Постанова № 44489218, 26.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року 2а-492/11/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 11 год.00 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Констракт" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арс Констракт" звернулось 21.01.2011року до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010р. №0000502300/0, відповідно до якого позивачеві нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2302966,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про порушення позивачем положень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат у розмірі 6141243, 25грн., за період серпень-грудень 2008 року.

Позивач зазначив, що на законних підставах у серпні-грудні 2008 року сформував валові витрати, оскільки господарські операції з придбання підрядних робіт, послуг по будівництву від постачальника ТОВ "Ріскатор-Трейд" мали реальний характер та підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим, позивач просив суд визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010р. №0000502300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014р., відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010р. №0000502300/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Констракт" задоволено частково, Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014р. у справі 2а-492/11/1070 - скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 30 березня 2015 року адміністративну справу №2а-492/11/1070 прийнято до провадження суддею Лиска І.Г та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 14 квітня 2015 року судом здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Макарівському районі Київської області на правонаступника Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Київській області.

У судовому засіданні 26 травня 2015 року представник позивача Журавель Р.О. позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача Шаранданов О.П. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арс Констракт", як юридична особа зареєстроване Макарівською районною державною адміністрацією 01.02.2008р., про що здійснено запис за № 13401020000000956, як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Макарівському районі Київської області з 01.02.2008 за № 17.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є розбирання та знесення будівель; земляні роботи, будівництво будівель, будівництво місцевих магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, монтаж та встановлення збірних конструкцій, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель.

16 грудня 2010 року посадовими особами ДПІ у Макарівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Арс Констракт", яке перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Ріскатор - Трейд"за період з 01.02.2008 по 31.12.2009р. .

За результатами перевірки складений Акт від 16.12.2010р. № 433/180/23-0/35706229 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС «Констракт», що перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Ріскатор-Трейд», яка має відношення до фактів виявлених порушень податкового. Валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2008 року по 31.12.2009 року» (надалі -Акт перевірки), у якому зроблено висновок про те, що в силу положень статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України правочини між ТОВ "Арс Констракт" з контрагентом ТОВ "Ріскатор-Трейд" протягом серпня-грудня 2008 року є нікчемними.

Тому, при формуванні валових витрат позивачем порушені положення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат у розмірі 6141243,25 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1535310,81 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року у розмірі 160169,15 грн., за IV квартал 2008 року у розмірі 1375141,66 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у період з серпня по грудень 2008 року ТОВ "Арс Констракт" здійснювало операції з придбання товарів робіт послуг у ТОВ "Ріскатор Трейд", які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а були направлені на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010року № 0000502300/0, відповідно до якого позивачеві нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2302966,22 грн., в тому числі: 1535310,81 грн.-за основним платежем; 767655,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008 року між ТОВ "Арс Констракт" та ТОВ "Ріскатор-Трейд" укладено договір № 1108, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник на свій ризик виконує власними силами згідно узгоджених розцінок ремонтно-будівельні роботи на об'єктах замовника. Правовідносини, що виникли у сторін цього договору під час надання субпідрядних робіт по будівництву котеджів, земляних робіт та загально будівельних робіт носять вартісний характер та мають цінову визначеність.

Позивач виступав замовником субпідрядних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріскатор-Трейд" під час виконання ним підрядних робіт згідно з договорами з Державним підприємством "Край Проперті", Приватним підприємством "Алгол-2003", а відносини позивача з замовниками його підрядних і генпідрядник (згідно з ліцензією позивача) робіт належним чином відображені в бухгалтерському обліку, в документах первинного бухгалтерського обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіях договорів з Державним підприємством "Край Проперті", Приватним підприємством "Алгол-2003".

На підтвердження виконання умов вказаного договору № 1108 до матеріалів справи позивачем надані: копія зазначеного договору із додатковими угодами та податкові накладні: № 290902 від 29.09.2008 року, №№ 300915 - 300937 від 30.09.2008 року, №№ 311028 - 311043 від 31.10.2008 року, №№ 281136 - 281143 від 28.11.2008 року, №№ 311208, 311217 - 311223 від 31.12.2008 року на загальну суму 7 369 491,90 грн., в т.ч. ПДВ 1 228 248,65 грн., а також акти прийому виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за період серпень-грудень 2008 року, які були надані відповідачу для проведення позапланової перевірки та містяться в матеріалах справи.

Як зазначалось вище, позивач виступав замовником субпідрядних робіт згідно послуг у ТОВ "Ріскатор-Трейд" під час виконання ним підрядних робіт згідно з договорами з ДП "Край Проперті", ПП "Алгол-2003", які містяться в матеріалах справи.

Факти виконання даних договорів підтверджується видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт за вказаними договорами, банківськими виписками, іншими документами, які були надані ДПІ у Макарівському районі Київської області для вивчення під час планової перевірки, яка була проведена з 25.08.2010 року та під час якої не було виявлено жодних порушень з цього приводу, що підтверджується Довідкою про результати перевірки № 234/107/23-0/35706229 від 10.09.2010 року.

Таким чином, виконання підрядних робіт є основним видом діяльності ТОВ "Арс Констракт" і замовлення ним виконання субпідрядних робіт у третіх осіб з метою виконання власних підрядних робіт на пряму пов'язано з його господарською діяльністю, що підтверджується належними документами первинного бухгалтерського обліку та які були надані під час проведення перевірки та містяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Наявні в матеріалах справи первинні документи позивача містять всі обов'язкові реквізити як того вимагає законодавство та підтверджують наявність господарських відносин між позивачем та ТОВ "Ріскатор-Трейд".

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є наявність пояснень директора та засновника ТОВ "Ріскатор-Трейд" ОСОБА_5 відповідно до якого, останній зареєстрував за грошову винагороду ТОВ "Ріскатор-Трейд" без мети зайняття господарською діяльністю, фактично господарською діяльністю не здійснював, а також не підписував відповідні фінансово-господарські документи ТОВ "Ріскатор-Трейд" та не здійснював переоформлення на інших осіб вказаного платника.

На підставі цих пояснень, податковий орган прийшов до висновку, що угода укладена між ТОВ "Арс Констракт" та ТОВ "Ріскатор-Трейд" спрямована не на реальне настання правових наслідків, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже діяли з метою спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування, що є порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод керівником ТОВ "Ріскатор-Трейд" був ОСОБА_5, який мав право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Ріскатор-Трейд» , суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.

Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір № 1108 від 01.08.2008 року не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Жодних вироків чи рішень судів відповідач суду не надав.

Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок на власний розсуд.

Судом встановлено, що Договір, укладений позивачем з ТОВ «Ріскатор-Трейд» є правочином, спрямованими на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ними, укладений з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договору недійсним, фіктивним - не існує. Позивач уклав договір для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорюваний правочин не можуть бути визнані фіктивним.

Таким чином, у зв'язку з викладеним вище висновок про нікчемність Договору укладеного позивачем з ТОВ «Ріскатор-Трейд» є безпідставним та твердження відповідача про "фіктивність" контрагента позивача за відсутності доказів такої "фіктивності" суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат, на дату виникнення спірних правовідносин, регулювались положеннями статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 названого Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".)

Згідно правил, визначених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, що повністю кореспондується з правилами, встановленими статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Системний аналіз наведених норм права у їх взаємозв'язку дозволяє дійти висновку, що платник податків не має права відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами вважаються первинні документи, що обов'язково містять найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відсутність, або недостовірність встановлених нормативами обов'язкових даних у документі означає його невідповідне оформлення, а відтак, неможливість його використання, як первинного документу, для формування складу валових витрат.

Як встановлено судом, документами, що використовувались позивачем як первинні і слугували підтвердженням господарських взаємовідносин по договору № 1108 від 01.08.2008 з ТОВ "Ріскатор-Трейд" у періоді серпень - грудень 2008, були податкові накладні: № 290902 від 29.09.2008, №№ 300915 - 300937 від 30.09.2008, №№ 311028 - 311043 від 31.10.2008, №№ 281136 - 281143 від 28.11.2008, №№ 311208, 311217 - 311223 від 31.12.2008, акти приймання від ТОВ "Ріскатор-Трейд"виконаних підрядних робіт типової форми № КБ -2в складених за період серпень-грудень 2008 року (том IV а.с. 2-248), довідки про вартість будівництва.

Судом досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: накладними, актами приймання виконаних робіт за вказаними договорами, банківськими виписками, із відповідними штампами банку про проведення операцій, іншими документами, та встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі яких позивачем сформовано валові витрати.

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Крім того судом враховано, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2011 по справі 2а-493/11/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000512300/0 від 27.12.2010, яке прийнято на підставі акта перевірки від 16.12.2010 №433/180/23-0/35706229, складеного за результатами проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Арс Констракт", що перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Ріскатор-Трейд".

Згідно ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вказаними рішеннями підтверджено факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ріскатор - Трейд", зазначено, що первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством, а відповідачем не надано доказів притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ "Ріскатор - Трейд".

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 по справі 2а-493/11/1070 було залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014.

Оскільки, документи, на підставі яких сформовано склад валових витрат позивачем, як встановлено постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2011 по справі 2а-493/11/1070, відповідають вимогам встановленим до первинних документів бухгалтерського обліку у розумінні приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та Положення № 88, та оскільки судом підтверджено факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ріскатор - Трейд" суд дійшов висновку, що позивачем, не було порушено приписів абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Ріскатор-Трейд" у розмірі 6141243,25 грн.,

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на поясненнях директора та засновника ТОВ «Ріскатор-Трейд» та листі ВВБ при ДПА у Київській області УВБ ДПА №551/7/27-10 від 15.07.2010 року , а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Макарівському районі Київської області №0000502300/0 від 27 грудня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Констракт" судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 травня 2015 р.