Ухвала суду № 4447175, 01.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2009 р.Справа № 22-а-1056/09 Колегія суддів у складі: Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

представників відповідача –Таранченко Н.П., Бакланова Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ПАРТ і К»на постанову господарського суду Сумської області від 22.09.2008 року по справі № АС 3/303-08

за позовом           Приватного підприємства «ПАРТ і К»

до           Сумської МДПІ

про           скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «ПАРТ і К», звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому після часткової відмови від позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ Сумської області № 0000962301/0 від 08.04.08 р.

Постановою Господарського суду Сумської області від 22.09.08 р. у задоволені адміністративного позову Приватного підприємства «ПАРТ і К»до Сумської МДПІ Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Позивач не погодився з зазначеною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 22.09.08 р. по справі № АС 3/303-08 та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невірне застосування норм процесуального права, що призвело до невірного застосування норм матеріального права (п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ»).

Відповідач надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану постанову –без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, постанову суду першої інстанції, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлень-рішення № 0000962301/0 від 08.04.08 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 4817,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1926,8 грн. є акт № 196-23-34236269 від 27.03.08 р. виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 р. по 31.12.07 р.

В акті перевірки та інших документах, наданих до матеріалів справи, вказано, що ПП «ПАРТ і К»зареєстровано Лебединською районною державною адміністрацією Сумської області 10.01.07 р. як юридична особа, статутний фонд якої складає 1000,0 грн. (грошові кошти). Станом на 01.01.08 р. загальна чисельність працюючих склала 6 осіб, балансова вартість основних фондів склала 51000,0 грн. і підприємство не мало у власності офісних, виробничих та складських приміщень, а також транспортних засобів (а.с. 50).

При проведенні перевірки перевіряючими були виявлені факти неправомірного застосування платником податку п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ»в частині використання суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, виявлені порушення пов’язані з тим, що підприємством у період, що перевірявся, були понесені значні витрати, зокрема, за послуги по забою худоби, надані сторонніми організаціями, і у грудні 2007 р. позивачем був завищений податковий кредит на суму 8426,0 грн. у зв'язку з придбанням сировини та послуг, пов'язаних з виробництвом м'яса та м'ясопродуктів, отриманих після забою свиней, придбаних в живій вазі у сільгоспвиробника СТОВ «Пісчане», який слід було відобразити по загальній декларації.

Позивач в позові та подальших поясненнях наполягав на тому, що він є переробним сільськогосподарським підприємством по виробництву м’яса та м’ясних продуктів шляхом забою тварин, а тому правомірно користувався пільгою, передбаченою п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ». Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем та судом першої інстанції допущене помилкове трактування поняття «власні переробні цехи», «власні переробні потужності»і не взято до уваги наявність «власного технологічного процесу по забою худоби та виробництву м’яса і м’ясопродуктів».

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ»до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, дана норма встановлює порядок взаємовідносин між виробником сільськогосподарської продукції та переробними підприємствами щодо отримання останніми дотацій за продану ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Крім того, згідно положень наведеної норми переробні підприємства не повинні сплачуватися до бюджету відповідну суму ПДВ лише в разі сплати ними дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. В іншому випадку внесення до бюджету сум ПДВ є обов’язковою.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що ні в позові, ні в апеляційній скарзі, ні в наданих до матеріалів справи документах відсутні відомості про те, що позивачем у період, що перевірявся, були проведені перерахування дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними м'ясо у живій вазі.

Також слід відмітити, що позивач наполягає на тому, що він є переробним підприємством, оскільки ці дані вказані в довідці з ЄДРПОУ, а тому має право застосовувати положення п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ». Але при цьому позивачем не взято до уваги те, що в довідці записуються види діяльності за КВЕД, які господарюючий суб’єкт може здійснювати, тоді як порядок оподаткування господарських операцій Закон України «Про ПДВ»пов’язує з фактичною діяльністю та конкретними господарськими операціями.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що не є підтвердженням статусу позивача як переробного підприємства копія статуту в новій редакції від 12.05.08 р. та копію листа Управління агропромислового розвитку Лебединської Районної державної адміністрації № 25 від 31.03.08 р. (а.с. 11) в якому зазначено, що позивач згідно наявних у нього дозвільних документів з 2008 р. має статус переробного підприємства, оскільки ці документи не стосується періоду діяльності позивача, що перевірявся.

Відповідно Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів та інших документів, що регламентують цю діяльність, м'ясопереробним підприємством є суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, що здійснює переробку м'яса та інших продуктів забою, виробництво, зберігання та реалізацію м'ясних продуктів відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Тобто, обов’язковою ознакою м'ясопереробного підприємства є наявність потужностей для переробку м'яса та інших продуктів забою, виробництво, зберігання та реалізацію м'ясних продуктів. Але ні в матеріалах справи, ні до апеляційної скарги позивачем не надавалися докази того, що підприємство має відповідні технологічні потужності для переробки м’яса та виробництва продукції, необхідне устаткування для зберігання та реалізації м'ясних продуктів.

При проведенні перевірки відповідачем було з’ясовано, що позивач придбав 15.10.07 р. будівлю інкубатора в с. Кровне з метою облаштування забійного цеху, однак станом на березень 2008 р. даний основний засіб не введений в експлуатацію та не використовувався у власній господарській діяльності. В періоді, що перевірявся, позивач займався оптовою торгівлею м'яса та м'ясопродуктами, а також виробництвом напівфабрикатів (фарш, котлети) з придбаного м'яса. Дані факти позивачем не спростовані. Також не спростовано того, що виготовлення напівфабрикатів здійснювалося не з м’яса, придбаного у його виробника в живій вазі.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції послався на те, що Порядок нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затверджений постановою КМУ № 805 від 12.05.99 р. (зі змінами та доповненнями). Даний Порядок встановлює, що нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами незалежно від форми власності, що мають власні переробні потужності.

Цей Порядок не поширюється на операції з поставки молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, поставленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з поставки імпортованої сировини, з поставки молока і м'яса в живій вазі посередниками, а також з переробки сировини на давальницьких умовах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позивач не здійснював у грудні 2007 р. повного виробничого циклу переробки на власних переробних потужностях, не придбавав та не перероблював м'ясо в живій вазі, тому не має права за даний період нараховувати дотацію сільгоспвиробникам за начебто продане ними м'ясо в живій вазі, у зв’язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 08.04.08 р. є правомірним і не підлягає скасуванню (визнанню нечинним).

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Господарського суду Сумської області від 22.09.08 р. по справі № АС 3/303-08 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ПАРТ і К»на постанову Господарського суду Сумської області від 22.09.08 р. по справі № АС 3/303-08 - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Сумської області від 22.09.08 р. по справі № АС 3/303-08 за позовом Приватного підприємства «ПАРТ і К»до Сумської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 06.04.2009 р.