Рішення № 44471132, 25.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1814/14-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л.М.Провадження № 22-ц/780/1938/15 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 46 25.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Березовенко Р.В.,

суддів: Верланова С.М., Приходька К.П.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відновлення стану земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відновлення стану земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків, який обґрунтувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,13 га, розташованої в АДРЕСА_1 Поруч з її земельною ділянкою проходять землі загального користування у вигляді проїзду, а далі розташована земельна ділянка відповідачів.

30 квітня 2014 року відповідачі з метою розширення проїзду самовільно переставили межові знаки на її земельній ділянці, а саме - кутовий знак, зменшивши ширину на 80 см.

За її зверненням інженер-землевпорядник 13 травня 2014 року провів обміри її земельної ділянки та склав акт про перенесення меж земельної ділянки, після складання вказаного акту відповідачі повторно самовільно перенесли межові знаки.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 створює їй перешкоди для користування її земельною ділянкою, а саме - ставить транспортні засоби на землі загального користування, що затрудняють прохід та проїзд на її земельну ділянку та відпускає собаку на довгий ланцюг, яка не пропускає її на земельну ділянку.

Просила зобов'язати відповідачів відновити стан належної їй земельної ділянки шляхом перенесення межового знаку, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом обмеження доступу їх собаки на її земельну ділянку, звільнити прохід від належних відповідачу автомобілів та вирішити питання, щодо судових витрат.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відновити стан належної ОСОБА_4 земельної ділянки розміщеної в АДРЕСА_1, площею 0,13 га, кадастровий номер НОМЕР_1 шляхом переміщення межових знаків на межу, визначену згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданого реєстраційною службою Рокитнянського районного управління юстиції Київської області 01 березня 2014 року, з цільовим призначенням - ведення селянського господарства.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні належною їй земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 шляхом звільнення в разі необхідності проходу чи проїзду на вказану земельну ділянку від належних йому транспортних засобів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповноту встановлених обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що оскільки розміри земельної ділянки позивачки встановлені у відповідності до земельно-кадастрової документації то їх межа порушена з вини відповідачів, а тому порушене право позивачки підлягає захисту в судовому порядку шляхом відновлення меж, тобто стану земельної ділянки.

Проте, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції повністю, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 що підтверджено Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 площею 0,13 га.

Неподалік з вказаною земельною ділянкою розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_2

Межою між земельними ділянками позивача та відповідача є проїзд, який відноситься до земель селищної ради, тобто загального користування.

Отже, позивач та відповідачі не є суміжними землекористувачами.

Однак, суд першої інстанції, ухвалюючи своє рішення на це уваги не звернув і зобов»язав відповідачів відновити стан земельної ділянки позивача шляхом переміщення межових знаків в бік земельної ділянки зовсім іншого власника (селищної ради), не залучивши останнього до участі у справі та не з»ясувавши, чи були порушені його права, чи є у нього відповідні претензії до відповідачів з приводу зменшення або збільшення розміру земельної ділянки (проїзду), власником якого він є.

Крім того, звертаючись до суду з позовом про відновлення стану земельної ділянки, позивачем відповідно до ст. 16 ЦК України обрано невірний спосіб захисту своїх інтересів, який фактично не відповідає змісту позовних вимог, оскільки вони зводяться до відновлення (переміщення) межових знаків (ст.106 ЗК України), положення якої стосується тільки власників земельних ділянок і не стосується землекористувачів.

Тобто, оскільки спірний проїзд відноситься до земель селищної ради, тобто загального користування, відповідачі (як і позивач) по відношенню до нього є лише користувачами і не можуть здійснювати будь-яке переміщення межових знаків, оскільки не є власниками земельної ділянки.

Також, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язанння ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні належною їй земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 шляхом звільнення в разі необхідності проходу чи проїзду на вказану земельну ділянку від належних йому транспортних засобів.

Відповідно до пункту 8 Постанови ВСУ N 14, від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК.

Відповідно до пункту 13 Постанови резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено(крім іншого): конкретні дії, які відповідач повинен вчинити.

Отже, зобов»язуючи відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні належною їй земельною ділянкою « в разі необхідності», суд першої інстанції ухвалив рішення, яке суперечить п.п.8,13 вищезазначеної Постанови, оскільки воно є неясним, не чітким і не є безумовним.( невизначено, коли саме і у зв»язку з чим виникає необхідність?)

Крім того, ухвалюючи своє рішення суд першої інстанції, вважав встановленим ті обставини, що саме відповідачами порушене право позивача щодо змінення розміру земельної ділянки позивача.

Однак, з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки позивач, відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили дії щодо перенесення межового знаку.

Що ж стосується акту перенесення меж в натурі від 13 травня 2014 року (а.с.15) та висновків ДІМ Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області від 08 травня 2014 року та від 20 травня 2014 року (а.с. 11-14), то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки складені фактично зі слів позивача та її матері і крім того, у кожному документі встановлено, що позивач та відповідачі є суміжними користувачами, і в них постійно виникають сварки з приводу меж між іхніми земельними ділянками, що є недостовірною інформацією, яка спростовується іншими матеріалами справи (а.с.15 зв.).

Суд першої інстанції викладеного у повній мірі не врахував і помилково дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, без додержання норм матеріального і процесуального права.

А тому, доводи апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні, підтвердились у ході апеляційного розгляду справи, унаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційні вимоги - задоволенню у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду від 29 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

К.П.Приходько