Постанова № 44447208, 12.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 65268/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» про стягнення адміністративно-господарських санкції та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 8 841, 18 грн. та пеню в сумі 108, 65 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Постанова мотивована тим, що відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та своєчасно направлялися звіти про наявність ваканцій форми №3-ПН та звіти про прийнятих працівників форми №5-ПН до Бережанського районного центру зайнятості, однак жодного випадку направлення до відповідача центром зайнятості осіб інвалідів для працевлаштування та відмови у працевлаштуванні таких осіб відповідачем не було, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи та організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Апелянт зазначає, що у 2010 році відповідач інформував центр зайнятості лише чотири рази, що підтверджується звітами ф.3-ПН, які подавалися до центру зайнятості, чим не виконав обов'язку, зазначеного в ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд виходив з того, що Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс» проводило заходи для працевлаштування інвалідів, тому позивачем безпідставно застосовано адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи і є помилковими з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 8 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій згідно ч.2 цієї статті тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Судом встановлено, що згідно поданого Бережанським районним державним агропромисловим підприємством «Бережанирайагроліс» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 17 осіб, при цьому працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, до цього числа не входять. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХII, становить 1 особу.

Як вбачається з витягу з наказу Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» № 5 від 10 березня 2009 року, на підприємстві на посаді лісника з 10 березня 2009 року працював інвалід третьої групи інвалідності ОСОБА_1, направлений на працевлаштування Бережанським районним центром зайнятості, та звільнений наказом Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» № 2 від 01 березня 2010 року.

При цьому списки фактично вивільнених працівників із зазначенням в них інвалідів в десятиденний термін, як це передбачено ч. 5 ст.20 Закону № 803-XII, відповідачем в державну службу зайнятості не подавалися.

Крім того, відповідачем не виконано вимоги ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" щодо щомісячного подання до центру зайнятості звіту за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів .

Згідно матеріалів справи, до Бережанського районного центру зайнятості Бережанським районним державним агропромисловим підприємством «Бережанирайагроліс» було подано лише чотири звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування, а саме: 15.03.2010 року, 12.04.2010 року, 13.09.2010 року та 10.11.2010 року. Про наявність вакансій для інвалідів зазначено лише у звіті форми №3-ПН від 15.03.2010 року, вказавши про можливість працевлаштування на посаду лісника у лісове господарство інваліда ІІІ групи у графі «додаткові вимоги - окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші». У звітах від 12.04.2010 року, від 13.09.2010 року та від 10.11.2010 року вказана вакантна посада лісника, проте у графі «додаткові вимоги» не зазначено, що вакантне місце створено для працевлаштування інваліда. Вказане не дає можливості визначити чи підходить дане робоче місце для працевлаштування інваліда, у зв'язку з чим у 2010 році направлення інвалідам для працевлаштування в Бережанське районне державне агропромислове підприємства «Бережанирайагроліс» не видавались.

Судом встановлено, що відповідачем у 2010 році здійснювався прийом працівників за направленням державної служби зайнятості, про що Бережанським районним державним агропромисловим підприємством «Бережанирайагроліс» подавалися до Бережанського районного центру зайнятості звіти про прийнятих працівників форми № 5-ПН з 11 березня 2010 року по 20 березня 2010 року, з 01 червня 2010 року по 10 червня 2010 року, з 21 червня 2010 року по 30 червня 2010 року, з 21 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок підприємства щодо створення робочого місця для інваліда на місце вивільненого працівника-інваліда з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів у Україні» відповідачем не виконано.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» у 2010 році становила приблизно 8841, 00 грн. (8841,18 грн. згідно розрахунку позивача).

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування Бережанському районному державному агропромисловому підприємству «Бережанирайагроліс» нараховано 8841, 18 грн. адміністративно - господарських санкцій. Строк сплати заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році закінчився 15.04.2011 року, у зв'язку з чим згідно ч. 2 ст. 20 Закону 875-ХII, Порядку нарахування пені та її сплати, розрахунку одноденного розміру пені з врахуванням ставки Національного банку України позивачу нарахована пеня, яка виникла за період з 16.04.2011 року по 26.05.2011 року (по дату звернення до суду з адміністративним позовом) за не своєчасну сплату таких санкцій в сумі 108, 65 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі № 2а-1435/11/1970 - скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» (код ЄДРПОУ 36349896) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 8841 (вісім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 18 коп. та пеню в розмірі 108 (сто вісім) грн. 65 коп. шляхом перерахування на р/р № 31210230700003, ГУДК України в Тенопільській області, 50070000, МФО 838012, код одержувача 23588183.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький