Ухвала суду № 44561698, 27.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3211/15 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришиної Варвари Іванівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришиної Варвари Іванівни про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_5, в результаті чого відкрилася спадщина, яка складається в тому числі з однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері. 02 квітня 2014 року позивач прийняв спадщину за законом шляхом подання відповідачу заяви про прийняття спадщини.

29 жовтня 2014 року відповідачем була складена постанова про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину № 324/02-14.

Позивач вважає, що зазначена постанова не відповідає приписам норм чинного законодавства та винесена безпідставно.

Підставою для прийняття постанови стала відсутність документів, які підтверджують факт родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також вщсушість реєстрації в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно Свідоцтва про право власності на житло відповідно до ст. 331 ЦК України.

Впродовж тривалого часу позивач систематично запитував відповідача про стан справ щодо оформлення спадкових документів, про наявність ускладнень для отримання документів, на що йому відповідачем повідомлено, що ним зроблені всі необхідні запити, тому складнощів з оформленням спадщини немає.

Лише 29 жовтня 2014 року з постанови нотаріуса позивач дізнався, що через відсутність свідоцтва, яким можливо простежиш зміну прізвища його матері з ОСОБА_5 на ОСОБА_5, неможливо видати свідоцтво про право на спадщину в безспірному порядку. Розуміючи необхідність надання вищезазначеного свідоцтва, позивач звернувся до родичів, які мешкають у Росії, в результаті чого отримав необхідні документи, а саме копію Свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 10 липня 1981 року.

Отже, позивач вважає, що відповідач в порушення вимог Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій, ст. 46 Закону України „Про нотаріат" безпідставно не здійснила весь обсяг дій, передбачений нормами чинного законодавства, для збору документів, необхідних для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в результаті чого прийняла незаконну постанову.

Крім того, на підтвердження набуття спадкодавцем права власності на однокімнатну квартиру позивачем було надано відповідачу Свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2 від 30 серпня 2011 року, зареєстроване відповідно до вимог ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду".

Таким чином, на момент виникнення у спадкодавця права власності на нерухоме майно, воно було оформлене у встановленому порядку відповідно до чинного на момент набуття права власності законодавства.

У зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачена можливість державної реєстрації права власності на нерухомість після смерті особи, нотаріусом складене постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, визнати незаконною постанову приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришиної В.І. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2014 року, зобов'язати приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришину В.І. видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, винесену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. 29 жовтня 2014 року.

Зобов'язано приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришину В.І. видати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка за життя належала ОСОБА_5.

Не погоджуючись з рішенням районного суду приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гришиної В.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та надані сторонами докази.

Так, судом було встановлено, що після смерті матері позивача відкрилася спадщина, та позивач є єдиною особою, яка подала заяву про прийняття спадщини (інші спадкоємці за законом чи заповітом відсутні). Будь-який спір з приводу спадкування як на час звернення спадкоємця до нотаріальної контори так і на час відмови у вчиненні нотаріальної дії був відсутнім.

Підстави, з яких було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій були ретельно досліджені судом.

Позивач звернувся у встановлений шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій з посиланням на відсутність документів, які підтверджували б родинні зв'язки зі спадкодавцем. Іншою перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину стала відсутність реєстрації спадкового майна.

Відповідно до вимог ст. 49 Закону України "Про нотаріат" у разі неподання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що виносить мотивовану постанову.

Згідно Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій, ст. 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що після подання позивачем документів, необхідних для отримання свідоцтва, нотаріус звертала увагу на відсутність документу, що підтверджує родинні зв'язки, пропонувала позивачеві надати ці документи або роз'яснювала правові наслідки їх неподання.

Статтею 46 Закону України "Про нотаріат" передбачено витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме : "Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Неподання відомостей на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні".

Разом з тим відсутні відомості про те, що нотаріусом вирішувалося питання про зупинення або відкладення вчинення нотаріальних дій з метою отримання відповідних документів, а позивачеві роз'яснювалися наслідки їх відсутності.

Разом з тим, Законом України "Про нотаріат" ( ст. 5) передбачено, що нотаріус зобов'язаний:

сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Іншою підставою для прийняття оскаржуваної постанови стала відсутність реєстрації в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно Свідоцтва про право власності на житло відповідно до ст. 331 ЦК України.

Судом першої інстанції було правильно визначено, що зазначена відповідачем норма стосується набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, тоді як спадкова маса складається з нерухомого майна (однокімнатної квартири), яке було отримано у власність в результаті приватизації.

Так, за ст. 345 ЦК України передбачено, що у фізичної особи може виникнути право власності у випадку приватизації державного майна та майна, яке знаходиться в комунальній власності. Відповідно до п.п. 3, 5, 7 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" - передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Така передача квартир (будинків) власність громадян оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

На підтвердження набуття спадкодавцем права власності на однокімнатну квартиру позивачем було надано відповідачу Свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2 від 30 серпня 2011 року, зареєстроване відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Таке свідоцтво, як зазначив суд, було чинним, не оспорено та не скасовано, оформлене у встановленому порядку відповідно до чинного на момент набуття права власності законодавства.

Тим більше будь-якого спору як з приводу законності зазначеного свідоцтва, так і з приводу розподілу спадкового майна на час вирішення питання не існувало, тож послання апелянта на те, що спір мав розглядатися в судовому порядку є безпідставними.

Адже за ст. 1 ЦПК завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ані право спадкодавця на нерухоме майно, посвідчене зазначеним свідоцтвом, ані права позивача щодо спадкування на час відмови у вчиненні нотаріальних дій не оспорювалися.

Разом з тим відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та після перевірки відсутності заборони або арешту цього майна або інших застав за даними відповідного реєстру.

Суд правильно виходив з того, що правовстановлюючим документом у даному випадку було належним чином видане та не оспорене Свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2 від 30 серпня 2011 року, оформлене на ім'я спадкодавця, але не зареєстроване в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Суд врахував, що чинне законодавство не передбачає можливість державної реєстрації права власності на нерухомість після смерті особи.

Тож за висновком суду першої інстанції нотаріус при перевірці правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно піддав їх сумніву, проте ці документи не визнавались недійсними в судовому порядку.

З огляду на положення ст. 328, ч. 5 ст. 1268 ЦК України суд правомірно зобов'язав нотаріуса видати відповідне свідоцтво про право на спадщину.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної карги та скасування оскаржуваного рішення суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 314. 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришиної Варвари Іванівни відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: