Постанова № 44501609, 27.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа № 920/1488/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

прокурора: Рудяк А.М., посвідчення № 032614, від 27.0315р.

позивача: Проценко Я.Ю., довіреність № 1709-г, від 13.05.15р.

відповідача: Колесніков І.Г., довіреність № 4276,від 17.12.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2801 С/1-42) на ухвалу господарського суду Сумської області від 23.04.15 у справі № 920/1488/14

за позовом Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Конотоп, Сумська область

до відповідача Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", м. Конотоп, Сумська область

за участю Військової прокуратури Сумського гарнізону, м. Суми

про стягнення 250 651 грн. 01 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23 квітня 2015 року (суддя Зражевський Ю.О.) заяву Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» - задоволено. Здійснено поворот виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 року по справі № 920/1488/14. Стягнуто з Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Конотоп, Сумська область (вул. Г. Тхора, 31, м. Конотоп, Сумська область, 41600, р/р 2600417330602 в АБ «Експрес-Банк», м. Київ, МФО 322959, код ЗКПО 03352716) на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», м. Конотоп, Сумська область (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41601, р/р 26007319168001, ідентифікаційний код 12602750 у Конотопському СФ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 337546) суму боргу 239994,46 грн., 10656,55 грн. пені та судовий збір у сумі 7519,53 грн.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати.

27 травня 2015 року від Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" надійшов відзив (вх. № 8363).

27 травня 2015 року від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8365).

У судове засідання, яке відбулось 27 травня 2015 року з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги по справі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.10.2014 року в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 року вищезазначене рішення було скасовано та прийнято нове, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача 239994 грн. 46 коп. боргу, 10656 грн. 55 коп. пені, 7519 грн. 53 коп. судового збору.

02.02.2015 року на виконання вищезазначеної постанови господарським судом Сумської області було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 року вищезазначена постанова апеляційної інстанції була скасована, а рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014 року було залишено в силі.

20.04.2015 року матеріали справи були повернуті на адресу господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 23.04.2015 року було здійснено поворот виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 року по справі № 920/1488/14 та видано наказ про стягнення з позивача на користь відповідача 239994 грн. 46 коп. боргу, 10656 грн. 55 коп пені, 7519 грн. 53 коп. судового збору, оскільки наказ від 02.02.2015 року було фактично виконано відповідачем.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає на пред'явленні відповідачем неналежного доказу списання коштів з рахунку останнього, як підстави реалізації положення частини 2 статті 122 Господарського процесуального кодексу України. На думку позивача, передбачена положення частини 2 статті 122 Господарського процесуального кодексу України довідка, яка додається до заяви про поворот виконання рішення, повинна посилатися на списання банком грошових коштів з поточного рахунку боржника без участі і волевиявлення останнього. Наголошуючи на неналежному доказу списання коштів, позивач також вказує, що платіжне доручення від 10.02.2015 року №401 не містить призначення платежу - "на виконання рішення суду". Одночасно в якості підстави скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, позивач наводить порушення процесуального законодавства з боку відповідача, яке на його думку полягає у не надісланні копії заяви про поворот виконання рішення сторонам по справі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Наголошуючи на можливості перегляду апеляційною інстанцією ухвали господарського суду Сумської області від 23.04.2015 року, якою було реалізовано поворот виконання рішення по справі, колегія суддів відзначає наступне.

У частині першій статті 106 ГПК України закріплено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Пунктом 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", із подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, визначено частиною другою статті 106 ГПК.

Однак, якщо ухвали місцевого господарського суду за приписами процесуального закону неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду (зокрема йдеться про ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження), то такі ухвали, в тому числі й про відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій, можуть бути переглянуті в апеляційному порядку.

За таких обставин, беручи до уваги неможливість оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 23.04.15 у справі № 920/1488/14 одночасно з оскарженням рішення, з огляду на остаточний перегляд даного спору у суді касаційної інстанції, зазначена ухвала підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 у справі 1-12/2012, проаналізувавши зміст статей106, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що вони не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Відсутність у частині першій статті 106 Кодексу норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали. Ця відмова розглядалася б як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).

Отже, Конституційний Суд України констатує, що відсутність можливості апеляційного та касаційного оскарження ухвал місцевого господарського суду може призвести до обмеження права на справедливий судовий розгляд та загрожує самій суті цього права, що не відповідає статті 8 Конституції України.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 р. у справі N 1-25/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Аналізуючи положення чинного законодавства України, колегія суддів зазначає, що поворот виконання рішення передбачає повернення боржнику того, що з нього було стягнуто на користь стягувача, у разі, якщо вже виконане рішення, за яким з боржника було стягнуто на користь стягувача, є зміненим або скасованим.

При цьому, зі змісту ст. 122 ГПК України вбачається, що здійснення судом такої процесуальні дії, як поворот виконання рішення, законодавець пов'язує з такою обставиною як наявність факту виконання рішення (постанови), яке в подальшому було змінено, скасовано тощо, та поданням саме боржником відповідної заяви про повернення стягнутих грошових сум чи майна з доданням довідки, яка підтверджує стягнення, вилучення за рішенням суду.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Як свідчать матеріали справи постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 року було скасовано постанову, якою попередньо було стягнуто грошові кошти у сумі 250 651 грн. 01 коп., а рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014 року, яким попередньо було відмовлено в задоволенні позовних вимог, було залишено в силі.

30.03.2015 року на адресу суду звернувся відповідач з заявою про поворот виконання постанови, оскільки відповідач, на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду, сплатив 239994 грн. 46 коп. боргу, 10656 грн. 55 коп. пені, 7519 грн. 53 коп. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 401 від 10.02.2015 року.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист ВДВС Конотопського МУЮ № 2775/2 від 16.02.2015 року, разом з постановою про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 02.02.2015 року по справі № 920/1488/14, в зв'язку зі сплатою боргу відповідачем.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що згідно з ст.122 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що виконана боржником постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 року скасована, боржникові має бути повернуто все те, що стягнуто з нього на користь стягувача за скасованою постановою.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача щодо неналежності доказу списання коштів з рахунку останнього, як підстави реалізації положення частини 2 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи перерахування коштів в добровільній формі на підставі платіжного доручення від 10.02.2015 року №401 та відсутності у змісті платіжного доручення мети призначення платежу, як "на виконання рішення суду". Так зазначені обставини не мають правового значення, оскільки визначальною обставиною при застосуванні судом положеннь статті 122 ГПК України є встановлення факту сплати коштів в порядку виконання рішення суду. Як зазначалось вище, заявник після відкриття виконавчого провадження по справі сплатив 239994 грн. 46 коп. боргу, 10656 грн. 55 коп. пені, 7519 грн. 53 коп. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 401 від 10.02.2015 року, чим саме повністю виконав рішення по справі №920/1488/14.

Зважаючи на наведене, надана відповідачем довідка від 27.03.2015 року №984 про списання грошових коштів установою банку на підставі платіжного доручення від 10.02.2015 року №401 з рахунку відповідача на користь позивача повністю відповідає приписам статті 122 ГПК України, та є підставою для реалізації повороту виконання рішення суду, шляхом повернення відповідачеві коштів, що стягнуто з нього на користь позивача за скасованою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 року.

Твердження позивача про не отримання копії заяви про поворот виконання рішення, як підстави порушення відповідачем вимог процесуального законодавства, є не узгодженим з нормами законодавства, оскільки положення статті 122 ГПК України не передбачають такої вимоги для заявника, а відтак жодним чином не є доказом неправомірності оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визаначеному законом поряду встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (ст.32 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Сумської області від 23.04.15 у справі № 920/1488/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02 червня 2015 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.