Ухвала суду № 44549389, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2015 р. м. Київ К/800/61551/14

К/800/61597/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Муравйова О.В., Рибченка А.О.за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - Жолудь І.О.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 р.

у справі № 818/261/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор»

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор» (далі - позивач, ТОВ «Білопільський елеватор») звернулось до суду з позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, Сумська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської ОДПІ від 13 січня 2014 року № 0000032201, № 0000021201, № 0000012201. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042201 від 13 січня 2014 року відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Сумська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 р. в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Білопільський елеватор», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

ТОВ «Білопільський елеватор» у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 р. скасувати в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Сумська ОДПІ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Сумською ОДПІ проведено планова виїзна перевірка ТОВ «Білопільський елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2013 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 23.12.2013 р. № 126/22/35943861/16.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 14.1.27 пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.138.8.2 п.138.2 ст. 138, п.50.1 ст. 50 ПКУ, внаслідок чого занижено податку на прибуток в сумі 5125626,39 грн. за 3 квартал 2013 р.; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.188.1, ст.. 188, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення залишку суми від'ємного значення по ПДВ всього у сумі 2087991 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: від 13 січня 2014 року № 0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 314638,01 грн., із них за основним платежем - 251710,41 грн. та за штрафними (aінансовими) санкціями - 62927,60 грн.; від 13 січня 2014 року № 0000032201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626,39 грн.; від 13 січня 2014 року № 0000022201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991,00 грн.; від 13 січня 2014 року № 0000012201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 719621,00 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 179905,25 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що між позивачем та його контрагентами реально здійснювалися господарські операцій, які надавали йому право для формування витрат та податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бахмач Агро», ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Кролевець Агро» укладалися господарські договори на поставку товару, а з ТОВ «БББ», ТОВ «БК «Кепітал-Сіті» договори підряду.

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було надано належної правової оцінки прийнятому податковим органом податковому повідомленню - рішенню від 13 січня 2014 року № 0000042201, яким ТОВ «Білопільський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 314638,01 грн., у тому числі за основним платежем - 251710,41 грн. та за штрафними (іінансовими) санкціями - 62927,60 грн.

Також слід зазначити, що судам першої та апеляційної інстанцій необхідно надати належну правову оцінку доводам позивача щодо зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 96 756,00 грн. у зв'язку з арифметичною помилкою у декларації за 3 квартал 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

2.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор» задовольнити частково.

3.Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 р. скасувати.

4.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

А.О. Рибченко