кореспондуються із п. 5 ч. 4 ст. 50 цього ж Кодексу про те, що відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Проте, ні вказаним Законом, ні іншими законами України не встановлено право органів державної податкової служби на пред’явлення адміністративних позовів до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об’єднань, юридичних осіб, які не є суб’єктами владних повноважень про зобов’язання вчинити певні дії, зокрема надати документів.

Неврахування зазначених обставин судом першої інстанції призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі та вирішення спору, а тому ухвалена в адміністративній справі судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у ній відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС.

Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.4 ст. 198, ст. 202, ч.4 ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 03.11.2008 року по справі № АС-13/432-06 –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 03.11.2008 року –скасувати.

Провадження по справі № АС-13/432-06 за позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова до ТОВ «Балор», третя особа ПП «Дніпро-постачзбут»про зобов’язання надати документи –закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2009 р.