Ухвала суду № 4456726, 02.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2009 р.м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Мельнікова Л.В.

Суддів Григоров А.М., Сіренко О.І.

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю: представників відповідача Стадник Т.Н., Бикова В.А., Горбатенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ізюмської ОДПІ Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 року по справі№ АС-54/246-07

за позовом ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»

до Ізюмської ОДПІ Харківської області

про визнання нечинними рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» Міністерства транспорту України, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ Харківської області від 13.12.04 р.: № 0000802310/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 205500,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 23268,0 грн.,№ 0000802310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 102750,0 грн.,№ 0000812310/0 про визначення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 125676,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 51108,0 грн.,№ 0000822310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 18919,06 грн.,№ 0000832310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 9185,63 грн.,№ 0000842310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 59585,7 грн.,№ 0000852310/0 про застосування фінансових санкцій по ПДВ в розмірі 38300,02 грн.,№ 0000862310/0 про застосування фінансових санкцій по ПДВ в розмірі 169187,09 грн.,№ 0000872310/0 про застосування фінансових санкцій по ПДВ в розмірі 747166,49 грн.,№ 0000882310/0 про застосування фінансових санкцій по комунальному податку в розмірі 3034,52 грн.,№ 0000892310/0 про застосування фінансових санкцій по комунальному податку в розмірі 12221,88 грн.,№ 0000902310/0 про застосування фінансових санкцій по збору за забруднення в розмірі 23,28 грн.,№ 0000912310/0 про застосування фінансових санкцій по збору за забруднення в розмірі 2676,23 грн.,№ 0000922310/0 про застосування фінансових санкцій по збору за забруднення в розмірі 8866,98 грн.,№ 0000932310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на землю в розмірі 2187,65 грн., № 0000942310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на землю в розмірі 56130,63 грн., № 0000952310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на землю в розмірі 158167,25 грн., як безпідставні та такі, що не відповідають діючому законодавству, посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства. Також, посилаючись на Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, позивач наполягає на відсутності в акті перевірки розрахунку пені за порушення податкового законодавства, тобто є недоведеною правильність нарахування штрафних санкцій. Постановою Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 року позов ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»до Ізюмської ОДПІ Харківської області про визнання нечинними рішень задоволено. Відповідач, не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі, вказує, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доводів та аргументів, фактичних обставин справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи викладенні в апеляційній скарзі, та просили суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 року по справі№ АС-54/246-07.

Позивач в судове засідання не зявився, але належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. Відповідно до ч.4 статті 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що відповідач неправомірно встановив порушення. За результатами перевірки позивача виявлено порушення вимог п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 205500,0 грн., в тому числі за 2-й квартал 2004 р. в сумі 27175,0 грн., за 3-й квартал 2004 р. в сумі 178325,0 грн. Дані порушення пов'язані з тим, що ВАТ «Ізюмськии тепловозоремонтнии завод» ( підрядник ) за угодою № 080104/19-М від 16.01.04р. про проведення капітального ремонту надавало послуги з ремонту двох магістральних тепловозів 2ТЕ116 № 569 та № 741, які були у використанні, за замовленням ДП «Укрдорснаб», м. Київ, ідентифікаційний код 30551912 ( замовник ). До вказаного договору протягом періоду, що перевіряється, укладалися додаткові угоди : №3 від 17.02.04р. на проведення ремонту трьох магістральних тепловозів марки 2ТЕ116 № 1078, № 898, № 957; № 4 від 19.03.04р. на проведення ремонту чотирьох магістральних тепловозів марки 2ТЕ116 № 976, № 881, № 955 та № 884 ; № 4 від 09.04.04р. на проведення ремонту чотирьох магістральних тепловозів марки 2ТЕ116 № 732, № 756, № 879 та № 730; № 6 від 23.06.04р. на проведення ремонту двох магістральних тепловозів марки 2ТЕ116 № 529 та № 879.

Перевіряючими при дослідженні договору та додатків до нього було виявлено, що термін проведення робіт по ремонту тепловозів не перевищує 30 - 45/ календарних днів і на цих підставах і з посиланням на приписи п.7.10.5 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зроблений висновок про те, що договір не може визначатися довгостроковим ні за часом його дії ( строк ремонту не повинен перевищувати 45 календарних днів ), ні за предметом ( надання послуг по капітальному ремонту не включений в перелік п.7.10.2 ст.7 Закону ).

