Ухвала суду № 44548376, 28.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 р. Справа № 876/6790/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Бока» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2013 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Бока» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі № 0001721502 від 28 вересня 2012 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі № 0001721502 від 28 вересня 2012 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001721502 від 28 вересня 2012 року з підстав ст. 54.3 ст. 54 та п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу за допущені позивачем порушення п. 198.3 ст. 198, п. 199.1, п. 199.3 ст. 199, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу та застосованої штрафної фінансової санкції згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією в Рахівському районі, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що за результатами перевірки травня 2012 року податковим органом встановлено, що платником не відображено в податковому та бухгалтерському обліку використання та списання придбаних будівельних матеріалів для будівництва основних засобів, які будуть в подальшому використовуватися в оподатковуваних операціях товариства в сумі 6209,00 грн., які віднесено до податкового кредиту

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ДПІ у Рахівському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Плюс Бока» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року, про що 17 вересня 2012 року складено акт №0056/1502/34022158.

У акті перевірки зафіксовано виявлені податковим органом порушення п. 198.3 ст. 198, п. 199.1, п. 199.3 ст. 199 та п. 204 ст. 200 ПК, а саме завищення бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року на суму 6209 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, 28 вересня 2012 року складено податкове повідомлення-рішення № 0001721502, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6209,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3104,00 грн. на підставі ст. 54.3 ст. 54 та п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу за порушення п. 198.3 ст. 198, п. 199.1, п. 199.3 ст. 199, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу та застосовано штрафні фінансові санкції згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК.

Не погоджуючись із повідомленням-рішенням, позивачем в порядку ст. 56 Податкового кодексу України подано до ДПС у Закарпатській області скаргу, у задоволенні якої відмовлено, про що свідчить отримане скаржником 15 грудня 2012 року рішення від 13 грудня 2012 року № 2290/10/10-244 про результати розгляду скарги.

В порядку ст. 56 ПК України товариство 24 грудня 2012 року подало скаргу до ДПС України, за якою розгляд скарги було продовжено до 23 лютого 2013 року, що підтверджується рішенням останньої від 15 січня 2013 року вих. № 638/6/10-2115 про продовження строку розгляду скарги та позивач 28 січня 2013 року звернувся із адміністративним позовом до суду.

Податковий орган дійшов висновку про те, що платником не відображено в податковому обліку використання та списання придбаних будівельних матеріалів для будівництва основних засобів, які будуть в подальшому використовуватися в оподатковуваних операціях товариства в сумі 6209,00 грн., які віднесено до податкового кредиту.

Відповідач при винесенні податкового повідомлення - рішення керувався п. 54.3 ПК України, згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством; п. 58.1. ст.58 ПК приписами якого визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення та встановлено контролюючим органом порушення наступних вимог Податкового кодексу України, зокрема: п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, де податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 199 Податкового кодексу України визначено пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема відповідач посилається на її п 199.1., яким передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях та п. 199.3. ст. 199 ПК, де платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Також контролюючий орган у своєму рішення посилається вимоги ст. 200.4 Податкового кодексу, за якими, визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ст. 200.1. ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. За п..198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Перевіркою віднесення до податкового кредиту за аналізом показників відображених в рядках 10.1 Декларації «підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» за травень 2012 року встановлено, що на формування цих показників вплинули здійснені операції по придбанню будівельних матеріалів на суму 31046,00 грн., сума ПДВ 6209,00 грн., що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних та податковими накладними від 24 травня 2012 року № 05 ЗАТ «Снятинський кирпічний завод» на суму 10155,60 грн., в т.ч. ПДВ 1692,60 грн., від 15 травня 2012 року № 2377 ПП «Метал» на суму 27100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4516,67 грн.

Відповідач доводив, що за результатами перевірки травня 2012 року встановлено, що платником податків не відображено в податковому та бухгалтерському обліку використання та списання придбаних будівельних матеріалів для будівництва основних засобів, які будуть в подальшому використовуватися в оподатковуваних операціях товариства в сумі 6209,00 грн., які віднесено до податкового кредиту та ТзОВ «ПЛЮС Бока» не надано на лист від 21 серпня 2012 року документів, що підтверджують будівництво основних фондів (придбання, списання, використання будівельних матеріалів) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Однак, вказані обставини не можуть розцінюватися як обґрунтовані, так як перевірка проводилась з 05 вересня 2012 року по 11 вересня 2012 року, відповідач не довів якою нормою керувався при надісланні листа від 21 серпня 2012 року та не вказав підстави, з яких службова особа дійшла висновку про придбання будівельних матеріалів саме для будівництва основних фондів.

В порушення вимог пункту 54.3 статті 54 ПК України відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не вказано, яке саме з порушень визначених п.п. 54.3.1 - п.п 54.3.6, допущено позивачем, за якою контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Крім того, податковий орган при визначенні штрафної санкції керувався ст. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу. За приписами вказаної статті передбачено порядок визначення штрафних (фінансових) санкцій. У разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

До позивача за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 3104,00 грн., що становить 50 % завищеної суми бюджетного відшкодування, що суперечить змісту п.123.1 ст. 123 ПК України, за якою ставка штрафної санкції повинна становити 25 % завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі № 0001721502 від 28 вересня 2012 року - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року в справі № 807/205/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей