Ухвала суду № 44447205, 20.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Справа № 876/2484/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області, третя особа Міністерство юстиції України, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області, в якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати Наказ міністра внутрішніх справ України № 2239 о/с від 27.10.2014 року та Наказ Управління МВС України в Житомирській області № 335 о/с від 04.11.2014 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ; 2) поновити позивача на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Житомирській області - начальника слідчого управління, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 3) зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» - інформацію щодо позивача.

Провадження по адміністративній справі відкрито ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2015 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про залучення їх у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою цього ж суду від 11.02.2015 року ухвалено звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності (відповідності вимогам частин 2, 3 ст.22, ч.2 ст.61, ч.1 ст.62, частин 1, 2 ст.64 Конституції України) положень Закону України «Про очищення влади» (частин 1, 3 ст.1, частин 1, 2 ст.3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2015 року провадження у справі за вищевказаним позовом ОСОБА_2 зупинено, на підставі п.4 ч.2 ст. 156 КАС України, до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України та розгляду Конституційним Судом України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади».

З цією ухвалою суду першої інстанції від 11.02.2015 року про зупинення провадження у справі не погодилась третя особа Міністерство юстиції України і подала апеляційну скаргу. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду прийнята із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було запропоновано представнику позивача заявити клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання Верховним Судом України стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади». Таким чином, на думку апелянта, судом здійснювався тиск на представника позивача з метою отримання відповідної процесуальної дії, що суперечить вимогам ст. 8, 9 КАС України. Також зазначає апелянт, що клопотання позивача про зупинення провадження у справі було заявлено в усній формі без обґрунтування мотивів щодо необхідності його задоволення, що свідчить про невідповідність такого клопотання п.4 ч.2 ст.156 КАС України. Звертає увагу апелянт, що нормами процесуального законодавства не передбачено право суду на зупинення провадження у справі з власної ініціативи у зв'язку зі зверненням до Верховного Суду України в порядку ч.5 ст.9 КАС України. Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги заперечень представника Мінюсту щодо зупинення провадження у справі відповідно до п.4 ч.2 ст. 156 КАС України.

Просить апелянт скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2015 року про зупинення провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з наступних підстав.

Із змісту оскарженої ухвали суду першої інстанції від 11.02.2015 року про зупинення провадження у справі видно, що провадження по даній адміністративній справі судом зупинено на підставі ухвали цього ж суду від 11.02.2015 року про звернення до ВС України для вирішення питання про внесення до КС України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

При цьому, іншими причинами, ніж ті, перелік яких визначений частиною 2 ст.156 КАС України, на зупинення провадження у справі, є не будь-які обставини, а лише ті, які перешкоджають подальшому судовому розгляду справи та не можуть бути усунені на даній стадії адміністративного процесу, або роблять недоцільним розгляд справи, оскільки за час зупинення можуть з'явитися важливі для справи обставини, неврахування яких може вплинути на законність та обгрунтованість судового рішення.

Тобто, такі (інші) причини повинні бути зумовлені об'єктивними обставинами.

Крім цього, з матеріалів справи, зокрема із журналу судового засідання від 11.02.2015 року (а.с. 141) видно, що питання щодо звернення до Верховного Суду України та питання щодо зупинення провадження у справі були ініційовані судом першої інстанції. При цьому, клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі було заявлено в усній формі без обґрунтування.

У зв'язку із наведеним вище суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у розглядуваній адміністративній справі.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про зупинення провадження у справі, тому оскаржену ухвалу суду від 11.02.2015 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задоволити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк