Ухвала суду № 4447178, 19.01.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2009р.м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПІ у Київському р-ні м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 29.09.2008р. по справі№2-а-7130/08

за позовомТОВ "Д-Транс"

доДПІ у Київському р-ні м. Харкова

про визнаня недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Д-Транс», звернувся з адміністративним позовом до ДПІ в Київському районі в м. Харкові в якому просить суд, з урахуванням наданих уточнень позовних вимог, визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000152305/0 від 03.07.08р. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від29 вересня 2008 року по справі № 2а-7130/08 позов ТОВ «Д-Транс» задоволено.

Відповідач, не погоджується з вказаною постановою суду, подав апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від29 вересня 2008 року по справі № 2а-7130/08.

Представники відповідача, в судовому засіданні підтримали доводи викладенні в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від29 вересня 2008 року по справі № 2а-7130/08 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного рішення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.02.05 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію А00 № 495522, має код у ЄДРПОУ 33410353 та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 15.03.2005 р. №28761690).

Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97р. визначено поняття платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету. та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Позивач, відповідно до п.5.8 Порядку заповнення та надання податкової декларації по ПДВ. затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2007 р.

У декларації за лютий 2007 р. позивач зазначив суму в розмірі 190082,00 грн. у строчці 25.2 декларації, а не 25.1. Помилковість зазначеної дії та спрямованість дій позивача на отримання відшкодування саме на розрахунковий рахунок (а не в рахунок наступних податкових періодів; підтверджують надані до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, відповідно до декларації по ПДВ за лютий 2007 року позивач заявив про відшкодування податку на додану вартість у сумі 190082,00 грн. після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку 100%. Строк відшкодування вказаної суми настав.

30.05.2007 року відповідачем проведена позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодів за період лютий 2007 р.

За висновками акту перевіркою не встановлено завищення заявленої до відшкодування з бюджету за лютий 2007 р. суми ПДВ.

24.06.2008 р. проведена невиїзна документальна перевірка правомірності декларування суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету за лютий 2007 року, за висновками якої підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2007 року в розмірі 128871,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідач виніс податкове повідомлення - рішення від 03.07.2007р. № 0000152305/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 128871,00грн., посилаючись на порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон про ПДВ).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Д-Транс» у січні 2007 року на митній території України були: ПП «Аква-Роза», ТОВ «Заря-Зарениця», ТОВ «Ман Трак Енд Бас Юкрейн».

Згідно з Наказом ДПА України від 24.04.2003 року №196 "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам" та Наказом ДПА України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ" від 18.08.06р. №350 при проведенні документальної перевірки платника податків, який заявив до відшкодування суму податку на додану вартість, податковий орган провів зустрічні перевірки (виробника або імпортера) цього платника податків з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум ПДВ, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за відповідний період.

В ході проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків на підтвердження задекларованих ним показників встановлено, що ТОВ «Заря-Зарениця» є посередником, постачальниками реалізованого товару є ТОВ «Поліграфія-2006», ТОВ «Торговий дім «Світ-Н». За результатами вжитих заходів щодо підтвердження взаємовідносин між останніми встановлено, що постачальником реалізованого товару ТОВ «Поліграфія - 2006» та ТОВ «Торговий дім «Світ-Н» було ПП «Векмас-Тон». ДПІ у Київському районі м. Харкова направила до Ленінської МДПІ запит щодо перевірки взаємовідносин ПП «Векмас-Тон» з ТОВ «Поліграфія-2006». Відповідно до отриманої відповіді встановлено, що ПП «Векмас-Тон» до ОДПС не звітує, остання декларація платником надана за травень 2007 року, за січень 2007 року підприємство звітувало про відсутність діяльності. Відповідно до інформації податкової міліції встановлено, що ПП «Векмас-Тон» за юридичною адресою відсутнє, державному реєстратору направлено повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням за формою 18-ОПП. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підтвердження відомостей за місцезнаходженням. Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.12.2007 року підприємство ПП «Векмас-Тон» визнано банкрутом.

Встановлено, що підприємство позивача мало фактичні взаємовідносини з ТОВ «Заря-Зарениця», а тому посилання на порушення приписів законодавства з боку інших підприємств (ТОВ «Поліграфія-2006», ТОВ «Торговий дім «Світ-Н», ПП «Векмас-Тон») судом апеляційної інстанції до уваги не приймається. Крім того, посилання відповідача на положення вищезазначених Наказів ДПА України також не приймаються, оскільки останні суперечать приписам Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначеним законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право отримати бюджетне відшкодування. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі. Додаткових умов щодо отримання бюджетного відшкодування, в тому числі сплату податку по ланцюгу до виробника, чинним законодавством не передбачено, а тому така підстава позбавлення права на бюджетне відшкодування неправомірна. Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України наголошує, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, тому застосування на практиці та посилання при судовому розгляді податкового органу на накази є таким, що порушує принцип верховенства права, закріплений частиною 1 статті 8 Конституції України.

Крім того, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Заря -Заряниця» було укладено договір поставки №02/01 від 12.01.2007р., за яким ТОВ «Заря - Заряниця-зобов'язалося поставляти позивачу санітарно-технічні вироби, а позивач оплатити поставлений товар. На виконання умов договору позивач сплатив ТОВ «Заря-Заряниця» грошові кошти, а в свою чергу отримав від ТОВ «Заря-Заряниця» санітарно-технічні вироби, що підтверджується видатковими накладними № 33-0000004 від 15.01.2007р., №33-0000002 від 15.01.2007р., № 33-0000003 від 15.01.2007р., № 33-0000008 від 24.01.2007р., № 33-0000009 від 25.01.2007р. На підставі виконаного сторонами договору ТОВ «Заря-Заряниця» видало податкові накладні № 163 від 15.01.2007р., № 161 від 15.01.2007р. №162 від 15.01.2007р., №167 від 15.01.2007р., №168 від 25.01.2007р.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, на яку податковий орган посилається в акті перевірки, підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодекс). зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Закону про ПДВ податкові зобов'язання у платника податку виникають по першій події: відвантаження товару або отримання компенсації за нього. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Векмас-Тон» суму податкових зобов'язань від здійснення угоди з ТОВ «ТД «Світ-Н» та ТОВ «Поліграфія-2006» в декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року не відобразило. При цьому не вказано на підставі яких документів встановлено, що податкові зобов'язання у ТОВ «Векмас-Тон» виникають саме у січні 2007 р.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почати використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4. якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що правочини, вчинені позивачем. ТОВ «Заря-Заряниця», ТОВ «Поліграфія-2006», ТОВ «ТД «Світ-Н» та ПП «Векмас-Тон» є нікчемними, а отже позивач в порушення вимог пп..7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ до складу податкового кредит} за січень 2007 року включив суму ПДВ 128871,12 грн. по придбанню у ТОВ «Зоря-Зоряниця» сантехніки на загальну суму 644 355,68 грн.(без ПДВ).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до поданої декларації така різниця складає 34585,00грн. (рядок 18.2 декларації за лютий 2007р.).

Так, в акті перевірки не встановлено невиконання позивачем вимог, передбачених Законом про ПДВ. Не встановлено порушення п. п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В акті перевірки не зазначено, у чому полягає невиконання позивачем в січні 2007 року вимог пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, не доведено, що матеріальні активи, отримані віл ТОВ «Заря-Заряниця» не призначаються для їх використання в господарській діяльності позивача або те, що придбані товари використані позивачем не у оподаткованих операціях.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України -,Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Порядок заповнення та надання податкової декларації визначений Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» (Зареєстровано в Мін'юсті України від 09.07.97р. за №250/250. зі змінами та доповненнями (далі - «Наказ № 166»). Позивач дотримав встановленого законодавством порядку складання та надання податкової декларації.

Законодавець передбачає обмеження щодо включення будь-яких витрат по сплаті ПДВ, які визначені у п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату за придбаний товар (робіт, послуг);

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Факт своєчасного складання податкових накладних та факт сплати позивачем належних сум ПДВ підтверджено і відповідачем в Акті № 2288/16-0/33410353 від 30.05.2007р., в якому зазначено, що перевіркою не встановлено завищення заявленої до відшкодування з бюджету за лютий 2007 р. суми ПДВ.

Окрім, того слід зауважити на те, що відповідач у травні 2007р. провів виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Д-Транс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період лютий 2007р., про що відповідно було складено Акт № 2288/16-0/33410353 від 30.05.2007р. При цьому у висновку зазначено, що перевіркою не встановлено завищення заявленої до відшкодування з бюджету за лютий 2007р. (п.1 розділу 4) та відповідно підлягає сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007р. Також, згідно з додатком №9 акту перевірки № 2288/16-0/33410353 від 30.05.2007р., відповідач підтвердив перелік сплачених податкових накладних, що включені до складу податкового кредиту позивачем за січень-лютий 2007р. Окрім того, позивач при розрахунку суми бюджетного відшкодування (дод.3 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2007 р.) заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодування, у розмірі 190 082,00 грн. та яка розрахована відповідно до вимог п.п. а п. 7.7.2. Закону про ПДВ. а саме: бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідно підтверджується висновками, додатками вказаними в акті перевірки від 30.05.2007р. та як встановлено перевіркою, позивач при виконанні розрахунку суми бюджетного відшкодування суми ПДВ зазначив лише сплачені податкові накладні, наведені у додатку №9 акту перевірки від 30.05.2007р. За таких обставин, зазначені в акті від 24.06.2008р. обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку (в даному випадку позивача), права на відшкодування податку на додану вартість, враховуючи, що останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, має всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. А саме, ТОВ «Д-Транс» є платником податку на додану вартість, про що свідчіть свідоцтво № 28761690 про реєстрацію платника податку на додану вартість, та відповідає вимогам законодавства щодо наявності права бюджетного відшкодування, зокрема не відноситися до осіб. вказаних у п.п.7.7.11 п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким не має право на отримання бюджетного відшкодування тільки особа, яка:

-          зареєстрована як платник податку менш ніж за 12 місяців до місяця, за наслідками якого подається заява про бюджетне відшкодування або мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування;

-          не провадила діяльність останні 12 календарних місяців;

-          платник єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату ПДВ у спосіб, відмінний від встановленого за законом про ПДВ або звільнені від такої сплати.

До позивача ні одна з цих підстав не відноситься.

Таким чином, позивачем правила оподаткування дотримані, вимоги закону про ПДВ, в тому числі підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.2, та 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 виконані, а позивач повністю підтвердив своє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно було задоволено в повному обсязі позов ТОВ «Д-Транс».

Також колегія суддів зазначає, що будь-яких належних доказів нікчемності угод, про що зазначено в апеляційній скарзі, не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському р-ні м. Харкова залишити без задоволення.

постанову Харківський окружний адміністративний суд від 29.09.2008р. по справі№2-а-7130/08 залишити без змін.

Роз’яснити сторонам, що ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарження шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її повного тексту.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлений 24.01.2009 р.