Ухвала суду № 44548372, 26.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р. Справа № 152431/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Синило Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Буд» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

07.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Буд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.06.20111 року № 0004312301, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток у розмірі 539186, 00 грн. і штрафними санкціями у розмірі 134796, 00 грн. та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року № 0004302301, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість у розмірі 431349, 00 грн. і штрафними санкціями у розмірі 107837, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проведення перевірки відповідач одноособово визнавши нікчемність укладених угод позивача з контрагентами, безпідставно прийняв до уваги висновки перевірок контрагентів, які не несуть документального підтвердження фактичних обставин справи. Інформація, яка міститься в акті перевірки та його висновках не відповідає дійсності, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» і тому підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0004312301 від 17.06.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0004302301 від 17.06.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що господарські операції з реалізації зобов'язань за договорами субпідряду з ПП «Універсалбуд», ТзОВ БК «Флайбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ БМК «Укренергосервіс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «ВТ-Техбуд» були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 411/2301/33087277 від 03.06.2011 року(1-й том а.с.24-67).

На підставі висновків даного акту перевірки ДПІ в Сокальському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004312301 від 17.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТзОВ «С-БУД» за платежем податок на прибуток в розмірі 673982, 00 грн., в тому числі: основне зобов'язання - 539186,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 134796, 00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0004302301 від 17.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в розмірі 539186, 00 грн., в тому числі: основне зобов'язання - 431349,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107837, 00 грн.(1-й том а.с.20,22).

Відповідно до ч. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205) із наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок № 327), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.2.3.2 Порядку № 327 визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до п.2.3.4 того ж Порядку встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта оподаткування (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Згідно п. 2.4.2 Порядку № 327, виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Враховуючи вищенаведене, акт перевірки може бути складений виключно у випадку встановлення фактів порушення податкового законодавства, оскільки контроль за його дотриманням покладено на органи державної податкової служби.

З матеріалів справи слідує, що основним видом діяльності ТзОВ «С-БУД» є будівництво будівель, будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, діяльність у сфері інжинірингу згідно довідки АБ№ 093389 з ЄДРПОУ.

Господарська діяльність позивачем здійснюється згідно ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 05.10.2009 року.

В акті перевірки вказано, що позивачем порушено п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1.П.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-7 цієї статті.

Згідно із ч.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належить до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, значеного згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з приданням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно ч.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари ( послуги). На вимогу її отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підсумовуючи вищенаведене є підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку, покупця, належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Підставами для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є встановлення заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок укладення позивачем правочину з виконання будівельних робіт для будівництва кварталу 2-3-4 поверхової забудови котеджного типу по вул. Б.Хмельницького, 9 (м - н «Монастирський») в м. Червонограді Львівської області з субпідрядними організаціями ПП «Універсалбуд», ТзОВ БК «Флайбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «БМК Укренергосервіс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзЛВ «ВТ-Техбуд» згідно Договору субпідряду №7 від 02.11.2009 року, Договору субпідряду №6 від 03.05.2010 року, Договору субпідряду №7 від 01.06.2010 року, Договору субпідряду №7/26 від 26.07.2010 року, Договору субпідряду №08/09 від 09.08.2010 року та додатків №1,3,4 до нього, Договору субпідряду №14 від 27.10.2010 року.

Позивачем на підтвердження реальності виконання оспорюваних правочинів надано наступні документи: довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за листопад-грудень 2009 р., за травень 2010 р., за червень-вересень 2010 р., за липень 2010 р., за серпень 2010 р., за листопад 2010 р.; акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2009 р. №1-4, за грудень 2009 р. №1-4., за травень 2010 р. №1-7, за червень-вересень 2010 р. №1-4, №1-7, №1-9, за липень 2010 р. №1, за серпень 2010 р. №1, за листопад 2010 року №1-14; податкові накладні, декларації з ПДВ за листопад-грудень 2009 р., за травень 2010 р., за червень-вересень 2010 р., за липень 2010 р., за серпень 2010 р., за листопад 2010 р.; додатки №5 до декларацій з ПДВ; розшифровки податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2009 р. на суму 36 691,20 грн., грудень 2009 р. на суму 25 119,00 грн., травень 2010 року в сумі 69 746, 83 грн., червень-вересень 2010 р. на загальну суму 193 949, 48 грн., липень 2010 року на суму 8333, 33 грн., серпень 2010 р. на суму 14 166, 67 грн., листопад 2010 р. на суму 83 342, 50 грн.; платіжні доручення, що свідчать про оплату наданих послуг.

Свідченням факту виконаних об'ємів робіт субпідрядними організаціями ПП «Універсалбуд», ТзОВ БК «Флайбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «БМК Укренергосервіс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзЛВ «ВТ-Техбуд» є звітність Генпідрядника, ТзОВ «С-БУД», перед Замовником, ТзОВ «Сокме (повірений ЖБК «Монастирський»).

Відносини Генпідрядника та Замовника регулюються Договором №2 на виконання будівельно-монтажних робіт від 12.03.2009 року з уточненням від 16.03.2009 року, а відносини Повіреного та Довірителя врегульовано Договором доручення від 20.02.2009 року та відповідно до виданих Довіреностей.

Крім цього, доказами реальності правочинів між позивачем та вищевказаними субпідрядниками є факт здійснення авторського нагляду за будівництвом, дозвіл на виконання будівельних робіт та здійснення технічного нагляду згідно Договору підряду від 05.05.2010 р.

Надані первинні документи відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків, зауважень представника податкового органу щодо правильності оформлення таких документів не поступало.

З матеріалів справи слідує, що позивач підтвердив реальність виконання Договору субпідряду №7 від 02.11.2009 року, Договору субпідряду №6 від 03.05.2010 року, Договору субпідряду №7 від 01.06.2010 року, Договору субпідряду №7/26 від 26.07.2010 року, Договору субпідряду №08/09 від 09.08.2010 року та додатків №1,3,4 до нього, Договору субпідряду №14 від 27.10.2010 року, укладених між ним та ПП «Універсалбуд», ТзОВ БК «Флайбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «БМК Укренергосервіс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзЛВ «ВТ-Техбуд». А, відтак, мав право на віднесення витрат по даних договорах до валових.

Право позивача на податковий кредит за результатами правочинів з ПП «Універсалбуд», ТзОВ БК «Флайбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «БМК Укренергосервіс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзЛВ «ВТ-Техбуд» підтверджується податковими накладними № 0490-0493 від 30.11.2009 року, № 0651 від 30.12.2009 року, № 310535 від 31.05.2010 року, № 27074 від 27.07.2010 року та банківськими платіжними дорученнями.

Платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо слати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносин з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент укладення договорів субпідряду з позивачем ПП «Універсалбуд», ТзОВ БК «Флайбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «БМК Укренергосервіс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзЛВ «ВТ-Техбуд» були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, здійснювали господарську діяльність відповідно до законодавства.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між ТзОВ «С-Буд» та ПП «Універсалбуд», ТзОВ БК «Флайбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «БМК Укренергосервіс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзЛВ «ВТ-Техбуд», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ст. 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, для висновку про нікчемність зазначених вище договорів необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що податковим органом не доведено наявності у позивача та/чи його контрагентів умислу при укладенні ними договорів, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства або порушує публічний порядок. Зазначені договори були укладені саме з метою здійснення передбаченої законом підприємницької діяльності, зобов'язання за ним виконані сторонами належним чином, а тому дані договори не можуть розглядатися як нікчемні.

Отже, оскільки не було встановлено нікчемність зазначених вище договорів, то відповідно не можна застосовувати наслідків нікчемного правочину.

Крім цього, в процесі апеляційного розгляду позивачем долучено до матеріалів справи копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована ІДАБК у Львівській області 14.06.2012 року № ЛВ 1431209834, на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких проводилось на підставі договорів субпідрядів, що свідчить про фактичне завершення будівництва, здачу об'єктів в експлуатацію та підтверджує реальність господарських операцій по їх будівництву.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі № 2а-7590/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б. Заверуха

Судді О.М. Гінда

О.І. Мікула