Постанова № 44483843, 26.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 908/360/15-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Табацькай А.В., за довіреністю №325 від 19.03.2015

відповідача - Ігнатов А.В., за довіреністю б/н від 04.02.2015

третя особа - Медведєва І.А., за довіреністю №25/1/7-Д від 13.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація" (вх. №2302 З/3-12) на рішення господарського суду Запорізької області від 17 березня 2015 року по справі №908/360/15-г

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація", м. Енергодар Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція України, м. Київ,

про стягнення 16149,26 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 по справі №908/360/15-г (суддя Сушко Л.М.) позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція України про стягнення завищеної вартості виконаних робіт задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 16149,26 грн. завищення вартості виконаних робіт по договору №21-20123 від 05.10.2012, 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація", звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 по справі №908/360/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Державна фінансова інспекція України через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надало пояснення на апеляційну скаргу (вх.8247 від 26.05.2015), в яких проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у відзиві (вх.8280 від 26.05.2015) на апеляційну скаргу зазначає, що відповідачем не спростовано обставини, які встановлено судом першої інстанції, не надано жодних належних доказів на підтвердження неправомірності винесеного рішення, не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків є укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація" (підрядник - відповідач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (замовник - позивач у справі) договору №21-2012 від 05.10.2011, за умовами якого (пункт 1.1) вбачається, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт за темою «Відновлення дефектних ділянок антикорозійного покриття внутрішніх поверхонь циркводоводів енергоблоку №5 ВП ЗАЕС. У випадку, якщо виконання роботи, передбаченої пунктом 1.1 даного договору вимагає одержання якого-небудь спеціального дозволу, обов'язок по одержанню такого дозволу належить на підряднику (пункт 1.2 договору).

У пункті 2.1 договору визначено, що вартість робіт згідно з цим договором визначається договірною ціною (додаток №1) - та складає 98750,02 грн., у тому числі ПДВ 16458,34 грн. Оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником (пункт 2.2 договору).

Сторонами погоджено у пункті 3.1 договору, що підрядник зобов'язується виконати роботи в строк: жовтень-листопад 2012 року у відповідності з затвердженим графіком ППР енергоблоку №5.

Підрядник по закінченню виконання робіт надає замовникові акт приймання виконаних робіт з наданням технічного акту, що підтверджує поопераційне виконання робіт, згідно СТП 01.21.025-2004 «Система обеспечения качества ОП ЗАЭС. Техническое обслуживание и ремонт оборудования. Требования к организации ремонта». Замовник протягом 10 днів із дня одержання акта про приймання виконаних робіт, зобов'язаний повернути підряднику підписаний акт про приймання або мотивоване відмовлення від приймання виконаних робіт (пункт 4.1 та 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору погоджено, що підрядник зобов'язується здійснити замовлення й поставку, а також організувати доставку й подачу до місця виконання робіт, яке визначене у пункті 1.1 договору, необхідних матеріалів, конструкцій, інструментів, обладнання, а також здійснити їх приймання, розвантаження, складування й зберігання в період виконання робіт за договором.

У відповідності до пункту 6.3.1 замовник зобов'язується вчасно прийняти виконані роботи підрядником відповідно до умов даного договору, оглянути їх і, у випадку будь-яких недоліків, негайно заявити про них виконавцю. Крім того, замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи по акту приймання виконаних робіт (пункт 6.3.3 договору).

За змістом пункту 8.1 договору підрядник гарантує належну якість виконаних робіт протягом 12 календарних місяців з моменту підписання сторонами відповідних актів здачі - приймання виконаних робіт.

В матеріалах справи наявний акт приймання виконаних робіт за листопад 2012 року від 30.11.2012, який підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору позивачем було оплачено виконані відповідачем роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 11091 від 23.11.2012 на суму 98750,02 грн.

В 2013 році працівниками Державної фінансової інспекції України була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" за період з 01.07.2012 по 30.09.2013 роки, за результатами якої складено акт ревізії №05-21/341 від 27.12.2013, яким було виявлено, зокрема, завищення вартості виконаних робіт по договору №21-2012 від 05.10.2011 на загальну суму 16149,26 грн.

07.02.2014 Державною фінансовою інспекцією України було висунуто вимогу № 05-14/148 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», відповідно до якої зобов'язано позивача вжити заходів до усунення порушень та притягнення до відповідальності винних осіб.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправною вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України від 07.02.2014 за №05-14/148.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/4211/14 від 16.06.2014, позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7,2.8, пункт 2 вимоги про усунення порушень Державної фінансової інспекції України. Визнано протиправним та скасовано пункт 13 вимоги про усунення порушень Державної фінансової інспекції України від 07.02.2014 №05-14/148 в частині суми у розмірі 65369,85 грн. та в частині стягнення решти суми шляхом проведення позовної роботи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02.10.2014 позивач листом №75-72/22186 звернувся до відповідача з вимогою сплатити суму завищення вартості виконаних робіт за договором №21-2012 від 05.10.2011 в розмірі 16149,26 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем не вчинено дії по поверненню коштів з завищеної вартості виконаних робіт, позивач був змушений звернутися до господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі договору підряду.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції жодна із сторін не заперечувала щодо укладення договору підряду.

Згідно зі статтею 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до приписів визначених у пункті 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За змістом частин 1 та 3 статті 632 Цивільного Кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни. Будь-які дії щодо коригування суми оплати за участю підрядника позивачем в установленому порядку не вчинялись.

Приписами статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони виконали свої зобов'язання за договором підряду №21-2012 від 05.10.2012 у повному обсязі, що підтверджується підписаними актами приймання виконаних підрядних робіт без жодних зауважень.

Крім того, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості виконаних відповідачем робіт та повністю оплатив їх вартість. Мотивованої відмови від приймання виконаних робіт з боку позивача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт позивачем не виявлено.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

У відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного Кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частина 1, 2 статті 623 Цивільного Кодексу України).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що в розумінні статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи

Крім того, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за належне виконання робіт за договором підряду, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору підряду №21-2012 від 05.10.2012 і вони не можуть вважатися збитками.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку про те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору укладеного між сторонами, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення з відповідача в якості збитків грошових коштів у розмірі 16149,26 грн.

Доводи скаржника про те, що підставою для стягнення збитків з відповідача є акт Державної фінансової інспекції №05-21/341 від 27.12.2013, довідка ревізії фінансово-господарської діяльності б/н від 12.12.20132 та вимога Державної фінансової інспекції про усунення порушень від 07.02.2014 № 05-14/148, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Разом з тим, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Так, згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011р. № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

З наведеного слідує, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Таким чином, пред'явлена на основі проведеної Головним контрольно-ревізійним управлінням України перевірки вимога про усунення порушень від 07.02.2014 № 05-14/148 не підтверджує порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду.

Стосовно посилань скаржника на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/4211/14 від 16.06.2014 про визнання протиправною та скасування вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України від 07.02.2014 за № 05-14/148, колегія зазначає наступне.

Вказаною постановою не встановлено жодних фактів, що мають преюдиціальне значення для даного спору в розумінні статті 35 Господарського Процесуального Кодексу України, зважаючи на те, що предметом даного спору є стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань.

Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

З огляду на встановлене колегія суддів зазначає, що позовна вимога Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення з відповідача завищеної вартості виконаних робіт в розмірі 16149,26 грн. є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського Процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 по справі №908/360/15-г прийняте при не належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права через що наявні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація" підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, 104 та статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17 березня 2015 року по справі №908/360/15-г скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504 місто Енергодар Запорізької області, вулиця Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація" (71500 місто Енергодар Запорізької області, вулиця Промислова, 18, а/с 426, код ЄДРПОУ 35375850) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 червня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.