Рішення № 44498802, 28.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11634/14-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С. Провадження № 22-ц/780/2696/15 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 28.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: судді - Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Приходька К.П.,

при секретарі Химинець Н.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

встановила:

У листопаді 2014 року ПАТ «Кредобанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на таке.

09 серпня 2012 року з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір банківського рахунку, за яким був відкритий картковий рахунок та надані в кредит кошти у розмірі 2822 грн. 45 коп.

За умовами договору, за користування кредитними коштами відповідачка мала сплачувати відсотки за користування кредитом.

Банк зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, однак у порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

У зв'язку з цим ОСОБА_2 станом на серпень 2014 року має заборгованість 6 174,54 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2822,45 грн., прострочені відсотки в розмірі 1397,42 грн., пеня за порушення умов договору в розмірі 1 954,67 грн.

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 174,54 грн. та судові витрати по справі.

При розгляді позивач збільшив розмір позовних вимог, оскільки зобов'язання за договором не виконувались, тому зросла заборгованість, що станом на 27 січня 2015 року становила 7353,07 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 2 862,45 грн., прострочені відсотки 1 802,25 грн., прострочена сума комісії за адміністрування кредиту в розмірі 102,99 грн.; пеня за порушення умов договору за період з 28 січня 2014 року по 27 січня 2015 року в розмірі 2 551,98 грн. та 33,40 грн.

Тому остаточно позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 7353,07 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість в розмірі 7 353,07 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що укладений між нею та позивачем договір відкриття банківського рахунку не містить ознак кредитного договору, а отримання нею у позивача платіжна картка була дебетною карткою на отримання заробітної плати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 9 серпня 2012 року укладено кредитний договір, умови якого банк виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 2822 грн. 45 коп., а відповідач умови кредитного договору не виконує, оскільки не повернула заборгованість по кредиту та нараховані відсотки.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Як видно із матеріалів справи, 09 серпня 2012 року між ПАТ «Кредобанк» та Панченко Н.В. був укладений договір №2625501416424/980 банківського рахунку (карткові рахунки) (т.1 а.с.6).

Відповідно до пунктів 1-5 цього договору, банк відкриває клієнту картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті на строк до 09 серпня 2013 року. Банк виготовляє банківську платіжну картку, яка є власністю банку, оформляє її на ім'я клієнта, та яка не підлягає передачі іншим особам. Правовідносини щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку продовжуються на рік, якщо жодна із сторін до закінчення строку не подала письмових заперечень проти такого продовження або в інших випадках, визначених правилами.

Операції пов'язані з обслуговуванням та функціонуванням відкритого карткового рахунку, виготовлення та використанням картки здійснюється в порядку, передбаченому Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк».

Шляхом підписання цього договору, клієнт підтверджує про ознайомлення з Правилами та надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк» та про отримання ПІН-Коду.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 стверджувала, що вона укладала договір з позивачем на відкриття банківського рахунку, який не містить ознак кредитного договору, а отримання нею у позивача платіжна картка була дебетною карткою на отримання заробітної плати. Своєї згоди на отримання кредитних коштів під певний процент вона не надавала, відповідно, жодних зобов»язань вона на себе не брала і їх не порушувала.

Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір банківського рахунку № 2625501416424/980 від 09 серпня 2012 року (т.1 а.с.6) не містить вказаних складових, а тому він не є кредитним договором в розумінні ст.1054 ЦК України.

Також задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на вимоги ст. 1069 ЦК України та виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір, зобов'язання за яким не виконала відповідач по справі.

Проте з таким висновком суду не в повній мірі погоджується колегія суддів.

За ч.1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до п.1.1 Глави 4 Розділу 2 Правил надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк» у редакцій, чинній на час укладення договору банківського рахунку між сторонами - 9 серпня 2012 року, та з якими ознайомилась ОСОБА_2 відповідно до п. 5 договору, банк встановлює клієнту для здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки ліміт кредитування, в межах якого надає йому овердрафт (надалі-кредит) у розмірі, на строк та на умовах, обумовлених відповідним Договором та цими правилами, а клієнт зобов»язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі, передбачені Правилами та Договором.

Отже, можливість кредитування рахунку ОСОБА_2, відповідно, виникнення у сторін прав та обов»язків по договору кредиту, в обов»язковому порядку повинна бути передбачена у договорі банківського рахунку.

Однак, як видно із договору банківського рахунку, укладеного між сторонами 9 серпня 2012 року, у ньому не передбачено обов»язок банку щодо кредитування рахунку ОСОБА_2 та здійснювати платежі з її рахунку, не зважаючи на відсутність на ньому грошових коштів.

В свою чергу ОСОБА_2 не просила банк надати їй кредит або встановити кредит лімітування у вказаному договорі банківського рахунку, у анкеті-заяві на відкриття рахунку та отримання банківської платіжної картки, а в анкеті - опитувальнику клієнта фізичної особи відмітила, що характер та мета майбутніх ділових відносини з ПАТ «Кредобанк» не включає отримання кредиту, а джерелом надходження коштів на рахунок є отримання зарплати ( а.с.237,245, т.1)

Разом з тим, відповідно до виписки по рахунку відповідача, позивач здійснив платежі з рахунка ОСОБА_2 на суму 2822 грн. 45 коп., незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів від надходження зарплати.

Таким чином, кредитування рахунку ОСОБА_2 банком у розмірі 2822 грн. 45 коп. було здійснено банком у односторонньому порядку, без достатньої правової підстави, всупереч укладеному між сторонами договору банківського рахунку та п.п. п.1.1 Глави 4 Розділу 2 Правил надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк».

За таких обставин, у ОСОБА_2 не виникло обов»язку щодо повернення грошових коштів на підставі договірних зобов»язань, а також обов»язку щодо сплати процентів за користування ними, пені за несвоєчасне повернення та інших платежів.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції невірно визначив характер правовідносин сторін, що виникли з договору банківського рахунку.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача тіла кредиту прострочених відсотків в розмірі 1802,25 грн., простроченої суми комісії за адміністрування кредиту в розмірі 102,99 грн.; пені за порушення умов договору за період з 28 січня 2014 року по 27 січня 2015 року в розмірі 2 551,98 грн. та 33,40 грн. є неправильним, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

При цьому колегія суддів враховує, що позивач не заявляв позовних вимог про повернення безпідставно набутих грошових коштів, а підстав для задоволення позовних вимог про повернення заборгованості за кредитним договором не вбачається.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому має бути скасоване з ухваленням нового рішенням про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення з ОСОБА_2 кредиту у розмірі 2822 грн. 45 коп., прострочених відсотків в розмірі 1802,25 грн., простроченої суми комісії за адміністрування кредиту в розмірі 102,99 грн.; пені за порушення умов договору за період з 28 січня 2014 року по 27 січня 2015 року в розмірі 2 551,98 грн. та за період з 11 червня 2014 року по 27 січня 2015 року в сумі 33,40 грн. за договором банківського рахунку № 2625501416424/980 від 09 серпня 2012 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :