Ухвала суду № 44505592, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/59869/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

у справі № 0870/8468/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0000120024.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки феросплавів позивачеві у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдсплав» підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у ході проведення контрольно-перевірочних заходів фактичний рух активу по задекларованому ланцюгу постачання від виробника до позивача не підтвердився, що свідчить про номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання сприятливих податкових наслідків.

Товариством подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення. Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2012 року.

За результатами цієї перевірки Інспекцією було складено акт від 06.08.2012 № 273/24-2/00186536 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вказаний звітний період у розмірі 298 852 грн. із застосуванням 149 426 грн. штрафних санкцій.

Підставою для цього донарахування слугував висновок Інспекції про незаконне відображення позивачем у податковому обліку податкового кредиту за операціями з придбання феросплавів у ТОВ «Трейдсплав».

Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що даний висновок податкового органу ґрунтується на установлених у ході здійснення зустрічно-перевірочних заходів з податкового контролю обставинах щодо:

відсутності у названого постачальника майна, транспортних засобів, основних фондів, виробничих та трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок;

неможливістю виробництва приватним підприємством «Прометей Стіл» (яке зазначено виробником спірного товару) феросицилію в силу відсутності у нього виробничих потужностей.

Також, за твердженням Інспекції, фактичний шлях переміщення спірного товару у процесі його поставки позивачеві, а також залучення до постачання посередників, участь яких не є істотною для настання передбачуваних наслідків, характерна для ринку металопродукції стабільність та налагодженість зв'язків між його учасниками свідчить про відсутність ділової мети в розглядуваних операціях.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла у перевіреному періоді) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 200.2, 200.3 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу вимог підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

З наведених законодавчих положень випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

Правила формування податкового кредиту, який бере участь у розрахунку бюджетного відшкодування, викладені у статті 198 ПК.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій правомірно визнали правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договір поставки від 26.10.2010 № 11101280, специфікації, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати якості, прибуткові ордери на отримання товару, платіжні доручення про оплату товару в безготівковому порядку) спростовують висновки Інспекції та підтверджують реальність виконання господарських операцій з ТОВ «Трейдсплав».

При цьому суди об'єктивно відхилили посилання Інспекції на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названим контрагентом з огляду на відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, оскільки податковим органом не доведено зв'язок цього факту з неможливістю виконати ТОВ «Трейдсплав» договірних зобов'язань перед позивачем. Для здійснення торговельно-закупівельної діяльності наявність штату персоналу та основних засобів не вимагається. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб. У даному разі, як встановили суди, для перевезення товару названим постачальником було залучено перевізника - товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд», яке на підставі заявок на перевезення виконало транспортування товару в адресу Товариства з оформленням товарно-транспортних накладних та актів здачі-прийняття послуг з перевезення вантажів.

Судами також досліджено факт використання позивачем придбаного товару у власній виробничій діяльності.

За даних обставин суди цілком обґрунтовано відхилили і посилання Інспекції на відсутність ділової мети в операціях з придбання Товариством феросплавів по ланцюгу постачання за участю кількох посередників. Адже Інспекцією не доведено виникнення у позивача завдяки цьому штучних надмірних витрат; також відповідачем не подано доказів щодо існування у платника об'єктивної можливості скоротити ланцюг постачання, зокрема, шляхом більш вигідного придбання товару безпосередньо у виробника.

Сам позивач не несе відповідальність за неналежне виконання залученими контрагентом юридичними особами своїх обов'язків у сфері господарювання, позаяк не має відносно них контрольних повноважень. Крім того, Товариство жодним чином не могло вплинути на вибір ТОВ «Трейдсплав» своїх контрагентів (зокрема, приватного підприємства «Прометей Стіл»). Доказів наявності взаємовідносин між позивачем та цим суб'єктом господарювання, узгодженості дій Товариства та контрагентів ТОВ «Трейдсплав» матеріали справи не містять.

Положення податкового законодавства не дозволяють зробити висновок про те, що платника є відповідальним за дії усіх підприємством та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі нарахування та сплати податків до бюджету.

Інспекцією не доведено, що позивач діяв без належної обережності і йому мали бути відомо про порушення, допущені контрагентом, або що діяльність платника спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових обов'язків.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли висновку, що право Товариства на податковий кредит та реальність господарських операцій підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та були предметом оцінки судів при вирішенні спору. Касаційна інстанція в силу частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі переоцінювати докази.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 0870/8468/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько