Ухвала суду № 4456766, 30.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 р.Справа № 22-а-565/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді           Сіренко О.І.

Суддів           Григорова А.М.

          Подобайло З.Г.

За участю секретаря           Холодної Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 1 липня 2008 року по справі № 9/6 за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово –промислової нафтової компанії «Укртатнафта»до Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

8 січня 2008 року закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002232301/0/1077 від 25.05.2007р., №0002232301/1/1785 від 09.08.2007р., №0002232301/2/2454 від 29.10.2007р., №0002232301/3/45 від 14.01.2008р., №0000312302/0/89 від 25.05.2007р., №0000312302/1/128 від 09.08.2007р., №0000312302/2/162 від 29.10.2007р., №0000312302/3/01 від 14.01.2008р., №0000322302/0/1078 від 25.05.2007р., №0000322302/1/1786 від 09.08.2007р., №0000322302/2/2456 від 29.10.2007р., №0000322302/3/51 від 14.01.2008р. про нарахування податку на прибуток, податку на додану вартість, зменшення бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою господарського суду Полтавської області від 01 липня 2008 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція в апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції.

Представник позивача надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на законності прийнятої господарським судом Полтавської області постанови по справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складений Акт №286/23-210/00152307 від 16.05.2007 року.

25.05.2007 року на підставі Акту перевірки Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцію були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002232301/0/1077 про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 264193228,00грн. (основний платіж –142885 636,00грн., штрафна санкція – 121307 592,00грн.);

- №0000312302/0/89 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 154237080,00грн. (основний платіж –79098 670,00грн., штрафна санкція –75138410,00грн.);

- №0000322302/0/1078, про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 21924 906,00грн. (основний платіж –11506 091,00грн., штрафна санкція –10418 815,00грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін за результатами розгляду скарг Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції, ДПА у Полтавській області та ДПА України.

На підставі відповідних рішень про результати розгляду скарг, Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією були винесені податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток №0002232301/1/1785 від 09.08.2007р., №0002232301/2/2454 від 29.10.2007р., №0002232301/3/45 від 14.01.2008р. в сумі 264193228,00грн.; про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість №0000312302/1/128 від 09.08.2007р., №0000312302/2/162 від 29.10.2007р., №0000312302/3/01 від 14.01.2008р. в сумі 154237080,00грн.; про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість №0000322302/1/1786 від 09.08.2007р., №0000322302/2/2456 від 29.10.2007р., №0000322302/3/51 від 14.01.2008р. в сумі 21924906,00грн.

Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція посилається на те, що Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” допущені наступні порушення, які відображені в Акті перевірки:

- порушення пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, що виявилось у реалізації Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю„Новойл” за цінами, нижчими за звичайні (стор. 83-88 Акту перевірки);

- порушення пп.1.20.5 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, що виявилось у реалізації нафтопродуктів на експорт в деяких періодах за цінами, нижче собівартості продукції (стор. 68-75 Акту перевірки);

- порушення пп. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо не включення заборгованості за договорами про надання послуг з переробки давальницької сировини у зв’язку із закінченням строку позовної давності по передачі нафтопродуктів (стор. 75-83 Акту перевірки);

- порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що полягає у включенні Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” вартості оплати залізничного тарифу за повернення порожніх вагоно-цистерн до складу валових витрат (стор. 89-90 Акту перевірки);

- порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що полягає у віднесенні до складу валових витрат позивачем витрат по сплаті Закритому акціонерному товариству СП „Фобос” та Закритому акціонерному товариству СП „Кребо” орендної плати, (стор. 90-93 Акту перевірки);

- порушення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що виявилось у включенні суми страхових платежів за договорами страхування фінансових ризиків до складу валових витрат позивача (стор. 93-104 Акту перевірки);

- порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що полягає у включенні до складу валових витрат та податкового кредиту позивача витрат по сплаті комісійної винагороди комісіонеру - Товариству з обмеженою відповідальністю „Укртатнафта - Центр” (стор. 104-112 Акту перевірки).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції, викладені в Акті перевірки, та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають законодавству. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією донараховано податок на прибуток в сумі 116105200,00 грн. та податок на додану вартість в сумі 92718800,00 грн. із застосуванням звичайних цін.

З них, податковим органом нараховано податок на прибуток 111797 500,00 грн. та податок на додану вартість 89438000,00 грн. у зв’язку з реалізацією позивачем нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю„Новойл” за цінами, нижчими за звичайні.

Також нараховано податок на прибуток 4307700,00 грн. та податок на додану вартість 3280800,00 грн. у зв’язку з реалізацією Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” нафтопродуктів на експорт за цінами, нижчими за собівартість продукції.

Судом першої інстанції при вирішенні даного питання застосовано положення пп.1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого, обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Пп. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181, встановлено, що методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Станом на момент проведення перевірки Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами, затверджена законом, в Україні відсутня.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно, у податкового органу були відсутні правові підстави визначати податкові зобов’язання за непрямими методами, процедура застосування яких повинна бути визначена законом.

При цьому колегія суддів зазначає, що пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” надано право податковому органу застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування лише у випадках, передбачених законом. Перелік вказаних випадків встановлений пунктом 7.4 статті 7 даного Закону.

Зокрема, відповідно до вимог пп. 7.4.1, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 7.4.3 цієї ж статті визначено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Новойл” є платником податку на прибуток на загальних умовах і сплачує податок за ставкою 25%.

З викладеного вбачається, що реалізація нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю „Новойл” не є операцією, на яку поширюються норми Закону щодо застосування звичайних цін.

Що стосується нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з реалізацією на експорт в деяких, переважно осінньо - зимових періодах, нафтопродуктів за цінами нижче собівартості, колегія суддів зазначає, що в порушення 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” податковим органом не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку нафтопродуктів, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставлених економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь- яких інших об’єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Зокрема, податковим органом не враховано, що в осінньо-зимовий період різко скорочується попит на світлі нафтопродукти, а саме на дизельне паливо, попит на який приходиться на весняно-літній період, коли проводяться сільськогосподарські роботи, та на високооктанові бензини у зв’язку з різкім скороченням кількості легкових автомобілів. Відповідно висновки податкової інспекції не можуть вважатися обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності 2006 року, що спростовує доводи податкового органу про збиткову діяльність підприємства. Відповідно до звіту про фінансові результати позивача за наслідками фінансово-господарської діяльності 2006 року, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” мало прибуток в розмірі 20432000,00грн.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку щодо відсутності у податкового органу правових підстав для донарахування Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” податкових зобов’язань у зв’язку із застосуванням звичайних цін й нарахування податку на прибуток в сумі 116105200,00грн. та податку на додану вартість в сумі 92718800,00грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості включення до складу валового доходу заборгованості за договорами переробки давальницької сировини, враховуючи наявність судових рішень та порушених виконавчих проваджень про стягнення такої заборгованості із Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”.

Умови договорів про надання послуг з переробки нафтової сировини, що були укладені із замовниками, передбачають зобов’язання позивача переробити нафтову сировину та передати вироблену продукцію замовнику. За договорами, зазначеними відповідачем в Акті перевірки, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” більше трьох років має невиконані зобов’язання щодо повернення замовнику нафтопродуктів, виготовлених з давальницької сировини.

До матеріалів справи залучені копії рішень господарських судів, згідно яких, замовники за договорами переробки нафтової сировини на давальницьких умовах, яким Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” не в повному обсязі повернуло вироблені нафтопродукти, захистили свої порушені права в судовому порядку і отримали рішення про задоволення позовних вимог.

З метою примусового виконання рішень господарських судів були порушені виконавчі провадження. В деяких випадках Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” із замовниками були укладені угоди про встановлення порядку погашення заборгованості та закінчення виконавчого провадження.

З Акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про закінчення строку позовної давності обґрунтований тим, що від дати винесення рішень господарських судів та затвердження мирових угод минуло три роки. Дані обставини, на думку податкового органу, свідчать про безоплатне отримання у власність позивачем нафтопродуктів, які були предметом спору за даними судовими справами.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вірно застосовано положення ст.124 Конституції України, якою встановлений принцип обов’язкового виконання судових рішень на всій території України, що свідчить про наявність у позивача обов’язку по виконанню рішень судів та постанов державних виконавців щодо повернення нафтопродуктів та грошових компенсацій замовникам.

Отже, нафтопродукти та грошові компенсації не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги, як наполягає податковий орган, і підлягають поверненню замовникам.

Безпідставність визначення заборгованості за договорами переробки давальницької сировини як безповоротної фінансової допомоги підтверджена висновком Бюро судових експертиз №11-11/07 від 12 липня 2007 року. На стор.46 висновку експерт зазначає, що при наданні Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” послуг по переробці давальницької сировини не відбувається перехід права власності на нафту або нафтопродукти. Відповідно заборгованість за договорами переробки нафти не є безповоротною фінансовою допомогою й нарахування податкових зобов’язань за даним епізодом не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом невірно відрахований строк позовної давності з дня винесення судами рішень про задоволення позову та стягнення відповідних заборгованостей.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила, і становить три роки відповідно до положень ст. 257 та ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України.

Отже, позовна давність застосовується протягом трьох років і надає право особі, інтереси якої порушені, звернутися до суду за їх захистом.

У разі звернення особи за захистом свого порушеного права шляхом пред’явлення позову, строк позовної давності переривається. Лише у випадку, якщо особа не досягла бажаного результату (не отримала рішення по суті спору), перебіг позовної давності починається заново.

          Таким чином, відрахування Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією строку позовної давності з дня прийняття судами рішень про стягнення нафтопродуктів суперечить вимогам цивільного законодавства та не може бути підставою для нарахування податкових зобов’язань.

Колегією суддів досліджено питання включення Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” до складу валових витрат вартості оплати залізничного тарифу за повернення порожніх вагоно-цистерн в розмірі 787580,00грн.

          На стор. 89-90 Акту перевірки податковий орган вказує на те, що Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” до складу валових витрат включило витрати, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства та не включені до собівартості реалізованої продукції.

Судом першої інстанції при вирішенні даного питання вірно врахований зв’язок здійснення позивачем витрат на оплату залізничного тарифу з його господарською діяльністю, оскільки поставка нафтопродуктів відбувається, зокрема, залізничним транспортом у вагоно-цистернах. Відповідно, повернення порожніх вагоно-цистерн, в яких відбувається поставка нафтопродуктів, вироблених Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”, безпосередньо пов’язане з господарською діяльністю підприємства і спрямоване на отримання доходу.

Не включення сплачених коштів за повернення вагоно-цистерн до собівартості продукції не є порушенням податкового законодавства й обумовлено тим, що суми залізничного тарифу за повернення вагоно-цистерн в бухгалтерському обліку відносяться на рахунок 93 „Витрати на збут”. Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16, витрати на збут не повинні включатись до собівартості реалізованої продукції.

          Отже, включення позивачем до валових витрат вартості оплати залізничного тарифу за повернення порожніх вагоно-цистерн, в яких відбувається поставка вироблених позивачем нафтопродуктів, узгоджується з приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Викладені обставини свідчать про безпідставне нарахування Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 196900,00грн. та податку на додану вартість в сумі 157500,00грн.

Дана правова позиція додатково підтверджується висновком Бюро судових експертиз №11-11/07 від 12 липня 2007 року. На стор. 63 висновку зазначено, що витрати Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” по оплаті вартості транспортування (повернення) пустих вагоно-цистерн на станцію перевізника були понесені підприємством у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, пов’язаною із реалізацією на експорт власних нафтопродуктів, тобто, в зв’язку із проведенням господарських операцій, направлених на отримання підприємством доходу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” до складу валових витрат сум орендної плати, перерахованої Закритому акціонерному товариству СП „Фобос” та Закритому акціонерному товариству СП „Кребо”.

Нарахування податковим органом податку на прибуток в сумі 4380200,00грн. та податку на додану вартість в розмірі 3504100,00грн. обумовлено висновком Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про те, що обладнання, яке позивач отримав в оренду від Закритого акціонерного товариства СП „Фобос” та Закритого акціонерного товариства СП „Кребо”, насправді використовувалось даними підприємствами, а не позивачем.

Матеріали справи свідчать, що згідно договорів оренди, укладених із Закритим акціонерним товариством СП„Кребо” та Закритим акціонерним товариством СП „Фобос”, позивач отримав в тимчасове платне користування обладнання, що належить вказаним вище підприємствам.

Обладнання, отримане згідно договору оперативної оренди від Закритого акціонерного товаристваСП “Кребо”, призначене для здійснення гідроочищення прямогонної фракції дизельного палива, гідроочищення прямогонної фракції палива для реактивних двигунів, виготовлення товарного палива ТС-1 для реактивних двигунів, а також інших процесів, згідно його технічного та технологічного призначення.

Обладнання, отримане згідно договору оперативної оренди від Закритого акціонерного товариства СП „Фобос”, призначене для здійснення переробки фракції 62-105?С з отриманням відповідного спектра продукції (ароматичних вуглеводнів).

Відповідач не заперечує, що відповідна установка Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” має недостатню потужність, що обумовило виробничу необхідність укладення договорів оренди вказаного вище обладнання.

З метою забезпечення технічного обслуговування обладнання Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” було укладено з орендодавцями договори про надання послуг по обслуговуванню та експлуатації орендованого обладнання для переробки сировини, що належить позивачу. Фактичне надання вказаних послуг документально підтверджується актами наданих послуг.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція не надала доказів використання орендованого обладнання саме орендодавцями, а не орендатором. Податковим органом не надано доказів виробництва продукції за допомогою даного обладнання для Закритого акціонерного товариства СП „Фобос” і Закритого акціонерного товариства СП „Кребо” та використання такої продукції в їх господарській діяльності.

          Відсутність доказів невикористання орендованого обладнання Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” підтверджена висновком Бюро судових експертиз №11-11/07 від 12 липня 2007 року (стор.74 висновку).

Відповідно, податковий орган не обґрунтував наявність підстав вважати виготовлену за допомогою орендованого обладнання продукцію такою, що належить вказаним підприємствам (орендодавцям) або використовується в їх господарській діяльності.

Колегією суддів досліджено питання включення Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” до складу валових витрат сум платежів за договорами страхування фінансових ризиків. З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2006 року між позивачем і Закритим акціонерним страховим товариством „УСК” укладений генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №2182-080/36.

Предметом договору є страхування майнових інтересів позивача, пов’язаних з ризиком зазнати збитки при здійснені господарської діяльності через невиконання або неналежне виконання зобов’язань по оплаті нафтопродуктів контрагентами позивача, зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю „Новойл”.

Необхідність страхування ризику неоплати вартості нафтопродуктів обумовлена тим, що договорами поставки нафтопродуктів не передбачена попередня оплата Товариством з обмеженою відповідальністю „Новойл” нафтопродуктів.

Також, 01.11.2006 року між позивачем і Закритим акціонерним страховим товариством „УСК” укладений генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №2182-079/36. Предметом договору є страхування майнових інтересів позивача, пов’язаних з ризиком зазнати збитки через невиконання або неналежне виконання ним своїх зобов’язань по оплаті нафтової сировини.

Згідно пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат входять, зокрема, будь-які витрати на страхування кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Страхування фінансових ризиків входить до переліку видів добровільного страхування, наведеного у ст. 6 Закону України „Про страхування”.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Полтавської області про те, що витрати Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” по сплаті страхових платежів належать до витрат, передбачених пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і мають відноситись до складу валових витрат.

Укладення Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” договорів добровільного страхування фінансових ризиків безпосередньо пов’язано із господарською діяльністю позивача, що підтверджено висновком Бюро судових експертиз №11-11/07 від 12 липня 2007 року (стор. 83 висновку).

Відповідно, нарахування Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією податку на прибуток в розмірі 5821200,00грн. не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Стосовно можливості включення Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум комісійної винагороди, колегією суддів враховано, що 20.12.2005 року між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртатнафта - Центр” укладено договір комісії №2402/11/2120. Відповідно до умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртатнафта - Центр” взяло на себе зобов’язання придбати та поставити Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” нафту російських родовищ.

          20.12.2005 року між Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртатнафта - Центр” укладено договір комісії №2375/11/2120, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртатнафта - Центр” взяло на себе зобов’язання від свого імені продати нафтопродукти, що належать позивачу.

До матеріалів справи залучені копії звітів комісіонера - Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртатнафта - Центр”, які підтверджують укладання зовнішньоекономічних контрактів на поставку нафтової сировини та реалізацію нафтопродуктів.

Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” оплатило надані комісіонером послуги та включило сплачену суму комісійної винагороди до складу валових витрат, а сплачену суму податку на додану вартість –до складу податкового кредиту.

В свою чергу, податковий орган вважає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртатнафта - Центр” не понесло фактичних витрат при виконанні зобов’язань перед комітентом, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” неправомірно включило сплачені суми до складу валових витрат та податкового кредиту.

Згідно вимог ст.1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно, комісіонер - Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртатнафта - Центр” здійснює придбання нафти та реалізацію нафтопродуктів виключно за рахунок Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії позивача по укладенню договорів комісії для вчинення правочинів за рахунок комітента відповідає нормам цивільного законодавства.

В свою чергу, придбання нафтової сировини та реалізація нафтопродуктів є безпосередньою господарською діяльністю Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”.

Відповідно, включення сум комісійної винагороди до складу валових витрат відповідає приписам пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо включення до складу валових витрат сум будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту узгоджується з приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Укладення договорів комісії Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” з метою здійснення господарської діяльності встановлена висновком Бюро судових експертиз №11-11/07 від 12 липня 2007 року (стор. 101-102 висновку), відповідно до якого нарахування Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією податку на прибуток в сумі 6225000,00грн. та податку на додану вартість в сумі 4719300,00грн. суперечить вимогам податкового законодавства.

Враховуючи те, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, колегія суддів погоджується з висновком щодо розподілу судових витрат у відповідності до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України та покладення їх на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів -

                                                  УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 01 липня 2008 року по справі №9/6 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 30 квітня 2009 року.

Головуючий суддя: Сіренко О.І.

Судді                                         Подобайло З.Г.

Григоров А.М.