Постанова № 4456843, 17.02.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Житєньова Н.М.

за участю

представників позивача Пилипенко О.А., Горкіної М.І.

представників відповідача Лазаренко І.В., Скрипникової М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському р-ні м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 26.08.2008р. по справі№2-а-4898/08

за позовом Підприємства " Бенефіт " Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів " Союз організації інвалідів України "

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача: № 0000021600/0 від 07.02.2008р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 728324 грн., № 0000031600/0 від 15.02.2008р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1348,876 грн., № 0000041600/0 від 18.03.2008р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 545.463 грн. В обґрунтування заявлених вимог стверджував про невідповідність фактичним обставинам справи висновків акту перевірки. Зокрема, позивач наполягав на правомірності його дій по віднесенню до витрат для виготовлення цукру витрат на вивезення буряків з полів та заготівельні витрати, тобто витрати на послуги по транспортуванню цукрового буряку, витрат на виплату основної та додаткової заробітної плати, витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі та загальногосподарські витрати, тобто витрати на оренду продуктового цеху та витрати на послуги по переробці цукрового буряку відкритим акціонерним товариством „Новоіванівський цукровий завод". В позові зазначалося про незаконність дій відповідача, який неправомірно не включив до витрат, понесених на виготовлення цукру та включених у 8 % від продажної ціни продукції, витрати на послуги по транспортуванню цукрового буряку, пов'язаного з виробництвом, витрати на оренду продуктового цеху та витрати на послуги по переробці цукрового буряку відкритим акціонерним товариством „Новоіванівський цукровий завод".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року по справі № 2-а-4898/08 позов було задоволено, а саме:

- визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000021600/0 від 07.02.2008 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 728 324 грн. 00 коп.

- визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000031600/0 від 15.02.2008 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 348 876 грн. 00 коп.

- визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000041600/0 від 18.03.2008 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 545 463 грн. 00 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду суперечать чинному законодавству. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим. Стверджує про відсутність з його боку порушень норм чинного податкового законодавства України. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що з 09.01.2008 р. по 21.01.2008 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова провела виїзну позапланову документальну перевірку підприємства „Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів „Союзу організацій інвалідів України" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень та листопад 2007 року. За висновками акту перевірки №180/16-024/32949551 від 01.02.2008 р. відповідачем було встановлено порушення п.п. 6.2.8 п.6.2 ст.6 та п.п.7.7.2, 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

На підставі висновків акту перевірки начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021600/0 від 07.02.2008 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 728324 грн. відповідно до п.п. „б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

15.02.2008р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова провела документальну невиїзну (камеральна) перевірку підприємства „Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів „Союзу організацій інвалідів України" стосовно наданої податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2007р., в ході якої встановлено порушення п.п. 6.2.8 п.6.2 ст.6 та п.п.7.7.2, 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", про що було складено акт перевірки № 324/16-024 від 15.02.2008р.

На підставі висновків акту перевірки начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000031600/0 від 15.02.2008 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1348,876 грн. відповідно до п.п. „б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З 13.03.2008р. по 18.03.2008р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова провела виїзну позапланову документальну перевірку підприємства „Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів „Союзу організацій інвалідів України" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року, в ході якої встановлено порушення п.п. 6.2.8 п.6.2 ст.6 та п.п.7.7.2, 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", про що було складено акт перевірки № 709/16-024/32949551 від 18.03.2008р.

На підставі висновків акту перевірки начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041600/0 від 18.03.2008 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 545463 грн. відповідно до п.п. „б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова безпідставно і необгрунтовано в оскаржуваних рішеннях вказує на порушення позивачем п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6, п.п.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", а тому ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова неправомірно зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити про наступне.

Суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення посилається на ту обставину, що підприємство „Бенефіт" ХОР ВОІ „СОІУ" є платником податку на додану вартість та має дозвіл на право користування пільгою з податку на додану вартість передбаченою п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 110 т. 1) підприємству „Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів „Союзу організацій інвалідів України" як такому, що відноситься до підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів було надано дозвіл №77 на право користування пільгами згідно п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з терміном дії з 01.01.2007р. по 01.01.2008р.

Надання зазначеного дозволу на використання податкової пільги з метою забезпечення належних умов для життєдіяльності інвалідів, створення необхідних економічних умов для функціонування громадських організацій інвалідів, підприємств і організацій, де працюють інваліди, було передбачено Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів" від 13.07.2000 року. Вказаним Законом внесені зміни до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 р., де зокрема у ст. 14-1 зазначено, що підприємства та організації інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до Законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Виходячи з преамбули та самого змісту Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, метою та критерієм надання податкової пільги є безпосередня участь інвалідів в економічній діяльності підприємства громадської організації інвалідів. Тобто держава створює особливі економічні умови функціонування підприємств громадських організацій інвалідів шляхом зменшення податкового тиску на такі підприємства саме з метою забезпечення залучення праці інвалідів, як одного з факторів створення необхідних умов ведення повноцінного способу життя такими інвалідами.

Відповідно до п.п.6.2.8. п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством.

Як вбачається зі змісту даного Закону нульова ставка ПДВ застосовується тільки при наявності двох обов’язкових умов до товару, що поставляється, а саме: даний товар безпосередньо виготовляється підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких становить протягом звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва, по-друге – позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу.

Щодо виконання позивачем першої умови застосування пільгової ставки податку на додану вартість.

Законодавець вказує на:

а) безпосередність виготовлення даного товару самим позивачем;

б) майно позивача є власністю громадської організації інвалідів;

в) кількість інвалідів, які мають у позивача основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу працюючих;

г) фонд оплати праці інвалідів, що мають постійне місце роботи у позивача, має становити протягом звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Аналізуючи такі вимоги законодавця колегія суддів приходить до висновку про їх системний зв'язок між собою, а саме: безпосереднє виготовлення товару позивачем пов’язане з застосуванням майна підприємства, яке є власністю громадської організації інвалідів, та праці інвалідів, кількість яких протягом попереднього звітного періоду не може бути меншою 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників. При цьому фонд оплати праці інвалідів, занятих на роботах по виготовленні такого товару має бути не меншим 25% суми загальних витрат на оплату праці, понесених позивачем саме на виготовлення такого товару, а не взагалі по підприємству. Критерієм безпосередності виготовлення товару законодавець зазначає суму витрат, понесених підприємством організації інвалідів на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, яка не може бути меншою 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів

В підтвердження безпосередності виготовлення в 2007 році цукру позивач посилається на здійснену ним калькуляцію собівартості товару в розрізі рахунку 23 „Виробництво власної продукції" за 2007р. Так, до собівартості по статтям витрат позивач відніс нитки, бирки, мішки, доставка цукрового буряку, оренда продуктового цеху, зарплата з нарахуваннями, послуги по переробці цукру, собівартість цукрового буряку, інші витрати.

Суд першої інстанції, посилаючись на Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, сприйняв таке обґрунтування позивача як належний та достатній доказ по справі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що саме по собі здійснення позивачем калькуляції собівартості товару за загальними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не може свідчити про дотримання позивачем першої умови застосування нульової ставки податку, а саме: безпосередності виготовлення цукру самим позивачем, як підприємством громадської організації інвалідів, за допомогою праці інвалідів (певного кількісного значення).

Зокрема, є обґрунтованими ствердження відповідача про зайве віднесення позивачем до витрат, понесених для виготовлення цукру та включених у 8 % від продажної ціни продукції, витрати на переробку цукрового буряку (оскільки такі послуги надавалися ВАТ „Новоіванівський цукровий завод") та послуги по транспортуванню цукрового буряку (які надавалися сторонніми особами), витрати на оренду виробничих приміщень.

Так, в ході судового розгляду було встановлено, що 01.09.2007 року між позивачем та ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» був укладений договір найму нежитлового приміщення та обладнання № АР-8 (а.с.111 т. 1). Згідно умов договору позивач прийняв у тимчасове володіння та користування цех по переробці бурячного сиропу (продуктивний цех), сушильне та пакувальне відділення Новоіванівського цукрового заводу (стаціонарне устаткування). При цьому обов’язки з поточного ремонту, ліквідації аварій, заміни конструкцій, дотримання протипожежної безпеки, забезпечення дозволом на початок робіт покладалися на Новоіванівський цукровий завод, тобто фактична експлуатація устаткування здійснювалася без участі працівників позивача, в тому числі інвалідів.

04.09.2007 року між позивачем та ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» був укладений договір про надання послуг № ПСС-2/07 (а.с. 131-132 т. 1). За умовами такого договору позивач передавав ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» цукровий буряк для його переробки на давальницьких умовах, а саме: для його очищення та перетворення на бурячний сироп (перший етап виробничого процесу виготовлення цукру). Участь працівників позивача, в тому числі інвалідів, в ході такого виробничого процесу не передбачалась.

Протягом лютого-жовтня 2007 року позивач уклав однотипні угоди купівлі-продажу цукрового буряку з безпосередніми сільськогосподарськими товаровиробниками, на умовах яких ним був придбаний цукровий буряк.

Крім цього, в вересні 2007 року позивач уклав з сільськогосподарськими товаровиробниками однотипні договори комісії на переробку цукрових буряків врожаю 2007 року. За умовами таких угод позивач зобов’язувався здійснити на ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» за рахунок сільськогосподарських товаровиробників переробку цукрових буряків з метою отримання цукру піску. Транспортні витрати по доставці буряків розподілялися між сторонами у певному відношенні. Розрахунок за надані послуги відбувався шляхом передачі позивачу певної кількості цукрового буряку (у відсотках до отриманої кількості буряку на переробку).

Транспортування цукрових буряків здійснювалося відповідно до укладених позивачем у вересні-жовтні 2007 року договорів на виконання послуг по перевезенню вантажів. За умовами таких угод транспортування буряків відбувалося транспортом та працівниками виконавця (перевізника).

Таким чином, вирощення буряків та їх транспортування на ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» відбувалося без застосування праці інвалідів та майна позивача.

Посилання позивача на договір оренди земельної ділянки № усл-3, укладеного ним 12.03.2007 року з ПП «Маркас», щодо суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 283,23 га., не є достатнім доказом безпосереднього вирощення цукрових буряків на такій земельній ділянці з застосуванням праці інвалідів.

Як було встановлено в ході судового розгляду (зокрема з пояснень представника позивача) переробка цукрових буряків на другому етапі виробничого циклу, тобто після отримання від ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» бурячного сиропу, здійснювалась на орендованому устаткуванні без застосування в ході такого виробничого процесу працівників-інвалідів, які мають постійне місце роботи у позивача. Фактично виготовлення кінцевого продукту відбувалося на устаткуванні ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» з залученням його працівників.

З матеріалів справи вбачається, що в 2007 році (період, що перевірявся) у позивача працювали 57 інвалідів, з них: 9 – діловоди, обліковці – 33, кур"єри – 4, диспетчер – 1, інспектор відділу кадрів – 1, конторський службовець – 2, комерційний агент – 2, прибиральниця – 1, бухгалтер – 3, директор – 1. Позивач не надав доказів щодо певних інвалідів (прізвище, посада, період роботи), праця яких була застосована при вирощенні чи переробці, транспортуванню цукрових буряків. Підтверджень, що фонд оплати праці таких інвалідів, що були заняті на роботах по виготовленню цукру, був не меншим 25% суми загальних витрат на оплату праці, понесених саме на виготовлення такого товару, позивачем не надано.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що у позивача відсутні підстави для застосування нульової ставки податку на додану вартість при реалізації виготовленого цукру, оскільки ним не дотримана перша умова щодо безпосередності виготовлення такого товару, як зазначено в п.п.6.2.8. п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Застосування нульової ставки податку на додану вартість до поставки товарів, що виготовляються підприємствами громадських організацій інвалідів, без дотримання умови щодо залучення безпосередньої праці інвалідів у виготовленні такого товару свідчить про спробу уникнення таким підприємством від належного оподаткування. Адже в такому випадку це не відповідає меті та самому змісту такої податкової пільги щодо створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя, що передбачено Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Крім цього, колегія суддів зауважує, що ствердження позивача про виконання ним другої умови застосування нульової ставки податку щодо наявності у нього дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який наданий міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, не може бути достатнім доказом правомірності його вимог.

Згідно ч 6 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» підприємствам та організаціям інвалідів можуть надаватися пільги щодо сплати податків, зазначених у пунктах 1. 3, 8 частини першої цієї статті, на підставі дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Тобто встановлення та скасування податку, а також пільг їх платникам відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і сільських, селищних, міських рад, що є принципом побудови та призначення системи оподаткування (ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування»).

Таким чином, наявність у позивача позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів від 31.05.2007 року № 4 про видачу дозволу на право користування пільгами з оподаткування згідно з п.п. 6.2.8. п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» не може підтверджувати фактичне дотримання ним вимог зазначеної норми права при здійсненні господарської діяльності з поставки виготовленого цукру. Тому недотримання позивачем вищезазначеної першої умови застосування нульової ставки податку на додану вартість є достатньою підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог про визнання нечинним спірних рішень, не зважаючи на виконання ним другої необхідної умови для отримання такої податкової пільги.

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, на підставі підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про ПДВ" відповідачем було правомірно зменшено позивачу спірну суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що зумовлює необхідність скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському р-ні м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 26.08.2008р. по справі№2-а-4898/08 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позову Підприємства "Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів " Союз організації інвалідів України "до Державної податкової інспекції у Фрунзенському р-ні м. Харкова про визнання нечинним рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 23.02.2009 р.