Ухвала суду № 4456839, 25.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2009 р.м. Харків

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

представника позивача –Кучер І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 18.09.2008 року по справі № 9/206

за позовом           ТОВ Агрофірма «Степове»

до           Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

про           визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ Агрофірма «Степове», звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000332301/2/1610 від 27.07.07 р. про застосування штрафної санкції в розмірі 11509,0 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 18.09.08 р. адміністративний позов ТОВ Агрофірма «Степове»до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення був задоволений.

Відповідач не погодився з зазначеною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 18.09.08 р. по справі № 9/206 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Позивач надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану постанову –без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, постанову суду першої інстанції, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлень-рішення є акт № 106/23-120/30951270 від 19.02.07 р. документальної виїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань правових відносин з ТОВ ТЕК «Енергоінвест»за період з 01.01.05 р. по 30.09.06 р.

При проведенні даної перевірки перевіряючими були виявлені порушення платником податку вимог ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04 р., ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.05 р., п. 7.2.1, п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в результаті чого був завищений податковий кредит по Спецдекларації № 2 (рослинництво) за 2005 р. на суму 10649,0 грн., за 9 міс. 2006 р. на суму 1690,0 грн.

На підставі даних висновків та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем визначено позивачу за спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з ПДВ у вигляді штрафної (фінансової) санкції в сумі 11509,0 грн.

За твердженнями перевіряючих, позивач придбавав у періоді, охопленому перевіркою, імпортований природній газ, операції з продажу якого відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

З матеріалів справи слідує, що позивач та ТОВ ТЕК «Енергоінвест»під час купівлі-продажу природного газу в період, що був охоплений перевіркою, являлись платниками ПДВ і стоять на обліку в ДПС, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з вимогами п. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів, або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

При цьому слід зазначити, що відповідно приписам п. 7.4.5 ст. 7 Закону забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Оскільки позивач: (а) отримав від свого контрагента ТОВ ТЕК «Енергоінвест»за умовами договору поставки природного газу № 199/05 від 17.11.04 р. (з врахуванням додаткових угод до цього договору: № 1 від 17.11.04 р., № 2 від 23.03.05 р., № 3 від 29.04.05 р., № 4 від 30.06.05 р., № 5 від 21.09.05 р., № 6 від 28.10.05 р., № 7 від 07.11.05 р., № 8 від 27.12.05 р., № 9 від 01.02.06 р., № 10 від 28.02.06 р., № 11 від 30.10.06 р., № 12 від 07.12.06 р. та № 13 від 28.12.06 р.) природний газ відповідно до актів прийму-передачі: № 39/1 від 31.01.05 р., № 41/02 від 01.02.05 р., № 35/03 від 31.03.05 р., № 19/04 від 30.04.05 р., № 15/07 від 31.07.05 р., № 46/09 від 30.09.05 р., № 18/10 від 31.10.05 р., № 24/11 від 30.11.05 р., № 14/12 від 31.12.05 р. (залучені до матеріалів справи, див. т.1), № 24/01 від 31.01.06 р., № 10/02 від 28.02.06 р., № 25/03 від 31.03.06 р., № 26/04 від 30.04.06 р., № 18/07 від 31.07.06 р., № 35/08 від 31.08.06 р. (залучені до матеріалів справи, див. т.2); (б)          отримав від свого контрагента ТОВ ТЕК «Енергоінвест»оригінали податкових накладних (див. арк. 4 акту перевірки) з визначенням ставки ПДВ в 20%; (в) сплатив своєму контрагенту ТОВ ТЕК «Енергоінвест»грошові кошти у безготівковому порядку з ПДВ, включеного до ціни товару (відповідачем не спростовано дану обставину), то позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту як загальної декларації січня - грудня 2005 р., січня-вересня 2006 р., так і до спецдекларації № 2 (природний газ використовувався для сушки зерна, про що відмічає в своєму рішенні від 13.07.07 р. і ДПА у Полтавській області при розгляді повторної скарги ) ПДВ в сумі 12339,64 грн., що значились в отриманих податкових накладних, тобто діяв в межах положень вище зазначених норм ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Законом України «Про ПДВ»визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ –відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Контрагент позивача виконав вимоги Закону України «Про ПДВ»(п.7.2) і видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені суми податку.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції також послався на те, що в ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про ПДВ», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону України «Про ПДВ»сума ПДВ, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

В суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів щодо визнання угоди, укладеної між позивачем та ТОВ ТЕК «Енергоінвест», недійсною, а тому в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) вони є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але в даному провадженні відповідач не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень (оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) та те, що предметом договору поставки природного газу є саме імпортований газ, а тому повинна застосовуватись нульова ставка ПДВ.

Колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на недотримання вимоги при виписуванні ТОВ ТЕК «Енергоінвест»податкових накладних щодо зазначення належності поставленого газу, як того вимагає п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.01 р. "Про забезпечення споживачів природним газом" (із змінами і доповненнями) є неправомірними, оскільки за принципом верховенства права перевагу має п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", який не визначає як дефект форми податкової накладної відсутність зазначеного реквізиту. Крім того, податкові накладні складаються продавцем товарів, а тому їх невірне заповнення за чинним законодавством не може вмінятися в вину покупця.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що як випливає із вступної частини акту перевірки, дана перевірка була проведена на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Проте, дана норма встановлює загальні підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Зокрема, в ній вказано, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Оскільки в акті перевірки зроблене посилання на наказ № 189 від 12.02.07 р., то слід вважати, що при призначенні перевірки були наявними всі або окремі обставини, перелічені вище.

Але ні в самому акті перевірки, ні в подальших документах, наданих відповідачем, не вказано, що саме спричинило призначення цієї перевірки і які з перелічених обставин існували.

Крім того, дана норма також встановлює, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Проте, в акті також відсутні посилання на рішення суду, який дав дозвіл на проведення позапланової перевірки.

Таким чином, відповідачем не доведено належним чином законність призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Також слід відмітити, що в оскарженому податковому повідомленні-рішенні вказано, що за порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»до позивача були застосовані штрафні санкції.

Але вказані закони не містять будь-яких положень про можливість або необхідність застосування до платників податків штрафних санкцій, оскільки такий порядок і підстави визначені лише в Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зокрема, в п. 17.1.3 ст. 17 вищевказаного Закону передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п. 4.2.2 ст. 4 цього Закону (посилання саме на цю норму наведене в оскарженому податковому повідомленні-рішенні), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто, законодавець можливість застосування штрафних санкцій пов’язує виключно з донараховуванням суми податкового зобов'язання платника податків органом ДПС за результатами проведеної перевірки.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, відповідачем не проводилося донарахування податкового зобов’язання оскарженим податковим повідомленням-рішення, а тому не існувало законних підстав для застосування штрафних санкцій по ПДВ.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова господарського суду Полтавської області від 18.09.08 р. по справі № 9/206 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 18.09.08 р. по справі № 9/206 - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 18.09.08 р. по справі № 9/206 за позовом ТОВ Агрофірма «Степове»до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2009 р.