Також в акті перевірки вказано, що ДП «Укрдорснаб», м. Київ, ідентифікаційний код 30551912 на розрахункові рахунки ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»перераховані кошти на загальну суму 20903381,0 грн. Дані надходження в бухгалтерському обліку відображені бухгалтерськими записами : д-т рахунку 311 «розрахунковий рахунок», кр-т рахунків 361 «розрахунки із покупцями»та 681 «аванси отримані». За даними акту, в серпні 2004 р. підприємством включено до складу валового доходу частину авансів, отриманих від ДП «Укрдорснаб», у межах сум, визначених з урахуванням коефіцієнту, визначеного як співвідношення фактичних витрат звітного періоду до загальної суми витрат, що планується при виконанні робіт по ремонту тепловозів і тим самим порушило приписи п.11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Договір № 080104/19-М від 16.01.04 р., укладений між ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»(підрядник) та ДП «Укрдорснаб», м. Київ, ( замовник ) , предметом якого є капітальний ремонт 2 ( двох ) колишніх вживаних магістральних тепловозів 2ТЕ116 № 569 та № 741. Кількість тепловозів може бути збільшена до 18 одиниць ( п.1.1 Договору ). До вказаного договору значаться укладеними додаткові угоди : № 2 від 16.01.04 р., № 3 від 17.02.04. на проведення ремонту трьох магістральних тепловозів марки 2ТЕ116 № 1078, № 898, № 957; № 4 від 19.03.04 р. на проведення ремонту чотирьох магістральних тепловозів марки 2ТЕ116 № 976, № 881, № 955 та № 884; № 4 від 09.04.04р. на проведення ремонту чотирьох магістральних тепловозів марки 2ТЕ116 № 732, № 756, № 879 та № 730; № 6 від 23.06.04 р. на проведення ремонту двох магістральних тепловозів марки 2ТЕ116 № 529 та № 879.

Сторони обумовили дію даного договору до дати виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за умови підписання окремого договору стосовно гарантійного терміну та гарантії якості. Крім того, в п.8.2 договору передбачено, що його невід'ємною частиною є попередня угода № 12/03 від 01.12.03р. і всі дії, здійснені в межах цієї угоди, в т.ч. перерахування коштів в сумі 660000,0 грн. зараховуються як виконання договору № 080104/19-М від 16.01.04р.

В додатку № 2 до договору узгоджений графік виконання ремонтних робіт кожного з вказаних магістральних тепловозів (30-45 календарних днів з дати підписання додатку - 16.01.04р. ), а початок роботи ( п.2.1 ) припадає на другий робочий день, наступний за днем підписання акту прийому і попереднього зовнішнього огляду тепловозу. Укладеними в подальшому додатковими угодами до договору сторони збільшили обсяг робіт, строки їх виконання, порядок прийняття та огляду тепловозів.

Підпунктом 7.10.2 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що довгостроковий договір - це будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення матеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем ( послуги типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж за 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу.

Першу передоплату ( аванс ) ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»отримав від замовника 02.12.2003р. та 04.12.2003 р. в розмірі 660000,0 грн., остаточний розрахунок та відправлення з ремонту останнього тепловозу відбувся 31.12.04р..

В платіжних дорученнях, згідно яких ДП «Укрдорснаб»( окрім доручень № 139від 23.02.04 р. на суму 1097594,88 грн. та № 140 від 23.02.04р. на сум, 93737,52 грн. проводило розрахунки з позивачем, в графі «призначення платежу»зазначалося, що за оплату ремонту тепловозів згідно договору № 080104/19-М від 16.01.2004 року », а не за конкретний номер тепловозу.

Положенням ( стандартом ) бухгалтерського обліку 7 «основні фонди »затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 228/4509 до основних фондів віднесені матеріальні активи, котрі підприємство тримає з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг передачі в оренду іншим особам або для проведення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання ( експлуатації ) яких перевищує один рік. Відповідно до наказу Міністерства транспорту України, Державної Адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниці від 29.12.2000р. № 625-Ц «Про затвердження строків корисного використання основних засобів та змін і доповнень до Облікової політики Укрзалізниці»термін служби рухомого складу -магістральних тепловозів складає 20 років.

Згідно договору № 080104/19-М від 16.01.2004р. всі відремонтовані позивачем тепловози є магістральними, а від так віднесені до розряду основних фондів замовника-ДП «Укрдорснаб».

Відповідно до договору № 080104/19-М від 16.01.2004 року всі тепловози ремонтувались в об'ємі КР-2 з подовженням строку використання. Згідно «Правил капітальних ремонтів КР-1, КР-2 », у процесі проведення капітального ремонту передбачається відновлення справності повного ресурсу тягового рухомого складу, його паспортних характеристик, модернізацію, виготовлення та установку агрегатів, вузлів та деталей, повної зміни та монтажу провідників, кабелів та обладнання що відпрацювало свій ресурс на нове.

За таких обставин, позивач правомірно вважає вищевказаний договір з додатковими угодами до нього довгостроковим та застосував при цьому спеціальний порядок оподаткування діяльності в межах цього договору. Відповідно по п.п.7.10.1 п.7.1 ст.7 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями платник додатку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Колегія суддів зазначає, що донарахування податку та застосування штрафних санкцій по податкових повідомленнях-рішеннях № 0000802310/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 205500,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 23268,0 грн. та № 0000813210/0 про визначення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 125676,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 51108,0 грн. від 13.12.2004 р. відповідачем є безпідставними.

До позову позивачем включене податкове повідомлення-рішення №0000802310/0 від 13.12.2004р. про застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 102750,0 грн. в порядку п.17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

Вказана норма встановлює, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладання сплачує штраф у розмірі п'ятидесяті відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підприємство в бухгалтерському обліку та податковій звітності не занизило об'єм отриманих від замовника коштів як авансів за роботи, які підприємство мало виконати, а лише використало особливий порядок оподаткування цих операцій. Тобто відсутній, передбачений наведеною нормою, факт умисного заниження (зменшення) об'єму оподаткування, а тому у відповідача не було законного права застосувати до платника фінансові санкції в розмірі 102750,0 грн.

Також відповідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, носить його до реєстру податкових повідомлень, направлених юридичним особам - платникам податків. При складанні податкового повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру податкових повідомлень порядковий номер за певний рік.

Як вбачається з наданих до позову документів, відповідачем було прийнято і направлено підприємству два податкових повідомлення-рішення за одним і тим же номером № 0000802310/0 від 13.12.2004р., але з різними сумами визначених податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 205500,0 грн. та застосованих фінансових санкцій в розмірі 23268,0 грн. та в розмірі 102750,0 грн., що порушує порядок нумерації податкових повідомлень рішень.

Позивачем до позову включено податкові повідомлення-рішення від 13.12.04р. № 0000822310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 18919,06 грн. (10%), № 0000832310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 9185,63 грн.(20%), № 0000842310/0 про застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 59585,7 грн. (50%).Як вказано в перелічених податкових повідомленнях-рішеннях, фінансові санкції були застосовані в порядку п. 17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш.

Дана норма встановлює, що коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплатити узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятидесяті відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР передбачено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту :.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідачем до матеріалів справи наданий додаток № 13 до акту перевірки, з якого вбачається, що підприємство самостійно задекларувало податкові зобов'язання по податку на прибуток, подавши до органу ДПС податкові декларації від 09.08.2004р. за 2 квартал 2004 р. (півріччя), в якій податкові зобов'язання задекларовані в сумі 415100,0 грн. та від 05.11.2004р. за 3 квартал 2004р. (9 місяців) з визначеними податковими зобов'язаннями в сумі 326900,0 грн. В розрахунку штрафних санкцій у зв'язку з порушенням строку сплати податку на прибуток перевіряючими граничний строк визначений по податковим зобов'язанням за 2 квартал - 19, 20, 21 та 22.08.2004р., а за 3 квартал - 19.11.2004 року.

Таким чином, граничним строком для подання податкової декларації по податку на прибуток за 2 квартал 2004 року є дата 09.08.2004 р., а граничний строк сплати -19.08.2004 року. За 3 квартал 2004 року податкова декларація по податку на прибуток подається до 09.11.2004 р., а граничний строк сплати припадає на 19.11.2004 року.

Позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень №2190 від 09.09.04р., № 1907 від 09.08.04р. та № 2030 від 18.08.04р., якими в погашення податкових зобов'язань по податку на прибуток за 2 квартал 2004р. значаться перерахованими кошти в сумі 50000,0 грн., 100000,0 грн. та 100000,0 грн. відповідно. Окрім того підприємство сплачувало податок на прибуток за 3 квартал 2004р. платіжними дорученнями № 2755 від 09.11.2004р. на суму 46000,0 грн., № 2826 від 18.11.2004р. на суму 50000,0 грн.. Залишки сум за 2 та 3 квартал 2004 р. значаться сплаченими платіжними дорученнями № 2873 від 30.11.2004р. на загальну суму 210000,0грн.

Відповідно до наданих платіжних доручень позивач за період, який перевірявсь Ізюмською ОДПІ, проводив сплату поточних податкових зобов'язань, про що було зазначено у призначенні платежу. Але податковий орган зараховував платежі в погашення податкового боргу в супереч призначення платежу у платіжних дорученнях. Із наданої картки особового рахунку ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»з податку на прибуток встановлено, що при перерахуванні підприємством сум в погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, зазначені суми враховувались відповідачем в погашення боргу у календарній черговості його виникнення, а також сум нарахованої пені, а у подальшому у погашення узгоджених сум податкових зобов'язань, що як стверджує відповідач у судовому засіданні, відповідає вимог податкового роз'яснення, затвердженого наказом ДПА України № 540 від 13.11.2002р. та інших роз'яснень та листів ДПА України, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Саме в цьому відповідач вбачає порушення позивачем податкового зобов'язання.

Відповідно п.п.8.6.1, 8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, та має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимог та переведення боргу, виплати дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів. Обмежень щодо розпорядження коштів з метою сплати податкових зобов'язань у Законі України № 2181 від 21.12.2000 р. не значиться.

Крім того пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 зазначеного Закону передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключено за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Враховуючи ці обставини суд вважає неправомірними дії відповідача щодо самостійного зарахування у рахунок погашення наявного податкового боргу по відповідному податку згідно даних карток особових рахунків платника - позивача грошових надходжень.

Відповідно положенням пп. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків до бюджету та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

До позову позивачем включені податкові повідомлення-рішення №0000852310/0 про застосування фінансових штрафних санкцій по ПДВ в розмірі 38,300,02 грн.(10%), № 0000862310/0 про застосування фінансових санкцій по ПДВ в розмірі 169187,09 грн. (20%), № 0000872310/0 про застосування фінансових санкцій по ПДВ в розмірі 747166,49 грн. (50%). Як вказано в перелічених податкових повідомленнях-рішеннях, фінансові санкції були застосовані на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У матеріалах справи є надані відповідачем розрахунки фінансових санкцій та особові картки платника ПДВ. В розрахунок включені платежі, проведені підприємством в погашення податкових зобов'язань, узгоджених подачею податкових, декларацій. Зокрема, в податковій декларації за грудень 2002 р.№8570 від" 20.01.2003р. зобов'язання задекларовані в сумі 9240,0 грн., за січень 2003р. № 351 від 18.02.2003р. - в сумі 135181,0 грн., за лютий 2003р. № 986 від 18.03.2003р. - в сумі 1743,0 грн. За даними відповідача вказані зобов'язання були сплачені платіжними дорученнями № 400054 від 02.02.2004р. за рахунок продажу активів платника з простроченням платежів відповідно на 368, 336 та 308 днів.

Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення, якими в погашення податкових зобов'язань перераховано податок на додану вартість за період з 01.01.2003 р. по 30.09.2004 р., ;

Крім того, у матеріалах справи мають місце платіжні доручення, якими підприємство погашало борг по ПДВ, у призначенні платежу яких не вказано за який саме період ( № 1348 від 24.11.2003р. на суму 10000,0 грн., № 1407 від 02.12.2003 р. на суму 10000,0 грн., № 1491 від 24.12.2003 р. на суму 20000,0 грн., № 1512 від 25.12.2003р. на суму 15000,0 грн., № 157 від 26.01.2004р. на суму 7000,0 грн., № 355 від 24.02.2004 р. на суму 7000,0 грн.), але відносно яких відсутні дані в розрахунку фінансових санкцій Ізюмської ОДПІ.

Відповідно до платіжних доручень ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»були проведені сплати по податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість, про що зазначено в графі «призначення платежу», спростовуються розрахунки відповідача, які фактично не відповідають фактичним обставинам. Наданий відповідачем розрахунок податкових зобов'язань ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтнии завод»по операції з надання послуг по ремонту тепловозів не може підтверджувати правильність нарахувань з податку на додану вартість, здійснених податковою інспекцією, оскільки не містить посилань на первинні бухгалтерські документи.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий орган зараховував сплату поточних податкових зобов'язань, в погашення податкового боргу. Із залученої до матеріалів справи картки особового рахунку ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтнии завод»з податку на додану вартість встановлено, що при перерахуванні підприємством сум в погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначені суми враховувались в погашення податкового боргу у календарній черговості його виникнення, а також сум нарахованої пені, а у подальшому у погашення узгоджених сум податкових зобов'язань, що за ствердження відповідача відповідає вимогам податкового роз'яснення затвердженого наказом ДПА України № 540 від 13.11.2002 року та інших роз'яснень та листів ДПА України, які не зареєстровані в Мін'юсті України.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог Ухвали Вищого адміністративного суду України судом першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза, згідно висновків судово-економічних експертиз, висновки викладені в акті перевірки ДПІ, які стали підставою прийняття податкових повідомлень-рішень в обсязі наданих документів не підтверджені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 71, 160, 165, 195, 198, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 року по справі№ АС-54/246-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 10 березня 2009 року.

Головуючий Мельнікова Л.В.

Суддів Григоров А.М.

Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 10.03.2009 р.