Ухвала суду № 44447384, 26.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2789/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області (далі - ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 року №0032281703.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, а податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області №0032281703 від 27.08.2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №632 від 24.07.2014 року в період з 30.07.2014 року по 05.08.2014 року посадовими особами ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) з питань, щодо підтвердження відомостей по правовим відносинам з ТОВ "Зеленцьке" за період березень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.3, п. 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, підприємцем занижена чиста сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість за березень 2014 року в сумі 30667,00гривень, в наслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року в сумі 30667,00 гривень. Документальною перевіркою донараховано податок на додану вартість за березень 2014 року в сумі 30667,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 12.08.2014 року № 2363/173/НОМЕР_1, на підставі якого ОДПІ прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №0032281703 від 27.08.2014 року

Підставою для невизнання господарської операції з поставки сої від ТОВ "Зеленецького", є інформація викладена в акті Хотинської ОДПІ Чернівецької області №260/2200/30795974 від 28.05.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Зеленецьке", з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року". Зазначеним актом встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій із реалізації сільськогосподарської продукції по реалізації ФОП сої в кількості 40 т.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, реальності господарських операцій позивача з його контрагентом та неправомірне прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК, формування податкового кредиту здійснюється за умови існування декількох підстав, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Отже предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Слід зазначити, що законодавець не визначив ані конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції, ані ступеня деталізації опису господарської операції у первинному документі. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

З наданих суду доказів, судом не було встановлено, з чим також погоджується колегія суддів, порушень позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "Зеленецьке", оскільки первинні документи бухгалтерського обліку та податкові документи оформлені належним чином, були дослідженні в ході перевірки та не викликали будь-яких зауважень у податкової інспекції.

Так, на виконання умов договору поставки № 1 1/2014 від 05 березня 2014 р. ТОВ "Зеленецьке" було поставлено ФОП ТОВАР (сою) у кількості 40 т. загальної вартістю 184000 грн. Перевізником вантажу є ТОВ "Соя Агро-Транс", що підтверджено ТТН № 2 від 05.03.2014 р. Факт поставки товару також підтверджується податкової накладною № 4/2 від 05.03.2014 р, видаткової накладною № 17 від 05.03.2014 р., платіжним дорученням № 19 від 05.03.2014 р.

Таким чином, позивачем в повній мірі відображено факт отримання товару ТОВ "Зеленецьке" у березні 2014 року, первинні документи мають юридичну силу, заповнені відповідно до вимог чинного законодавства, за придбаний товар позивач розрахувався та використав його у власній господарській діяльності.

Отже, подані позивачем первинні документи у сукупності та взаємозв'язку, дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій, первинні документи не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Також, частиною першої статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, при цьому процесуальним законодавством тягар доказування у спірних відносинах покладено на відповідача (ч.2 ст.71 КАС України). Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Тому, з урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази у сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0032281703 не відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів також вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова