| 19 лютого 2009 р. | м. Харків Колегія суддів Харківського апеляційного
адміністративного суду у складі Головуючого
судді: Філатова Ю.М. Суддів:
Водолажської Н.С. , Гуцала М.І. за
участю секретаря судового засідання Житєньова Н.М. за участю представників
позивача Самойленко Г.В.,
Самойленко С.М., Гусейнової А.В. представників
відповідача Сумцової С.В., Свиридок
С.В. розглянувши
у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного
адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства
"Транспортно-Експедиційна фірма "ВлаТа"" на постанову
господарського суду Сумської області від 28 липня 2008 року по справі № АС
17/350-08 за
позовом Приватного підприємства
"Транспортно-Експедиційна фірма "ВлаТа"" до Державної податкової
інспекції в м. Суми про
визнання нечинними податкових
повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИЛА: Позивач
звернувся до суду з вимогами про визнання нечинними податкових
повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми: від 19.05.2008 р. №0000172312/1/16354 про
визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток всього в
розмірі 6968 грн. 00 коп., в тому числі: податок на прибуток на 5153 грн. 00
коп., штрафні санкції на 1815 грн. 00 коп.; №0000182312/1/16355 про визначення
податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в 81432 грн. 00
коп., в тому числі: основний платіж на 54288 грн. 00 коп., штрафні санкції на
27144 грн. 00 коп.; №0000182312/1/16356 про зменшення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ позивачу в розмірі 102072 грн. 00 коп., в тому числі: суму
завищення бюджетного відшкодування 68048 грн. 00 коп., штрафні санкції на 34024
грн. 00 коп.; а також визнати дії посадових осіб ДПІ в м. Суми по зменшенню
від'ємного значення податкового кредиту, задекларованого позивачем в податкових
деклараціях з ПДВ за період з 01.10.2005 р. - 31.09.2007 р. без надання
повідомлення-рішення в розмірі 215761 грн. 00 коп. як неправомірні. Постановою
господарського суду Сумської області від 28 липня 2008 року по справі № АС
17/350-08 було відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства
«Транспортно-експедиційна фірма «ВлаТа» до Державної податкової інспекції в м.
Суми про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Не
погодившись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає
про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для
справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що
рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. В обґрунтування заявлених
вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану
вартість», Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Відповідач
заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове
рішення законним та обґрунтованим. В своїх письмових запереченнях на скаргу
зазначає про помилкове трактування позивачем норм діючого податкового
законодавства України та просить залишити прийняте судове рішення без змін, а
подану апеляційну скаргу без задоволення. Колегія
суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що брали участь у справі,
дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги,
приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав. В
ході судового розгляду було встановлено, що за результатами виїзної планової
перевірки приватного підприємства «Транспортно-експедиційна фірма «ВлаТа» з
питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за
період з 01.10.2005 р. по 30.09.2007 р. складений акт від 22.02.2008 р.
№1885/2312/30174988/10, яким встановлено порушення відповідачем вимог п.п.
5.3.2. п. 5.3., п.п. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22.05.1997 р., в результаті чого донараховано податку
на прибуток в сумі 9 102 грн. 00 коп., в т.ч. за І квартал 2007 року в сумі 298
грн. 00 коп., за II квартал 2007 року в сумі 7 215 грн. 00 коп., за III квартал
2007 року в сумі 1 589 грн. 00 коп.; п.п. 6.2.4 п.6.2. ст. 6, п.п. 7.3.1. п.
7.З., п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на
додану вартість» від 03.04.1997 р., в результаті чого донараховано податку на
додану вартість в сумі 54 288 грн. 00 коп., в т.ч. травень 2006 р. в сумі 1 585 грн. 00 коп., червень 2006 р. в
сумі 11 830 грн. 00 коп., серпень 2006
р. в сумі 534 грн. 00 коп., вересень 2006 р. в сумі 28 031 грн. 00 коп.,
вересень 2006 р. в сумі 12 308 грн. 00 коп. та зменшено бюджетне відшкодування
на загальну суму 68 048 грн. , в т.ч. травень 2006 р. в сумі 3 333 грн. 00
коп., червень 2006 р. в сумі 2 531 грн. 00 коп., липень 2006 р. в сумі 11 436
грн. 00 коп., серпень 2006 р. в сумі 2 263 грн. 00 коп., вересень 2006 р. в
сумі 9 598 грн. 00 коп., жовтень 2006 р. в сумі 13 263 грн. 00 коп., серпень
2007 р. в сумі 6 189 грн. 00 коп., вересень 2007 р. в сумі 19 435 грн. 00 коп.
та станом на 01.10.2007 р. за даними перевірки залишок від'ємного значення,
який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту
наступного податкового періоду відсутній, а за даними підприємства станом на
01.10.2007 р. складає 215 761 грн. 00 коп..; п.п. 4.3.20 п. 4.3. ст. 4, п. 8.1.
ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»
від 22.05.2003 р., в результаті чого встановлено порушення вимог податкового
законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та
своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму
67 грн. 24 коп., в тому числі 2006 р. - 67 грн. 24 коп. За
результатами проведеної перевірки відповідачем винесені податкові
повідомлення-рішення від 19.05.2008 р. №0000172312/1/16354 про визначення
податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток всього в розмірі 11 704
грн. 00 коп., в тому числі: податок на прибуток на 9 102 грн. 00 коп., штрафні
санкції на 2 602 грн. 00 коп.; №0000182312/1/16355 про визначення податкового
зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в 81 432 грн. 00 коп., в
тому числі: основний платіж на 54 288 грн. 00 коп., штрафні санкції на 27 144
грн. 00 коп.; №0000182312/1/16356 про зменшення суми бюджетного відшкодування з
ПДВ позивачу в розмірі 102 072 грн. 00 коп., в тому числі: суму завищення
бюджетного відшкодування 68 048 грн. 00 коп., штрафні санкції на 34 024 грн. 00
коп. Приймаючи
рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з
того, що позивачем не проведено перерахунку балансової вартості кредиторської
заборгованості відповідно до п.п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств», а право на застосування нульової ставки
ПДВ має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного
перевезення пасажирів та вантажів. Колегія
суддів, переглядаючи прийняте судове рішення в межах доводів апеляційної
скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності
підстав для задоволення позовних вимог, вважаючи доводи апеляційної скарги
необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам діючого податкового
законодавства України. Відповідно
до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України
- гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній
валюті. Згідно
ч.2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору, яка
визначається у гривнях. Як
вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Сканія кредит Україна»
були укладені однотипні договори фінансового лізингу № 89-01006 від 23.03.2005
року, № 89-01046 від 29.08.2006 року та № 89-01049 від 20.09.2006 року. В
зазначених договорах ціна предмета
лізингу визначена у базових умовах лізингу, доданому до кожного з договорів в
якості додатку № 1, та графіку платежів (додатку № 2), які є невід"ємною
частиною таких угод. Крім
цього, відповідно до п.п. 6.3 п. 6 укладених договорів, лізингові платежі, а
також будь-які інші платежі, що належать до сплати за такими договорами,
визначаються виключно в гривнях. Сума кожного лізингового платежу, що підлягає
сплаті, а також будь-якого іншого платежу, передбаченого такими договорами,
визначається шляхом перерахування відповідного еквіваленту такого платежу,
вираженого в Євро, у гривні за курсом, встановленим НБУ на дату здійснення
платежу. Різниця між сумами в євро на дату здійснення платежу та на дату
зарахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця буде виставлятися
Лізингодавцем до сплати шляхом виставлення окремого рахунку Лізингоодержувачу у
наступному періоді. Тобто умовами договорів передбачене валютне застереження
саме для Лізингодавця з метою попередження знецінення предмету лізингу
внаслідок коливання курсу гривні до євро. Самостійне обчислення позивачем, як лізингоодержувачем, та подальша сплата ним такої різниці
знецінення предмету лізингу умовами договорів не передбачено. Відповідно
до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується
заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин,
передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть
застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види
забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у
господарському (діловому) обігу), тому суд першої інстанції дійшов до
правильного висновку про те, що відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони
використали право визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній
валюті, зазначивши в п. 6.3. договорів фінансового лізингу, що сума кожного
лізингового платежу, що підлягає сплаті, а також будь-якого іншого платежу,
передбаченого цими договорами, визначається шляхом перерахування відповідного
еквіваленту такого платежу, вираженого в євро, у гривні за курсом, встановленим
НБУ на дату здійснення платежу, що повністю відповідає вимогам п. 2 ст. 533 ЦК
України. Зі
змісту пп.. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» вбачається, що балансова вартість заборгованості, основна сума
якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті,
відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми
в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на
дату її оприбуткування (виникнення). Позивачем
заборгованість за договорами фінансового лізингу обліковувалась в національній
валюті України (в гривнях), яка не підлягає перерахунку, оскільки це є одним із
способів забезпечення виконання зобов'язань сторін і не вважається валютною
виручкою, а тому не підпадає під дію п.п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України
«Про оподаткування прибутку підприємств». Щодо
вирішення питання правомірності застосування позивачем нульової ставки податку
на додану вартість у випадках надання послуг по перевезенню вантажів за межами
митної території України, згідно укладених договорів транспортної експедиції. Підпунктом
6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»
передбачено, що оподаткування за нульовою ставкою здійснюється щодо операцій з
надання транспортних послуг із перевезення вантажів за межами митного кордону
України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту
знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження
зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону
України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним
транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту
проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу
(товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України
(включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з
пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі
митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами
державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України Колегія
суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право на
застосування нульової ставки ПДВ згідно із зазначеним підпунктом має лише
платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного
перевезення пасажирів та вантажів. У разі, якщо надання транспортних послуг
здійснюється у вигляді укладання договорів або рахунків на транспортування
пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг
оподатковуються за ставкою, передбаченою п. 6.1 ст.6 Закону України «Про
податок на додану вартість», тобто 20%. При
цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на порядок
оподаткування та застосування ставки податку на додану вартість до операцій з
надання послуг за межами митної території України. Згідно
з п.п. 3.1.3. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»
об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки транспортних
послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за
межами державного кордону України. При
вирішенні даного спору необхідно врахувати п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про
податок на додану вартість» (ст. 6 доповнена п. 6.5 згідно із Законом України
«Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»
та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року № 2505-IV).
Зазначеною нормою права введено поняття «місця поставки послуг». Так, абз. «а»
п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що за
певними винятками місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована
платником цього податку. Разом з тим, абз. «г» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про
податок на додану вартість» місцем поставки послуг вважається місце, де
фактично надаються послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій
як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та
інші види аналогічних робіт. Таким
чином, законодавець чітко розмежовує поняття визначення місця поставки послуг, зокрема щодо
транспортної послуги та послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній. У
випадку надання транспортної послуги місцем поставки послуг є місце, де особа,
яка надає таку транспортну послугу, зареєстрована платником податків. Тобто
вбачається чіткий взаємозв'язок порядку оподаткування транспортної послуги саме
з особою, яка таку послугу надає, а не з її представником чи іншою особою за
відповідним договором. Ствердження
апелянта, що він і є такою особою, яка надає транспортну послугу, у випадку
залучення третіх осіб для перевезення вантажу є необґрунтованими. Посилання
позивача на укладені договори на транспортно-експедиційні послуги про
забезпечення експортно-імпортними вантажами засобів перевізника для міжнародних
перевезень не може свідчити про фактичне транспортування вантажу самим
позивачем. За
змістом укладених однотипних договорів на транспортно-експедиційні послуги по
перевезенню вантажу в міжнародному сполученні позивач виступає лише в якості особи, яка забезпечує експортно-імпортними вантажами
транспортні засоби перевізника, тобто надає транспортно-експедиційні послуги.
