Постанова № 44489220, 25.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року справа№ 810/404/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомуправління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області довійськової частини 3041 простягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області, з адміністративним позовом до військової частини 3041 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 301 126, 47 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 за період з жовтня по грудень 2014 року. Посилаючись на ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, просив суд вимоги задовольнити, стягнути з відповідача наявну суму боргу.

В призначений для розгляду справи час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не прибув, з невідомих для суду причин, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності, не надав.

В силу положень ч. 6 ст. 128 КАСУ розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

До прийняття рішення по даній справі представником позивача, на вимогу суду, надано роз'яснення щодо невідповідностей прізвищ осіб у позовній заяві, яким було здійснено нарахування та виплату пільгових пенсій та тим, що містяться в матеріалах пенсійних справ, а також розрахунок заборгованості, з виключенням особи ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач проти задоволення позову заперечував проти позову з підстав, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості зроблений з явним порушенням прав відповідача, оскільки до складу витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівниками Пенсійного фонду включені померлі особи- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, по якому сума нарахувань пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за період з жовтня по грудень 2014 р. становить 12405,66 грн. та ОСОБА_2- ІНФОРМАЦІЯ_2 сума нарахувань- 3334, 68 грн. Крім того, у позовній заяві містяться прізвища осіб, які ніколи не працювали та не проходили службу у військовій частині.

Також відповідач зазначив, що в/ч 3041 не є суб'єктом, який повинен відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Дослідивши матеріали справи, із наданням їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що заявлені вимоги, з урахуванням їх уточнення, підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке:

військова частина 3041 є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 08803678, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в УПФУ м. Славутича Київської області.

Позивачем, на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 1), відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій.

Загальним розміром витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача рахується борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 за період з жовтня по грудень 2014 року у сумі 30126,47 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що сума до відшкодування по гр. ОСОБА_1 за період з жовтня по грудень 2014 р. складає 12405, 66 грн.; ОСОБА_2 за цей же період -3334,68 грн.

Проте, гр. ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_2-ІНФОРМАЦІЯ_2. Цей факт ані позивачем не заперечувався та підтверджується наявними у справі документами.

Отже, позивачем відносно осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на виплату та доставку пільговий пенсій у 2014 р. не здійснювались, однак нарахування проведено, що протирічить засадам пенсійної політики щодо створення справедливої системи соціального захисту, побудований на економічній обґрунтованості.

Надаючи правовової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд зважає на таке:

принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо. Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 визначено, зокрема пп. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-ХІІ).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У свою чергу, ст. 27, 28 Закону України №1058-ІV регламентують розмір та порядок визначення пенсії за віком, а також мінімальний розмір пенсії за віком. Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, грошові кошти, які сплачуються суб'єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XII, є страховими внесками, у розумінні Закону № 1058- IV.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, конкретизовано у пункті 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі - Інструкція № 21-1).

Так, згідно абз. 3 п. 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Суд звертає увагу на те, що застосована у абз. 3 п. 6.1 Інструкції № 21-1 конструкція «призначених та/або виплачених у 2004 році» відповідає змісту положення «починаючи з дня набрання чинності цим Законом», вжитому законодавцем в абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, оскільки з дня набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року), цей Закон встановлює загальний обов'язок всіх підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 з поетапним (щорічним) збільшенням частки відшкодування, без винятків і пільг.

Відтак, незалежно від того, чи призначена особі пільгова пенсія за списком № 1 до 1 січня 2004 року, чи після 1 січня 2004 року, підприємство, в силу вимог абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та абз. 3 п. 6.1 Інструкції № 21-1, має покривати витрати Пенсійного фонду на її виплату і доставку, починаючи з 2004 року.

Відповідно до приписів п. 6.4 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог п. 6.7, щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з абз. 4 пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до абз. 5 пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Тобто, зазначеною нормою абз. 4 пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV прямо передбачено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Винятком із даного правила є порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списом робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз. 5 пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України № 1788-ХІІ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень п.2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV у контексті ст. 14 Закону України № 1788-XII можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст. 14 Закону № 1788-XII. Законодавством чітко передбачено, що обов'язок щодо відшкодування вказаних витрат з'являється у підприємства саме з 2004 року, причому не тільки для тих пенсій, які призначені в 2004 році, а і для тих, які призначені раніше, а виплачені у 2004 році.

Вирішуючи питання стосовно застосування п. 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV та пп. 6.6 п. 6 Інструкції, слід відмітити, що «надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються відповідно до положень Закону України № 1788-XII відрізняються від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку» визначеного Законом України № 1058-IV, оскільки законодавством передбачено не тільки різні підстави для таких змін розмірів пенсій (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону України № 1788-XII, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закон України № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону України № 1058-IV становить її основний розмір.

Крім цього, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії, адже згідно із п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Виходячи зі змісту абз. 2 п. 6.7 Інструкції у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Оскільки спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених службовцям військової частини 3041 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (список № 1), то суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача здійснювати покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам, в тому числі, по пенсіям, призначеним до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Щодо заперечень відповідача відносно того, що витрати, пов'язані з наданням пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в силу Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає таке.

Згідно з імперативною нормою ч. 1 ст. 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним у правовідносинах, що виникають з питань відшкодування витрат Пенсійному фонду на доставку та виплату пільгових пенсій по відношенню до інших законів, в тому числі, і Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому п. 6.7 Інструкції № 21-1 передбачено, що фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені з додатковим зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відшкодовуються протягом періоду цього додаткового зниження.

Періодом додаткового зниження пенсійного віку є різниця між загальним пенсійним віком, встановленим статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зниженим пенсійним віком, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені Пенсійним фондом України особам, які досягли зменшеного пенсійного віку, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають відшкодуванню підприємствами до досягнення такими особами загального пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки виплата пільгових пенсій не припиняється у зв'язку з набуттям особою права виходу на пенсію за зменшеним пенсійним віком.

Така ж правова позиція висвітлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 29.05.2012 (у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до публічного акціонерного товариства «Трібо» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах), згідно якої положення ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як загальні, до спірних правовідносин застосовуватися не можуть. Натомість застосуванню підлягають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у цій справі предметом розгляду є не визнання права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.

Судом установлено, що Управління ПФУ направляло відповідачу розрахунки фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, де містилася інформація як щодо новопризначених, так і щодо перерахованих пенсій. Такі розрахунки були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та в судовому порядку відповідачем не оскаржувалися.

Щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по гр.ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які померли в 2014 р., суд вважає безпідставним нарахування та пред'явлення для сплати суми витрат по вказаними особам.

За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню на суму стягнення - 285386,13 грн. у зв'язку із виключенням сум 12405, 66 грн. по гр. ОСОБА_1 та 3334,68 грн. по ОСОБА_2 за період з жовтня по грудень 2014 року у зв'язку зі смертю останніх.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 3041 на користь управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 285386,13 (двісті вісімдесят п'ять триста вісімдесят шість) грн. 13 коп.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.'

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.