Постанова № 4456779, 16.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді - Мельнікова Л.В.

Суддів - Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі: Холодна Д.С.

за участю:

представник позивача —Яцина О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ТОВ «БІО ЛАТ»та Конотопської МДПІ на постанову Господарського суду Сумської області від28 липня 2008 року по справі № 3/278-08

за позовом          ТОВ «БІО ЛАТ»

до                    Конотопської МДПІ

про                    визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «БІО ЛАТ», звернувся до суду з позовом до Конотопської МДПІ, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001502311/0 від 27.12.2007 року, № 0001502311/1 від 29.01.2008 року, № 0001502311/2 від 02.04.2008 року, якими відповідачем визначено позивачеві суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 127910 грн. 20 коп., у тому числі: за основним платежем - 116282 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11628,20 грн..

Постановою Господарського суду Сумської області від 28 липня 2008 року по справі № 3/278-08 позов ТОВ «БІО ЛАТ» задоволено частково.

ТОВ «БІО ЛАТ»не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та прийнята з порушенням норм діючого законодавства, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 28.07.2008р. по справі № АС 3/278-08 частково, в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50739,00 грн., в іншій частині постанову залишити без змін, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЛАТ" задовольнити в повному обсязі.

Конотопська МДПІ також не погоджується з вказаною постановою, в апеляційній скарзі вказує, що при винесенні постанови судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 28.07.2008р. по справі № АС 3/278-08 в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «БІО ЛАТ»відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, проти апеляційної скарги Конотопської МДПІ заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «БІО ЛАТ»підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Конотопської МДПІ задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та при прийнятті рішення він виходив з того, що в акті № 526/23-3/34072544 від 17.12.2007 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 28.12.2006 року по 30.09.2007 року відповідач зафіксував ряд порушень позивача.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0001502311/0 від 27.12.2007 року , № 0001502311/1 від 29.01.2008 року , № 0001502311/2 від 02.04.2008 року, якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 127910 грн. 20 коп., у тому числі: за основним платежем - 116282 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11628 грн. 20 коп.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірною є позиція відповідача, який зазначає, що згідно п. 11.1 ст. 11 вищезгаданого Закону податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. При цьому, згідно п.16.4 ст. 16 вказаного Закону для цілей обкладення податком на прибуток до сільгоспвиробників відносять підприємства, у яких валовий дохід від продажу сільгосппродукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 % загальної суми валового доходу. Позивач не підпадав у 2007 році під визначення підприємства -виробника сільськогосподарської продукції.

Первинні документи, надані позивачем для перевірки, свідчили про те, що станом на 01.01.2007 року основні фонди у позивача відсутні. Додатком К 1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10.,04.12 та 07 декларації на прибуток підприємств, затвердженим наказом ДПА України від 12.10.2005 року № 448, а саме таблицею 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат», визначено, що ліміт встановлюється в сумі на звітний рік.

Зважаючи на викладене , позивач немає права на віднесення до валових витрат на поліпшення основних фондів у 2007 році, а тому відповідач правомірно встановив завищення валових витрат в сумі 184508,12 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів та правомірно донарахував позивачеві в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 50739 грн. 70 коп., у тому числі: за основним платежем в сумі 46127 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в сумі 4612 грн. 70коп..

В пункті 3.1.2 акту перевірки від 17.12.2007 року № 526/23-3/34072544 (ах. 33,34) відповідач відобразив встановлене ним порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважаючи, що позивач завищив валові витрати в результат віднесення до складу валових витрат витрат пов'язаних з посівами сої, ріпаку та віко-овсу, які в подальшому не були використані у власній господарській діяльності позивача, так як загинули.

Відповідач в своєму акті перевірки визнає той факт, що позивач поніс витрати по придбанню посівів віко-овса, матеріалів для вирощування сої та ріпаку ярого, однак вважає, що в зв'язку з загибеллю вказаних посівів позивач повинен був зменшити свої валові витрати на вартість покупних матеріалів та на вартість віко-овса, так як ці витрати не були використані в подальшому у власній господарській діяльності (а.с. 34).

Такий висновок відповідача є помилковим та таким , що протирічить чинному законодавству.

Посилаючись на п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач невірно тлумачить їх зміст, в зв'язку з чим робить помилковий висновок щодо необхідності виключення зі складу валових витрат позивача витрат, пов'язаних з посівами, які загинули, та донараховує позивачеві податковим повідомленням - рішенням № 0001502311/0 від 27.12.2007 року, а потім податковими повідомленнями-рішеннями № 0001502311/1 від 29.01.2008 року та № 0001502311/2 від 02.04.2008 року податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній суми (щодо цього порушення) - 74717 грн. 60 коп., у тому числі: по основному платежу - 67926 грн. 00 коп. та по штрафній санкції - 6792 грн. 60 коп.

Згідно п. 1.3.2 ст. 1 згаданого Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Саме такою і є діяльність позивача, який здійснюючи на власний ризик господарську діяльність по вирощуванню зернових та технічних культур поніс значні витрати по придбанню посівів віко-овсу, матеріалів для вирощування сої та ріпаку ярого з метою отримання врожаю цих сільськогосподарських культур і, відповідно, доходу в грошовій або матеріальній формах.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт , послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Саме такі витрати й поніс позивач на придбання посівів віко-овсу, матеріалів для вирощування сої та ріпаку ярого для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Від того, що посіви в подальшому загинули не змінилося призначення їх придбання для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та підлягаючими задоволенню в частині щодо визнання нечинними вищезгаданих податкових повідомлень-рішень в частині визначення відповідачем позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 74717 грн. 60 коп., у тому числі: по основному платежу - 67926 грн. 00 коп. та по штрафній санкції - 6792 грн. 60 коп.

Крім того, відповідач у тому ж пункті 3.1.2 (а.с. 34,35) акту перевірки відобразив встановлене ним порушення п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат транспортних послуг по доставці основних фондів, внаслідок чого відповідач донарахував позивачеві в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях податкові зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2451 грн. 90 коп., в тому числі: за основним платежем - 2229 грн. 00 коп. та штрафну санкцію - 222 грн. 90 коп.

Згідно п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 згаданого Закону, у разі здійснення витрат по придбанню основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з врахуванням транспортних та страхових платежів.

В акті перевірки відповідачем чітко відображено зміст цього порушення позивача, яке полягає у віднесенні ним до складу валових витрат вартості транспортних послуг по доставці основних фондів. В акті перевірки (стор. 22 акту) вказані конкретні факти порушень з посиланням на первинні документи. Тому, донарахування відповідачем позивачеві податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 2451 грн. 90 коп., у тому числі: за основним платежем - 2229 грн. 00 коп. та штрафної санкції в сумі 222 грн. 90 коп. є правомірним.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції позов задовольнив частково, а саме : задовольнив вимоги в частині визнання нечинними оспорюваних податкових повідомлень-рішень щодо визначення відповідачем позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 74717 грн. 60 коп., у тому числі: по основному платежу в сумі 67 926 грн. 00 коп., по штрафній санкції в сумі 6 792 грн. 60 коп., в іншій частині, а саме: в частині визначення відповідачем позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 53196 грн. 60 коп., у тому числі: по основному платежу в сумі 48356 грн. 00 коп. та по штрафній санкції сумі 4835 грн. 60 коп. оспорювані податкові повідомлення - рішення є правомірними, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень нечинними не задовольнив.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в частині позовних вимог та зазначає, що суд першої інстанції вважає, що ТОВ «БІО ЛАТ»віднесло до складу валових витрат витрати по ремонту основних засобів в сумі - 184 508,12 грн., що перевищує дозволений ліміт розрахований відповідно до вимог пп.. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року N 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Дану норму суд першої інстанції трактує наступним чином - «ТОВ «БІО ЛАТ»не має право на поліпшення ОФ в 2007 році, так як станом на 01.01.2007 року основних фондів у підприємства не було».

Дане трактування є невірним, не відповідає іншим нормам цього Закону, зокрема п. 11.1 ст. 11 для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Тобто, в даному випадку суд першої інстанції застосував тільки річний податковий період, не враховуючи при цьому календарний квартал, півріччя, три квартали.

Крім того, у вказаних нормах не передбачено, що податковий період починається з 01 січня року. Позивач надає декларації щоквартально, для нього податковий період квартал.

В зв’язку з наведеним висновки податкового органу в цій частині позовних вимог та висновки суду першої інстанції є помилковими.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у позові є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

В інший частині суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийняв правильне рішення. Доводи апеляційної скарги податкового органу не спростовують висновків суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Конотопської МДПІ залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ «БІО ЛАТ»задовольнити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 28 липня 2008 року по справі № 3/278-08 в частині відмови у позові щодо скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень № 0001502311/0 від 27.12.2007 року, № 0001502311/1 від 29.01.2008 року, № 0001502311/2 від 02.04.2008 року на суму 50739,00 грн. скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001502311/0 від 27.12.2007 року, № 0001502311/1 від 29.01.2008 року, № 0001502311/2 від 02.04.2008 року.

В іншій частині постанову Господарського суду Сумської області від28 липня 2008 року по справі № 3/278-08 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «БІО ЛАТ»1,70 грн. витрат по сплаті державного мита.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Мельнікова Л.В.

Судді Григоров А.М.

Подобайло З.Г.           

Повний текст постанови виготовлений 23.03.2009 р.