Постанова № 4447235, 19.05.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 р. Справа № 22-а-10263/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю

представника позивача Андросової Я.В.

представника відповідача Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 12.01.2009р. по справі№2-а-8275/08/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському р-ні м. Харкова

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова від 07.11.2007 за №№ 217/15-305, 218/15-305 та від 09 січня 2007 року за №№ 217/15-305/1, 218/15-305/1. В обґрунтування позовних вимог посилався на ст.ст.4, 5, 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закону №2181), ст.17 Закону України "Про плату за землю". Наполягав на тому, що самостійно визначив та перерахував суми земельного податку, виконав таким чином своє зобов'язання за визначеними ним періодами, що виключає до нього застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181. Стверджував, що жодною нормою чинного законодавства не надано органам державної податкової служби права на свій розсуд визначати, за який податковий період або в погашення яких податкових зобов'язань слід зараховувати проведені платником податків платежі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що 24.10.2007 року фахівцем Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку ДП „Харківський завод транспортного устаткування", код 14309764, за жовтень 2006р. - січень 2007р.

За результатами перевірки був складений акт від 24.10.2007 року № 3528/15-305/14309764, за висновками якого встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку по строку 30.11.2006 р. у сумі 17674,12 грн. (фактично сплачено 02.04.2007р. та 26.04.2007 р., кількість днів прострочення - 123 та 147 днів відповідно).

На підставі висновків даного акту у відповідності до ч.І ст.17 Закону України „Про плату за землю" та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2007 № 217/15-305 про застосування до позивача штрафу у розмірі 9580,49 грн. (за затримку на 89 днів порушення граничного терміну сплати суми податкового зобов'язання в розмірі 47902,46 грн. – 20 % від нарахованої суми) та податкове повідомлення-рішення від 07.11.2007 № 218/15-305 про застосування штрафних санкцій в розмірі - 20047,39 грн. (за порушення граничного терміну сплати на 209 днів, сума податкового зобов'язання склала 40094,77 грн. - 50 відсотків від нарахованої суми).

Рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 28.12.2007 року № 20935/10/25-008 подану позивачем скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення було залишено без задоволення та винесенні податкові повідомлення-рішення від 09.01.2008 № 217/15-305/1, від 09.01.2008 № 218/15-305/1 на ту ж суму штрафних санкцій.

Рішенням ДПА у Харківській області від 06.02.2008 № 466/10/25-103 повторну скаргу позивача було залишено без розгляду, а прийняті податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, вважаючи доведеним факт несвоєчасної сплати податкового боргу. При цьому суд посилався на положення п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, за яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях. Тому судом не були взяті до уваги посилання позивача на фактичну оплату поточних податкових зобов’язань, оскільки такі кошти були правомірно спрямовані податковим органом на погашення податкового зобов'язання того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів його сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахункових платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Згідно до пункту 5 статті 50 «Бюджетного кодексу України» податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому, при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми податку не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпункту 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

З наданих позивачем платіжних доручень про сплату земельного податку № 1017 від 30.10.2006 року про сплату податку за землю за вересень 2006 року в сумі 17674,12 грн, № 1120 від 29.11.2006 року на суму 17674,12 за жовтень 2006 року, №1200 від 29.12.2006 року на суму 17674,12 грн. за листопад 2006 року, №1269 від 30.01.2007 року на суму 17674,12 грн. за грудень 2006 року, № 1339 від 2.03.2007 року на суму 34974,89 грн. за січень 2007 року, а також податкових розрахунків земельного податку за 2006-2007 роки вбачається своєчасність та повнота сплати ДП «Харківський завод транспортного устаткування» податкових зобов’язань з земельного податку, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому висновки складених відповідачем вищезазначеного акту перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати земельного податку не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправомірності неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати податкових зобов’язань, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Зазначені обставини справи зумовлюють необхідність скасування постанови суду першої інстанції, яка була прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняття нової про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" задовольнити.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 12.01.2009р. по справі№2-а-8275/08/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 7.11.2007 року № 217/15-305, від 7.11.2007 року № 218/15-305, від 9.01.2008 року № 217/15-305/1, від 9.01.2008 № 218/15-305/1.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 25.05.2009 р.