Ухвала суду № 44554595, 28.05.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3313/15-к

Провадження № 1-кс/265/608/15

У Х В А Л А

28 травня 2015 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Шиян В. В., при секретарі Байрачній І.О., за участю слідчого Якубович Я.В., розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВКР слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області Якубович Я.В., про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2015 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя надійшло клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВКР слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області Якубович Я.В., погоджене з прокурором прокуратури Донецької області Алієвим Є.Ш. в якому слідчий просить поновити строк на подання клопотання про арешт майна до суду та накласти арешт на тимчасово вилучений цукор загальною вагою 70 000 кілограмів та документи.

У клопотанні слідчий зазначає, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015050000000040 за фактом підробки офіційного документу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 22 травня 2015 року до СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області надійшло повідомлення про виявлення кримінального правопорушення, згідно якого 22 травня 2015 року приблизно о 13.00 годині прикордонним нарядом було виявлено два вантажних автомобіля марки «Сканія» реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які намагалися перевезти приблизно 10 тон цукру на територію, яка не контролюється українською владою. Згідно наявних документів до вантажу, було встановлено що фірма відправник є ПП «Алмаз-Енерго» (ЄДРПОУ 34656958) та фірма одержувач корпорація «Стратос» (ЄДРПОУ 34823884). Вивченням товарносупровідних документів до вантажу було встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч.1 КК України, за ознаками підробки офіційних документів, які видаються та посвідчуються підприємством і які надають права.

Під час проведення огляду місця події виявлено та тимчасово вилучено зі складського приміщення, розташованого за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, село Сартана, вулиця Степна 2 цукор, який розфасовано у мішки, загальною вагою 48 000 кілограмів, у вантажному автомобілі Sсania реєстраційний номер НОМЕР_2 цукор, який розфасовано у мішки, загальною вагою 11 000 кілограмів, у вантажному автомобілі Sсania реєстраційний номер НОМЕР_1 цукор, який розфасовано у мішки, загальною вагою 11 000 кілограмів, а також супровідні документу до вантажу, а саме: ТТН №20032 від 20.03.2015 року на 1 аркуші, у кількості 4 штук, видаткова накладна № 26 від 20.03.2015 року на 1 аркуші, у кількості 2 штук, податкова накладна № 5 від 20.03.2015 року на 1 аркуші, договір перевезення № 6 від 20.03.2015 року на 1 аркуші у кількості 2 штук,; посвідчення якості № 125 від 21.03.2015 року на 1 аркуші, видаткова накладна № 6 від 20.03.2015 року на 1 аркуші у кількості 2 штук, податкова накладна № 6 від 20.03.2015 р. на 1 аркуші, ТТН №20031 від 20.03.2015 року на 1 аркуші у кількості 2 штук, видаткова накладна № 25 від 20.03.2015 року на 1 аркуші у кількості 2 штук, податкова накладна №5 від 20.03.2015 року на 1 аркуші, договір постачання №200315 від 20.03.2015 року на 1 аркуші, договір перевезення № 5 від 20.03.2015 року на 1 аркуші.

Під час проведення досудового слідства по кримінальному провадженню було встановлено, що вилучені під час проведення огляду місця події документи мають ознаки підробки, оскільки зазначені у них відомості не відповідають відомостям, які містяться у офіційній базі податкової звітності АІС «Податковий блок».

Слідчий просить накласти арешт на зазначену продукцію, посилаючись на те, що згідно до п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, вона може бути предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, так як фактичне відвантаження здійснюється з території, яка захоплена незаконними терористичними формуваннями, що унеможливлює встановлення його походження. Підставами, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна є можливе зникнення вищевказаних вилучених в ході огляду речей, втрата або пошкодження, що може перешкодити кримінальному провадженню, оскільки в подальшому зазначені речі можуть бути залученні у якості речових доказів.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на підстави, наведені у клопотанні також просив суду поновити пропущений строк на подання клопотання про арешт майна, оскільки дане клопотання подається на день пізніше встановленого КПК України строку у зв'язку з тим, що слідчим проводився огляд тимчасово вилучених документів з метою встановлення власника майна на яке накладається арешт. У зв'язку з викладеним, на підставі ст. 117 ч. 1 КПК України просить поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк на подання клопотання про арешт майна до суду.

Вислухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження, слідчий суддя вважає необхідним у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 117 КПК України, строк пропущений із поважних причин повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

На підставі ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Тому, щодо відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Така сама позиція викладена в Узагальненнях Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження».

При цьому Вищий Спеціалізований Суд України зазначив, що навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Слідчий суддя зазначає, що за ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Наведені обставини, встановлені слідчим суддею, з урахуванням норм чинного КПК України, вказують на належність вилученого майга в ході огляду місця події від 22 травня 2015 року до речових доказів.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Розглядом даного клопотання встановлено, що 22 травня 2015 року в ході огляду місця події у зазначених в клопотанні вантажних автомобілях було відшукано та вилучено 22 000 кілограмів цукру згідно товарно-транспортних накладних на загальну суму 8 333,33 гривень. У вказаних автомобілях вилучено товарно-транспортні накладні на вантаж на адресу Корпорація «Стратос» (ЄДРПОУ 34823884) з вказівкою пункту розвантаження місто Макєєвка вулиця Репіна будинок 24 а з переадресуванням вантажу в місто Маріуполь вулиця Таганрозька , 199. При цьому, також були вилучені видаткові накладні на вантаж на поставку цукру вагового від ПП «Алмаз-Енерго» (ЄДРПОУ 34656958) та фірма одержувач корпорація «Стратос» (ЄДРПОУ 34823884).

Вказані дані були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст. 358 КК України. Як об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення вказано, що невстановлені особи, приблизно 20 березня 2015 року, діючи умисно від ім'я службових осіб ПП «Алмаз -Енерго», підробили офіційні документи, які видаються та посвідчуються підприємством і які надають права, а саме супровідні документи до вантажу цукру загальною кількістю 70 000 кілограм, перевезення якого здійснювалося з міста Умань Черкаської області до с. Сартана міста Маріуполя Донецької області.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчому судді під час розгляду клопотання про арешт майна не надано доказів можливості настання вказаних наслідків.

Також у клопотанні зазначено, що вилучені предмети та документи можуть бути використані у якості доказів у кримінальному провадженні, однак, не вказано, яким доказом, з огляду на положення кримінально-процесуального закону, може бути майно (у даному випадку - сахар ) у кримінальному провадженні щодо підробки документів.

Також слідчий вважає необхідним накладення арешту на таке майно, як видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

З цього приводу слідчий суддя приймає до уваги, що ці предмети є документами і не є майном урозумінні положення ст. 190 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в (Протоколі №1) кожна фізична особа або юридична особа має права мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином слідчий суддя дійшов того, що за наслідками розгляду клопотання про арешт майна було встановлено, що жодній особі, яке має відношення до ПП «Алмаз-Енерго» (ЄДРПОУ 34656958) та фірма одержувач корпорація «Стратос» (ЄДРПОУ 34823884) не було повідомлено про підозру по кримінальному провадженню № 32015050000000040, повідомлення про підозру по даному кримінальному провадженню за ознаками злочину, передбаченому ч.1 ст.358 КК України взагалі не складалось, а тому накладення арешту на тимчасово вилучений цукор - пісок вагою 70 000 кілограмів , а також інші предмети, що зазначені в клопотанні про арешт майна є передчасним.

Також слідчому судді під час вирішення питання про накладення арешту на майно слідчими органами не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не заявлено цивільний позов, а також відсутнє посилання на можливість спеціальної конфіскації майна, не зазначено про наслідки арешту майна для інших осіб. Також слід зазначити, що конфіскація майна як додатковий вид покарання не передбачена санкцією статті 358 ч.1 КК України.

На підставі переліченого відсутні й підстави вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України, бо слідчими органами суду не було доведено, що тимчасово вилучений цукор - пісок про які є посилання в клопотанні про арешт майна, використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину або зберегли на собі його сліди, а також, що вони є предметом злочину, в тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.

За таких обставин слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Пропущений процесуальний строк на подання клопотання старшого слідчого ОВС 1-го ВКР слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області Якубовича Я.В. про арешт майна - поновити.

У задоволенні клопотання старшого слідчого ОВС 1-го ВКР слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області Якубовича Я.В. про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий судя ____ Шиян В.В.