Постанова № 4456724, 03.02.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді - Мельнікова Л.В.

Суддів - Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі: Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу апеляційною скаргою ТОВ «Укртехнологія»на постанову Господарського суду Харківської області від22 червня 2007 року по справі № АС-53/191-07

за позовом          ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

до                    ПП «Інтерлінк-Р.А.», ТОВ «Укртехнологія»

про           визнання недійсним зобов’язання купівлі-продажу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, звернувся до суду з адміністративними позовом в якому просив визнати недійсним зобов'язання купівлі-продажу ТМЦ на загальну суму 44550,00 грн. в тому числі ПДВ - 7425,00 грн., яке було укладене ТОВ "Укртехнологія" та ПП "Інтерлінк-Р.А." на підставі податкової накладної № 0112-5 від 01.12.2004 року як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Постановою Господарського суду Харківської області від22 червня 2007 року по справі № АС-53/191-07 позовні вимоги задоволено: визнано недійсним зобов'язання з купівлі-продажу ТМЦ на загальну суму 44550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7425,00 грн., яке було укладене Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртехнологія" (м. Харків, вул. Біологічна, 13 Р/р 26004259090000 в ХФ АКІБ „Укрсиббанк" „ХРУ" м. Харкова, МФО 351641) та Приватним підприємством „Інтерлінк-Р.А." (м. Київ, вул. Василенко,7-а, Р/р 26007019436 в КБ «Украинский капитал»м. Київ, МФО 32-371) на підставі податкової накладної № 0112-5 від 01.12.2004 р. як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та застосовано наслідки, передбачені ст.208 ГК України.

ТОВ «Укртехнологія»не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з’ясуванні та встановленні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, ТОВ «Укртехнологія», просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Харківської області від22 червня 2007 року по справі № АС-53/191-07 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртехнологія" (код ЄДРПОУ 31232654) перебуває на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Під час виконання контрольних функцій, покладених чинним законодавством на податкові органи, ДПІ було встановлено, що у 2004 році між ТОВ „Укртехнологія" та Приватним підприємством „Інтерлінк-Р.А." (код ЄДРПОУ 31744606, юридична адреса: м. Київ, вул. Василенко,7-а) мали місце фінансово-господарські відносини.

Так, за угодою про виконання робіт ТОВ „Укртехнологія" придбало у ПП "Інтерлінк-Р.А." роботи по розробленню проектно-кошторисної документації заходів із захисту від підтоплення та затоплення території смт. Лиман Зміївського району на загальну суму 44550,00 грн. (з них ПДВ 7425,00 грн.). Вказані операції підтверджуються наступними документами: податковою накладною №0112-5 від 01.12.2004р. на суму 44550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7425,00 грн.

Вищевказана податкова накладна виписана продавцем та відповідно до ст. 7 Закону України "Про ПДВ" №168/97-ВР включена до книги обліку придбання товарів та до складу податкового кредиту відповідного періоду і відповідає даним податкової декларації з ПДВ за цей період.

В ході перевірки було встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003р. визнано недійсними установчі документи ПП "Інтерлінк-Р.А." з моменту державної реєстрації, анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість від 14.12.2001р.

В ході перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "Інтерлінк-Р.А." було встановлено, що Терещенко М.В., який вказаний в статуті як засновник підприємства, влітку 2001р. загубив свій паспорт. Ніякі установчі документи, угоди та фінансові документи не підписував, розрахункові рахунки в банку не відкривав, дозвіл на виготовлення печатки та штампу не брав, про місцезнаходження підприємства не знає.

Отже, до реєстрації ПП "Інтерлінк-Р.А." Терещенко М.В. ніякого відношення не має, його не засновував, установчих і фінансово-господарських документів не підписував, угоди не укладав і нікого не уповноважував це робити, розрахункових рахунків в установах банку не відкривав, місцезнаходження підприємства йому невідомо.

Крім того, Деснянським районним судом м. Києва було встановлено що ПП "Інтерлінк-Р.А." за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса невідома.

Таким чином, приватне підприємство "Інтерлінк-Р.А." було зареєстроване невідомими особами на підставну особу - засновника приватного підприємства з порушенням діючого законодавства України, підприємницька діяльність здійснюється цим підприємством протиправно і суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ч.4 ст.87 та ч.4 ст.91 ЦК України України від 27.02.2003р. (набрав чинності з 01.01.2004р.) підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

При цьому, підприємство діє на підставі статуту, який разом з іншими установчими документами подається до реєструючого органу для здійснення процедури державної реєстрації (ст.87 Нового ЦК України).

Нормативні приписи ст. 92 ЦКУ (п.4) зазначають, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Установчі документи ПП „Інтерлінк-Р.А.", в т.ч. і статут, зареєстровані з порушенням встановленого законодавством порядку.

Юридичні особи, до яких відноситься і ПП „Інтерлінк-Р.А.", набувають прав та обов'язків через свої органи, одним з яких і є керівник підприємства.

У той же час непричетність керівника ПП „Інтерлінк-Р.А." до підприємницької діяльності вказаного підприємства та наявність факту втрати його паспорту свідчить про те, що угоди з боку ПП „Інтерлінк-Р.А." укладались неповноважною особою та за межами правової відповідальності, що також є порушенням чинного законодавства.

За таких обставин, угода між ТОВ „Укртехнологія" та ПП „Інтерлінк-Р.А." була укладена неправоздатною особою - ПП „Інтерлінк-Р.А.", що є порушенням чинного законодавства.

Нормами Конституції України встановлюються основні принципи існуючого суспільного ладу. Так, відповідно до вимог ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування»закріплюється обов'язок кожної особи подавати до державних податкових органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Підприємства в Україні повинні діяти на засадах, встановлених законом. В період укладення та виконання угоди ці засади встановлені Конституцією України, ЦК України (2004р.), ГК України.

Наведені законодавчі акти передбачають обов'язкову реєстрацію для здійснення підприємницької діяльності та обов'язок сплачувати податки.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних і позбавляють покупця права на податковий кредит.

Вищенаведені обставини свідчать про відсутність у ПП „Інтерлінк-Р.А." наміру вести господарську діяльність у встановленому законодавством порядку та сплачувати податки.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства ..., може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, яким доречі і є ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, яку мав спірний договір, було приховування коштів, отриманих по угоді, від оподаткування, не нарахування та несплата податків по угоді, укладеній на підставі податкової накладної №0112-5 від 01.12.2004р. між ТОВ „Укртехнологія" та ПП „Інтерлінк-РА". Умисел на досягнення вказаної мети був у ПП „Інтерлінк-Р.А.", що підтверджується незнаходженням за юридичною адресою, неповідомленням про зміну адреси, відсутністю звіту перед податковою службою, оскільки згідно п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" наявність вказаних відомостей є підтвердженням наявності умислу у ПП „Інтерлінк-РА".

Отже, порушуючи положення ч.1 ст.67 Конституції України щодо обов'язку кожної особи сплачувати податки, збори, обов'язкові платежі; ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" щодо обов'язку кожної особи подавати до державних податкових органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, ПП „Інтерлінк-Р.А." тим самим унеможливило здійснення оподаткування доходів, отриманих ним від здійснення господарської діяльності, що є прямим і грубим порушенням основних принципів існуючого суспільного ладу.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" та роз'ясненням ВАСУ від 12.03.99 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" приховування доходів від оподаткування та укладення угод з порушенням основних принципів існуючого суспільного ладу є підставами для визнання угод недійсними на підставі ст. 49 ЦК України (що діяв до 01.01.2004р.).

Крім того, абз. 2 п. 19 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із змінами і доповненнями) вказує, що у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 Цивільного кодексу України (що діяв до 01.01.2004р.) незалежно від часу їх укладення.

Цивільний кодекс України (1963 р.) втратив чинність у зв'язку із прийняттям нового цивільного кодексу України, що набрав чинності 01.01.2004р.

Новий цивільно-правовий акт не містить приписів ст.49 ЦК України (1963р.), однак положення вказаної норми були включені законодавцем до Господарського кодексу України, який також набрав чинності 01.01.2004р.

В зв'язку з наведеним відповідно до положень ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру у обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанці дійшов вірного висновку щодо нікчемності угоди, але не врахував, що вимоги про визнання недійсним зобов'язання купівлі-продажу ТМЦ на загальну суму 44550,00 грн. в тому числі ПДВ - 7425,00 грн., яке було укладене ТОВ "Укртехнологія" та ПП "Інтерлінк-Р.А." на підставі податкової накладної № 0112-5 від 01.12.2004 року як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не можуть бути предметом позову.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін —у разі виконання зобов'язання обома сторонами —в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, —нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. ДПІ встановивши вході перевірки нікчемність угоди, може самостійно провести відповідні нарахування, і не повинна звертатися до суду про визнання недійсною угоди. В судовому порядку підлягають лише застосуванню санкції передбачені ст. 208 ГК України, в межах строку встановлено ст. 250 ГК України.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Таким чином, на підставі наведеного постанова суду першої інстанції в частині визнання недійсним господарського зобов’язання підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

В частині стягнення, колегія суддів зазначає, що враховуючи, що строк звернення за стягненням передбачений ст. 250 ГК України порушений, то суд не застосовує положення ст. 208 ГК України щодо стягнення отриманого по зобов’язанням та в цій частині позову необхідно відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 157, 160, 195, п.4 ч.1 ст.198, 202, ч.1 ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Харківської області від22 червня 2007 року по справі № АС-53/191-07.

Прийняти нову, якою в частині вимог щодо визнання недійсним господарського зобов'язання купівлі-продажу ТМЦ на загальну суму 44550,00 грн. в тому числі ПДВ - 7425,00 грн., яке було укладене ТОВ "Укртехнологія" та ПП "Інтерлінк-Р.А." на підставі податкової накладної № 0112-5 від 01.12.2004 року як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства провадження по справі закрити.

В частині позову щодо застосування наслідків передбачених ст. 208 ГК України в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 09 лютого 2009 року

Головуючий Мельнікова Л.В.

Судді Григоров А.М.

Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 09.02.2009 р.