При цьому позивач, як експедитор, діє від свого імені, а не від імені перевізника. Загальними умовами укладених договорів
визначається зміст наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг -
підбирає експортно-імпортні вантажі й організовує перевезення цих вантажів
автомобільним транспортом перевізника. Розрахунок за перевезення вантажів
передбачався наступним чином: за заявкою позивача про перевезення конкретного
вантажу (з зазначенням дати, часу та точної адреси завантаження, назви та маси
вантажу, місце доставки вантажу, ставки за перевезення вантажу) перевізник
виставляє на адресу позивача рахунок на оплату транспортних послуг без
включення до неї винагороди експедитора. Тобто формування вартості транспортної
послуги здійснюється перевізником, як особою, яка надає таку транспортну
послугу. Тому і застосування нульової ставки податку на додану вартість до
наданої транспортної послуги за межами митної території України можливе лише
перевізником, а не позивачем, як експедитором. Відповідно
до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна
сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг,
пов'язаних з перевезенням вантажу. Згідно
змісту п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли
платник податку здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за
дорученням та за рахунок іншої особи, датою збільшення податкових зобов'язань є
дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг). З
врахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає правомірним висновок суду
першої інстанції про обов'язок позивача нараховувати податкові зобов'язання за
договорами на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу на дату
підписання акту прийому-передачі виконаних робіт із замовником. Позивачем
порушені вимоги п. 6.1, п. п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 та п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7
Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких датою
виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається
дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з
подій, що сталась раніше Тому судом першої інстанції правильно визнано
правомірність збільшення відповідачем податкового зобов'язання за період з
01.10.2005 р. по 30.09.2007 р. під час проведення перевірки. А з врахуванням
вимог п. п. 7.7.1., 7.7.2 п. 7.7. ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем
правомірно зменшено бюджетне відшкодування на загальну суму 68048 грн. Розглядаючи
питання правомірності нарахування штрафних санкцій позивачу колегія суддів
вважає необґрунтованими ствердження апелянта про відсутність у відповідача
підстав для їх застосування з огляду на положення п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ
«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами». Зазначеною нормою права передбачено обов'язок
податкового органу нарахувати, а платника податків сплатити штраф у розмірі
десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання)
за кожен з податкових періодів …., але не більше 50% такої суми та не менше 10
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,
незалежно від кількості податкових періодів, що минули. При цьому, за нормами діючого податкового
законодавства нарахування податковим органом штрафних санкцій не залежить
від наявності у платника податків права
на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Ствердження
апелянта про повторне донарахування відповідачем податкових зобов'язань за одні
й ті ж місяці не знайшли свого
підтвердження в ході розгляду справи. Щодо вимог позивача про визнання дій посадових
осіб Державної податкової інспекції в м. Суми по зменшенню від'ємного значення
податкового кредиту в розмірі 215 761 грн. 00 коп. неправомірними, у зв'язку з
чим позивач був позбавлений права на апеляційне оскарження донарахованого
податкового зобов'язання на вказану суму, колегія суддів виходить з положень
п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» на
підтвердження висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для
направлення відповідного податкового повідомлення-рішення позивачу. Надані
позивачем висновки спеціаліста-економіста Сумського відділення Харківського
науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф.. М.С.Бокаріуса №
5434 від 21.10.2008 року та № 6060 від 28.11.2008 року не є належним та
достатнім доказом правомірності позовних вимог. При цьому колегія суддів
звертає увагу на те, що питання, поставлені на вирішення спеціаліста-економіста
за розсудом та ініціативою позивача стосуються законодавчого обґрунтування
донарахування ПДВ, відповідності діючому законодавству застосування позивачем
нульової ставки ПДВ при експорті транспортних послуг, законодавчого
обґрунтування включення до валових витрат непередбаченої орендної плати.
Фактично такі питання є правовими за своєю природою, що зумовлює відсутність
можливості врахування наданих висновків спеціаліста. Так,
згідно ст. 67 Кодексу адміністративного судочинства спеціалістом є особа, яка
володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і
може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що
потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути
залучений до участі в адміністративному процесі за ухвалою суду для надання
безпосередньої технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій. Допомога
спеціаліста не може стосуватися правових питань. Виходячи
з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно
встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм
матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду
не спростовують. Керуючись
ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205,
206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну
скаргу Приватного підприємства "Транспортно-Експедиційна фірма
"ВлаТа" залишити без задоволення. Постанову Господарський суд Сумської областi від 28.07.2008р. по справі № АС17/350-08 залишити без змін. Ухвала
набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у
касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду
України. | Головуючий суддя | | Філатов Ю.М. | Судді | | Водолажська Н.С. Гуцал М.І. | | Повний текст ухвали
виготовлений 24.02.2009 р.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4445559 ?
Документ № 4445559 це Ухвала суду
Яка дата ухвалення судового документу № 4445559 ?
Дата ухвалення - 19.02.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4445559 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4445559 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 4445559, Харківський апеляційний адміністративний суд
Судове рішення № 4445559, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 19.02.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Ухвала суду.
На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Судове рішення № 4445559 відноситься до справи № 22-а-480/09
Це рішення відноситься до справи № 22-а-480/09. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
| | | |
