Постанова № 4456748, 24.02.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді - Мельнікова Л.В.

Суддів - Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі: Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Полтавської області від 17 червня 2008 року по справі№ 3/184

за позовом Фермерського господарства «Лаванда»

до           Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Козельщинська районна державна адміністрація, Василівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області, Відділ земельних ресурсів у Козельщинському районі Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення КОДПІ від 27.06.2007р. № 0000172301/0,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фермерське господарство «Лаванда», звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення КОДПІ від 27.06.2007р. №0000172301/0, за яким Фермерському господарству „Лаванда" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю в загальній сумі 32851,13 грн., в тому числі 21900,75 грн. основний платіж та 10950,38 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 17 червня 2008 року позовні вимоги Фермерського господарства «Лаванда»задоволено.

Кременчуцька ОДПІ не погоджуючись з вказаною постановою, подала апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 17.06.2008р. по справі №3/184 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з’явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки фермерського господарства «Лаванда»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2006р. складено акт від 18.06.2007р. №368/23-120/21052277, за яким Кременчуцька ОДПІ констатувала несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю за травень-грудень 2006 року із затримкою більш ніж 90 днів.

Результатом цього висновку стало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю в загальній сумі 31 851,13грн., в тому числі 21900,75грн. основний платіж та 10 950,38грн. штрафна санкція у розмірі 50%, відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-111 (із змінами і доповненнями).

Позивач та третя особа-1 мають між собою підписані ними письмові договори оренди землі: (1) від 29.12.2004р. б/н строком на п'ять років щодо земельної ділянки 241,8 га ріллі земель запасу із орендною платою 20,00грн. за га на рік; (2) від 10.04.2006р. №54 строком на п'ять років щодо земельної ділянки 243,93 га, в тому числі, рілля - 243,12га, сінокосів -0,81га із орендною платою 144,00грн. за 1 га ріллі та 43,00грн. за 1га сінокосів і, складає загалом 35044,11грн. на рік.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. №161-ХІУ (в редакції, що діяла протягом календарного 2006року), істотними умовами договору є, зокрема, об'єкт оренди, умови і строк передачі (повернення) земельної ділянки, а також невід'ємними частинами договору являються: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідачем та третіми особами не надано належних і допустимих доказів безпосередньої передачі земельних ділянок в оренду позивачеві.

Відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р., частини 1 ст. 210 ЦК України договір оренди земельної ділянки набирає чинності (вважається вчиненим) після його державної реєстрації

Жоден із підписаних між позивачем та третьою особою-1 договорів оренди земельних ділянок у встановлені законом строки та порядку не зареєстровані, а тому вони не набрали чинності і, з погляду на ст. 216 ЦК України, такі правочини є недійсними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Позивач за відсутності належним чином укладених угод фактично користувався земельною ділянкою, визначеною як у договорах підписаних із третьою особою-1 від 29.12.2004р. та від 10.04. 2006р. площею 243,93 га, в тому числі, рілля - 243,12га, сінокосів - 0,81га, що підтверджується його розрахунками, поданими до органу ДПС (знаходяться в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що зазначені договори оренди землі не набрали чинності суд керувався приписами Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. №161-ХІУ та Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ.

Відповідно до ст. ст. 13, 15 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки; власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із ч.4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. №161-ХІУ, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю'".

У позивача не виникло орендних відносин та права користування земельною ділянкою, але виходячи із факту користування землею виникли правовідносини зі сплати плати за землю на умовах і в порядку, визначених законом.

Відповідно до частинні ст. 6 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ, ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03. За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

При підписанні договору оренди землі від 29.12.2004р. б/н нормативна оцінка землі не проводилась (п.5).

Згідно із п.5 договору оренди землі від 10.04.2006р. №54 зазначена нормативна оцінка спірної земельної ділянки 2 335 984,05грн., то загальна річна орендна плата, що підлягала б сплаті позивачем на підставі Закону №2535 за ставкою 0,1% складає 2 335,98грн.

Позивач заперечував проти вищезазначеної суми нормативної оцінки землі та на підтвердження своїх доводів надав копію технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок наданих в оренду гр. Бондарю Івану Миколайовичу для ведення фермерського господарства на території Васильківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (№3-4299(г) від 23.08.2007р.), з якої вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 243, 93 га складає 1 820 755, 66 грн., то фактично загальна річна орендна плата, що підлягає фактичній сплаті позивачем на підставі Закону №2535 за ставкою 0,1% складає 1820, 76 грн.

Відповідач та треті особи не надали доказів проведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок станом на 10.04.2006р. (до чи після підписання договору №54).

Позивачем за спірний період - 2006 рік, своєчасно і в строки, встановлені ст. 17 Закону №2535, здійснено платежі з плати за землю в 3506, 03 грн. або 0, 19% від нормативної грошової оцінки землі, що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, ФГ „Лаванда" не мало за спірний період будь-якої заборгованості з плати за землю, а у КОДПІ не було законних підстав використовувати цифрові дані договору оренди землі №54 як правочину, який в силу закону (ст. 210 Цивільного кодексу України, ст. ст. 18, 20 Закону України “Про оренду землі”) не є вчиненим, оскільки не пройшов державної реєстрації та приймати спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування орендної плати за землю як і застосовувати санкції за ним.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції позов задовольнив.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що підставою для нарахування податкового зобов'язання з орендної плати за землю за травень - грудень 2006р. ФГ «Лаванда»став результат виїзної документальної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фермерським господарством вимог податкового, валютного та іншого законодавства згідно ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні»за період з 01.10.2004р. по 31.12.2006р. Кременчуцькою ОДПІ (акт перевірки від 18.06.2007р. №368/23-120/21052277.)

Донарахування податкового зобов'язання по орендній платі за землю за податковим повідомленням - рішенням №0000172301/0 від 27.0607р. включає наступні порушення податкового законодавства, а саме ст.15, ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-ХП зі змінами і доповненнями, ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. №161- XIV зі змінами та доповненнями в результаті чого ФГ «Лаванда»занижено плату за оренду землі за період з 10.04.2006р. по 31.12.2006р. на суму 21900,75грн.

Фермерське господарство згідно договору б/н від 29.12.2004р., маючи в користуванні господарства земельні ділянки державної та комунальної форми власності (в том числі: - 241,8 га, землі сільськогосподарського призначення, землі запасу - 37,0 га, землі резервного фонду - 204,8га) на території Василівської сільської Ради, сплачувало розмір орендної плати на рік - 4836,0 грн. (20 грн. за 1 га).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, які передано в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди.

Згідно із пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. N 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена статтями 15 та 21 Закону №161- XIV.

Підставою для нарахування орендної плати за землю, як встановлено ст. 13 Закону N 2535-ХП, є договір оренди землі, а відповідно до ст. 30 Закону N 161-ХІУ зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Ст. 181 Господарського суду визначає загальний порядок укладення господарських договорів, відповідно до якої договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частинами 2-4 статті 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, складається протокол розбіжностей.

Як було встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2006 року між ФГ «Лаванда»та Козельщинською районною державною адміністрацією укладено новий договір оренди землі № 54 на заміну договору від 29.12.2004 р б/н. на оренду землі в кількості 243,93 га, орендна плата за рік складала 35044,11 грн (143,66 грн за 1га).

Договір був укладений без порушення порядку укладення договорів.

Як вбачається з договору, він був підписаний обома сторонами, скріплений печатками (без заперечень), що свідчить про вільне волевиявлення орендаря по факту зміни оплати орендної плати.

При цьому, позивач уже користувався цією земельною ділянкою до укладення нового договору оренди, і цільове призначення її не змінювалося.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 16 Закону "Про оренду землі" договір набуває чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами.

Істотними умовами договору оренди землі згідно зі ст. 14 зазначеного Закону (в редакції від 26.12.2002) є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та п.1 ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Так пунктом 32 Договору визначено обов'язки орендаря, зокрема ФГ «Лаванда»було зобов'язане приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону.

Хоча стаття 125 Земельного кодексу України забороняє особам приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, але судом встановлено факт користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення до суду з позовом та на момент винесення рішення судом першої інстанції, позивач відмовляється реєструвати договір оренди земельних ділянок.

Однак згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю»користування землею є платним.

Ухилення від реєстрації договору не є підставою звільнення від плати за землю чи здійснення її в меншому розмірі.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у позові.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 17 червня 2008 року по справі№ 3/184 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Мельнікова Л.В.

Судді Григоров А.М.

Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 02.03.2009 р.