Ухвала суду № 44498789, 25.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1043/15-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І. Провадження № 22-ц/780/2362/15 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П.Категорія 58 25.05.2015

УХВАЛА

Іменем України

25 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Журби С.О., Сержанюка А.С.,

При секретарі - Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2015 року у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області про примусовий вхід до приміщення, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ірпінського МУЮ Київської області Голяченко І.П. звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з поданням про примусовий вхід до приміщення, квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2.

Свої вимоги мотивує тим, що у відділі державної виконавчої служби Ірпінського МУЮ Київській області на виконанні перебуває виконавче провадження № 44346576 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2341/10, виданого 20 квітня 2011року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу в сумі 1 321 048,56 гри.

01 серпня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44346576, яку направлено сторонам, стягувачу до відома, боржникові до виконання.

Станом на 02 лютого 2015 року, боржником борг не сплачено.

З метою виконання вказаного виконавчого документа, державним Виконавцем було заплановано примусове виконання рішення, а саме - проведення опису й арешту квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності боржникові ОСОБА_2.

З метою проведення опису й арешту вище вказаної квартири, 09 грудня 2014 року, державним виконавцем здійснено вихід за місцем її знаходження, при виході був присутній представник стягувача за довіреністю ОСОБА_4

При виході було встановлено, що боржник в квартирі АДРЕСА_1 був відсутній, до квартири потрапити не вдалося, провести опис та арешт квартири не було змоги, про що, 09 грудня 2014 року державним виконавцем складено відповідний акт.

Враховуючи те, що даний виконавчий документ надійшов до відділу державної виконавчої служби Ірпінського МУЮ Київській області з відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві за належністю, а саме - для подальшого виконання, шляхом звернення стягнення на майно боржника, квартиру АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості та те, що до даної квартири не було змоги потрапити для проведення виконавчих дій, державний виконавець звернувся до суду з даним поданням, яке просив задовольнити.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2015 року подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського МУЮ Київської області про примусове проникнення (вхід) до приміщення задоволено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2015 року та ухвалити нову ухвалу про відмову державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Ірпінського МУЮ Київської області в задоволенні подання про примусове проникнення (вхід) до квартири боржника. Зазначив, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2015 року, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦПК України суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Задовольняючи подання державного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення (вхід) до житла ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішень суду, борг ним не сплачено, при виході державного виконавця для опису й арешту вище вказаної квартири по місцю її знаходження, боржник був відсутній, що свідчить про неможливість допуску державного виконавця до вищевказаного приміщення для складання акту опису й арешту квартири та подальшої реалізації в рахунок погашення боргу.

З такими висновками Ірпінського міського суду Київської області колегія суддів не погоджується, вважає їх помилковими, та таким, що не ґрунтуються на доказах, так як задовольняючи подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського МУЮ Київської області про надання дозволу на примусове проникнення (вхід) до квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції не перевірив доводів державного виконавця та підстави для примусового проникнення до житла боржника, чи дійсно він ухиляється від погашення боргу.

В матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 перешкоджає вільному доступу державному виконавцю до належного йому житла.

Доданий до подання державного виконавця акт державного виконавця від 09 грудня 2014 року про те, що він не зміг попасти в квартиру боржника не є доказом перешкоджання ним державному виконавцю, вільному доступу до його квартири.

За таких обставин, та з огляду на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2015 року в якій відсутня належна мотивація постановленої по справі ухвали про задоволення подання державного виконавця, незважаючи на те, що проникнення до житла є крайньою мірою, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2015 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: