Рішення № 44471134, 28.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/499/13-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А. М. Провадження № 22-ц/780/2522/15 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 18 28.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів Антоненко В.І., Гуль В.В.,

при секретар Химинець Н.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль Фулл», про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

встановила:

У лютому 2013 року позивач ПАТ «Енергобанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на таке.

07 жовтня 2010 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ "Магістраль Фулл" було укладено договір кредитної лінії № 1010-02, із змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір згідно додаткових договорів № 1 від 09 грудня 2010 року, № 2 від 14 січня 2011 року, № 3 та № 4 від 01 березня 2011 року, за яким банк відкрив останньому не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 3500000 доларів США, зі сплатою за користування кредитною лінією 13,5 % річних, а з 01 березня 2011 року, відповідно зі змінами, внесеними згідно зазначеного додаткового договору № 3 від 01 березня 2011 року до кредитного договору - 12 % річних, строком кредитування з 07 жовтня 2010 року по 07 лютого 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання умов вказаного кредитного договору № 1010-02 від 07 жовтня 2010 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 29 жовтня 2010 року, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 357,1 кв.м., та земельну ділянку, кадастровий номер

НОМЕР_1, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Петровського, 103-а.

Позичальник ТОВ «Магістраль Фулл» не виконував належним чином умови вищевказаного кредитного договору, не виконало їх і після направлення йому позивачем вимоги від 21 січня 2013 року щодо повернення суми заборгованості, і станом на 09 липня 2014 року, заборгованість ТОВ «Магістраль Фулл» по кредитному договору склала 4001053,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09 липня 2014 року, еквівалентно 46 644798, 92 грн. (з розрахунку 1 дол. США = 11,658 грн.).

З огляду на викладене та керуючись п.п.2.1.4 вказаного договору іпотеки та ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Магістраль Фулл» за зазначеним договором кредитної лінії в розмірі 2186000 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 жовтня 2010 року.

Заочним рішенням Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року позов задоволено.

В рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль Фулл» за договором кредитної лінії № 1010-02 від 7 жовтня 2010 року в розмірі 2186000 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2651, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Енергобанк» на наступне нерухоме майно, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2:

- житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 1 658 000 гривень;

- земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, вартістю 528 000 гривень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідность висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що позивачем не були дотримані вимоги п.4.1 договору іпотеки та ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», судом не було враховані вимоги ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Крім того, на думку апелянта, суд безпідставно не зупинив провадження у справі до вирішення цивільної справи № 2-2433/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, а тому дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ст.ст. 1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2010 року між ПАТ «Енергобанк» та товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Фулл" в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії № 1010-02, із змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір згідно додаткових договорів №1 від 09 грудня 2010 року, № 2 від 14 січня 2011 року, № 3 та № 4 від 01 березня 2011 року, за яким банк відкрив останньому не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 3 500 000 доларів США, на строк з 07 жовтня 2010 року по 07 лютого 2012 року на рефінансування заборгованості за кредитним договором № 26 від 16 грудня 2009 року, укладеного між позичальником (ТОВ «Магістраль Фулл») та ВАТ «БГ Банк» та на поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитною лінією 13,5 % річних, а з 01 березня 2011 року, відповідно зі змінами, внесеними згідно зазначеного додаткового договору № 3 від 01 березня 2011 року до кредитного договору - 12 % річних (а.с.10-52, т.1).

З метою забезпечення виконання зобов'язання умов вказаного кредитного договору № 1010-02 від 07 жовтня 2010 року, між ПАТ «Енергобанк» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 29 жовтня 2010 року, відповідно до якого остання передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності наступне майно: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 357,1 кв.м., та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39-46,47-48,49-50, т.1).

Позичальник ТОВ «Магістраль Фулл» не виконувало належним чином умови вищевказаного кредитного договору, не виконало їх і після направлення йому позивачем вимоги від 21 січня 2013 року щодо повернення суми заборгованості та усунення порушень за вищевказаним договором кредитної лінії № 1010-02 від 07 жовтня 2010 року і станом на 09 липня 2014 року, згідно розрахунку позивача, заборгованість ТОВ «Магістраль Фулл» по кредитному договору склала 4 001 053,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09 липня 2014 року, еквівалентно 46 644 798, 92 грн. (з розрахунку 1 дол. США = 11,658 грн.), яка включає в себе: загальна заборгованість за кредитом - 2 251 794,97 доларів США, що еквівалентно 26 251 718,49 грн., загальна заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 162 087,72 доларів США, що еквівалентно 13 547 769,76 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 24 696,6 доларів США, що еквівалентно 287 916,19 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 262 417, 9 доларів США, що еквівалентно 3 059 301,98 грн., 3 % річних за прострочення сплати процентів - 46 075,41 доларів США, що еквівалентно 537153,17 грн., 3 % річних за прострочення сплати кредиту - 253980,64 доларів США, що еквівалентно 2 960 939,33 грн. (а.с.103-107, т.2).

Відповідно до оцінки, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська оціночна компанія», станом на 07 липня 2014 року, загальна вартість предмета іпотеки становить 2186 000 грн., з яких заставлена земельна ділянка оцінена в 528 000 грн., а будинок зі спорудами - в 1658000 грн. (а.с.109-157,158-190, т.2).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 572 ЦК України, ст.33 ЗУ «Про іпотеку» та дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог, оскільки відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на порушення позивачем п. 4.1 договору іпотеки та ст. 33 Закону України «Про іпотеку» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на виконання вимог вищевказаного закону та вимог іпотечного договору, банк направляв позичальнику та іпотекодавцю ОСОБА_2 повідомлення-вимоги (претензії) із розрахунком заборгованості від 21 січня 2013 року, 22 січня 2013 року за № 05/01-163 відповідно щодо повернення заборгованості по кредиту та відсотків за користування ним, про що свідчать опис складення у цінний лист ( а.с.53-68, т.1).

Також про необхідність погашення нею як іпотекодавцем вказаного боргу ОСОБА_2 знала з часу відкриття провадження у даній справі у березні 2013 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що невиконання вимог частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотеко держателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги про безпідставну відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, враховуючи тривалий час розгляду даної справи і відсутність процесуальних підстав до її зупинення. Посилання апелянта про порушення судом п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ухвалення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання договору дарування недійсним не впливає на права та обов'язки ОСОБА_2 як іпотекодавця, оскільки в силу вимог Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною і для набувача відповідного нерухомого майна.

Доводи апелянта щодо визначення вартості спірного майна колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки час звіт про оцінку майна, який здійснений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська оціночна компанія» не скасований, не визнаний судом недійсним, а тому є чинним, разом з тим альтернативної оцінки спірного майна апелянтом не надано.

Разом з тим доводи апелянта про те, що рішення суду не в повній мірі відповідає вимогам ст.39 Закону України «Про іпотеку», заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції не зазначив у резолютивній частині рішенні загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, дійшов правильного висновку про задоволення позову, тому колегія суддів, відповідно до ст. 303 ЦПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої не вбачає підстав для його скасування, однак вважає за необхідне змінити рішення, викласти резолютивну частину в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль Фулл», про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль Фулл» за договором кредитної лінії № 1010-02 від 7 жовтня 2010 року в розмірі 4 001 053,24 (чотири мільйони одна тисяча п'ятдесят три) доларів США 24 центів, що за офіційним курсом становить 46 644 798,92 (сорок шість мільйонів шістсот сорок чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) гривень 92 копійки, з яких: заборгованість за кредитом - 2 251 794,97 доларів США, що еквівалентно 26 251 718,49 гривень; заборгованість за відсотками - 1162087,72 доларів США, що еквівалентно 13 547 769,76 гривень; пеня за прострочення сплати кредиту - 262 417,90 доларів США, що еквівалентно 3 059 301,98 гривень; пеня за прострочення сплати відсотків - 24 696,60 доларів США, що еквівалентно 287 916,19 гривень; 3 проценти річних за прострочення сплати відсотків - 46 075,41 доларів США, що еквівалентно 537 153,17 гривень; 3 проценти річних за прострочення сплати кредиту - 253 980,64 доларів США, що еквівалентно 2 960 939,33 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2651, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Енергобанк» на наступне нерухоме майно, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2:

- житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с.Блиставиця, Бородянського району Київської області, по вул.Петровського, 103 -а, вартістю 1 658 000 (один мільйон шістсот п'ятдесят вісім тисяч) гривень;

- земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, вартістю 528 000 (п'ятсот двадцять вісім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: