Ухвала суду № 4456848, 12.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 р.м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "ЛЕІС" на постанову Господарського суду Полтавської області від 14.10.2008р. по справі№16/204

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ТОВ "ЛЕІС"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 3535,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 102,93 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 14 жовтня 2008 року задоволено позов Полтавського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леіс", м. Кобеляки, вул. Полтавськана користь Полтавського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Полтава, вул. Зигіна, 1 ( код ЄДРПОУ 13937406, отримувач УДК в Кобеляцькомц районі, банк отримувача ГУДКУ в Полтавській області, р/р 31213230700160, МФО 831019) 3535,00 грн. адміністративно-господарських санкцій, 102,93 грн. пені.

Відповідач, не погодившись з зазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

В ході судового розгляду встановлено, що згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік, що наданий відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 10 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 0 осіб (а.с.4). Відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач у 2007 році повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2007 р., середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників відповідача становила 0 осіб.

Задовольняючи позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено факт наявності заборгованості ТОВ «ЛЕІС» та її розмір, яка, зокрема, підтверджується звітом за формою 10 - ПІ №16158 від 01.03.2008р. за 2007 рік, розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та розрахунком пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організації у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Чинним законодавством України передбачено гарантії соціаль ного захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо орга нізації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Крім того, згідно з пунктом 10 Положення про робоче місце інвалі да і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадсь кими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висно вків МСЕК.

Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року за № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

На підприємство хоч і не покладається обов’язок працевлаштувати інвалідів, але покладається обов’язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту відповідача за формою 10-ПІ № 16158 від 01.03.2008 року за 2007 рік, вбачається, що підприємство в 2007 році, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, не створило необхідну їх кількість та належним чином і своєчасно не інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування (а.с.4).

Викладене свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення на підприємстві відповідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, до 15.04.2008 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 3535,00 грн. Крім того, оскільки санкції не були сплачені відповідачем у зазначений строк добровільно, на підставі ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача 102,93 грн. пені. Зазначені суми заборгованості підтверджується звітом за формою 10 - ПІ №16158 від 01.03.2008р. за 2007 рік, розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та розрахунком пені.

Ствердження відповідача в апеляційній скарзі, щодо неправомірності вимоги позивача про стягнення санкції та пені з ТОВ «ЛЕІС» з 2007 рік колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, зокрема, це протирічить вимогам ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "ЛЕІС" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 14.10.2008р. по справі№16/204 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2009 р.