Ухвала суду № 44549390, 25.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2015 р. м. Київ К/800/1711/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 816/4952/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання дій протиправними,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Глобинський елеватор», проведеної на підставі наказу від 30.01.2013 року №436 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Глобинський елеватор», прийнятого на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідачем складено акт від 30.01.2013 року № 349/22.4-09/34235752.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання протиправними дій щодо проведення даної перевірки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії посадових осіб податкового органу щодо проведення зазначеної перевірки, є правомірними, вчинені в межах, в обсязі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно із п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 року у справі 21-425а14, колегія суддів зазначає, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою з'ясування обставин щодо наявності доказів вручення позивачу наказу про проведення перевірки перед початком її проведення, оскільки саме по собі направлення на адресу позивача наказу про проведення перевірки, а також направлення, не є підставою для висновку щодо дотримання податковим органом порядку призначення та проведення документальної позапланової перевірки, передбаченого статтями 78, 79 Податкового кодексу України.

Отже, справа у цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування відповідних обставин, що мають вирішальне значення у даній справі.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по складанню акта перевірки, визнанню правочинів, здійснених позивачем, такими, що вчинені з порушенням частини 1 статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також у визнанні правочинів здійснених ТОВ «Глобинський елеватор» у період, що перевірявся, як видимість придбання товарів у ТОВ «Реал Інвест», ТОВ «Імпекс Продгарант», що полягало лише в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у їх необґрунтованості, враховуючи таке.

Аналізуючи статті 2, 17 КАС України, є підстави вважати, що предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства можуть бути будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Стаття 224 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

В силу положень частин другої, четвертої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, справа в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Глобинський елеватор» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 01.08.2012 року підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині судові рішення залишаються без змін.

За таких обставин касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 816/4952/13-а в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними дій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Глобинський елеватор» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 01.08.2012 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 816/4952/13-а залишити без змін.

В частині скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В частині залишення судового рішення без змін ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук