Ухвала суду № 44505587, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/53367/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі № 826/12702/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.07.2013 № 000694230, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 129 061,20 грн. за порушення строків сплати авансового внеску з податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було своєчасно та у повному обсязі внесено даний платіж до бюджету, тоді як за умови надходження цього платежу до бюджету невірне зазначення платником коду платежу не може слугувати підставою для висновку про невиконання Товариством податкового обов'язку.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що невірне заповнення платником реквізитів платіжного документа при сплаті до бюджету податкового зобов'язання є неналежним виконанням платником податкового обов'язку, що тягне застосування відповідних заходів відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для накладення на позивача оспорюваної суми штрафних санкцій став висновок Інспекції, викладений в акті перевірки від 14.06.2013 № 683/42-30/24597296, про порушення Товариством законодавчо встановленого строку сплати грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2013 року у розмірі 1 290 612 грн. Так, за посиланням відповідача, зазначену суму авансового внеску було фактично сплачено до бюджету Товариством 01.03.2013 (тоді як граничний строк припадав на 20.02.2013).

Судами також встановлено, що авансовий внесок у сумі 1 290 612 грн. було перераховано позивачем на рахунок Державного зазнайства № 3 1117009799011 за платіжним дорученням від 15.02.2013 № 2151, в якому у графі «призначення платежу» вказано: авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств за лютий 2013 року; код 11024000, що цілком відповідало інформації, доведеній Інспекцією до відома платника у листопаді 2012.

Абзацом другим пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

А відтак сплата позивачем 15.02.2013 авансового внеску з податку на прибуток є своєчасно внесеним податковим платежем.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

У справі, що переглядається, Інспекція не заперечує того факту, що перерахована платником сума авансового внеску з податку на прибуток надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства. У той же час відповідач не враховує, що податкове законодавство не пов'язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету. Тому у разі невірного зазначення платником коду бюджетної класифікації суми податку не можуть вважатися не зарахованими до бюджету. Суми податку, сплачені платником на рахунок казначейства, призначений для акумулювання коштів такого податку, не можуть розглядатися як податкова недоїмка, та слугувати підставою для нарахування платникові штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком правомірно задовольнили даний позов, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі № 826/12702/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько