Постанова № 44446311, 26.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 917/2612/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Станішевського І.С. (дов. № 14-125 від 13.05.2014р.), Єфременка О.О. (дов. № 14-88 від 18.04.2014р.)

відповідача - Рубан Н.Б. (дов. № 252 від 05.02.2015р.)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №2450 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.03.15р. у справі № 917/2612/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", м. Комсомольськ, Полтавська область

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України Полтавської області, м. Полтава

про стягнення 3 892 309,06 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", м. Комсомольськ, Полтавська область про стягнення 841802,65 грн. пені, 416264,46 грн. 3% річних та 2634241,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, що виникли з договору купівлі - продажу природного газу № 49/02-13-ТЕ (Р)-24 від 25.09.2013 р. за період з січня по липень 2013 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.03.2015р. по справі № 917/2612/14 (суддя Н.Г. Гетя) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3,38 грн. пені, 0,78 грн. 3% річних та 0,1 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення у справі № 917/2612/14 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 549-552, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-3, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, а також без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи. З цих обставин позивач просить рішення господарського суду Полтавської області від 05.03.2015р. по справі № 917/2612/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 841799,27 грн., 3 % річних в сумі 416263,68 грн., збитків внаслідок інфляції у розмірі 2634241,95 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 841799,27 грн., 3 % річних в сумі 416263,68 грн., збитків внаслідок інфляції у розмірі 2634241,95 грн. В іншій частині позивач просить залишити рішення без змін, а судові витрати по справі віднести на відповідача.

Третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області відзиву на апеляційну скаргу не надала, проте 19.05.2015р. від неї до суду апеляційної інстанції надійшла заява-клопотання (вх. № 7807) про розгляд справи без участі представника казначейства.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін. Вважає, що господарський суд Полтавської області дійшов правильного висновку, що за умовами договору про організацію взаєморозрахунків № 755/30 від 14.10.2014р. було передбачено надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 49/02-13-ТЕ (Р)-24 від 25.09.2013р. Відповідач зазначає, що Договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог. Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, в зв'язку з чим строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано і підстави для застосування пункту 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу № 49/02-13-ТЕ (Р)-24 від 25.09.2013р. та положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України відсутні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиву на неї доводи сторін, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено господарським судом Полтавської області, 25 вересня 2013 року між сторонами було укладено договір № 49/02-13-ТЕ (Р) - 24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за газ, що передається згідно пункту 2.1. Договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача протягом 3 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу, зазначеному у пункті 3.3. цього Договору.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє у частині передачі газу до 30 вересня 2013 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав, поставив відповідачу протягом січня-липня 2013 р. природний газ в обсязі 12513,020 тис. куб. метрів, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів прийому-передачі газу на загальну суму 16382045,79 грн. (аркуші справи 19-31), які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств позивача і відповідача. Факт прийняття газу на зазначену суму відповідач не заперечує.

За наявними у справі документальними матеріалами господарським судом першої інстанції також обґрунтовано встановлено, що 14 жовтня 2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби в Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської області державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської області державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконкому Комсомольської міськради, Департаментом житлово-комунального господарства Комсомольської міської ради, Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір № 755/30 про організацію взаєморозрахунків (згідно з пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Предметом Договору № 755/30 про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", а також Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.01.2014 року №30.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з укладенням договору № 755/30 з «Про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», змінено строк виконання грошового зобов'язання за договором № 49/02-1 ЗТЕ(Р)-24.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про теплопостачання» державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Пунктом 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевої самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30 затверджено Порядок та умови надання за 2012-2013 роки субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання за 2012р., 2013р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості, теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення -тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (пункт 1.1 Порядку).

Згідно з пунктом 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання, такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні. органи Казначейства: Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (даті - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство «Енергоринок»; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство «Вугілля України»; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Кількість сторін договору про організацію взаєморозрахунків є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Приймаючи рішення у даній справі господарський суд Полтавської області правильно визначився, що договір від 14.10.2014р. № 755/30 не є новацію щодо договору № 49/02-13-ТЕ(Р) -24 від 25.09.2013р. у розумінні частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України, оскільки при його укладанні сторони не припинили первісні зобов'язання за договором № 49/02-13-ТЕ(Р) -24 від 25.09.201Зр. на купівлю-продаж природного газу для вироблення теплової енергії, замінивши їх новими зобов'язаннями між тими ж сторонами, а лише організували взаєморозрахунки із погашення заборгованості за природний газ.

При цьому, господарський суд першої інстанції правомірно встановив, що за умовами договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося не лише надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

У пункті 9 Договору №755/30 про організацію взаєморозрахунків від 14.10.2014р. сторони передбачили, що КВП "Комсомольськтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 12985711,97 грн., у тому числі податок на додану вартість 2164285,33 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 25.09.2013 р. № 49/02-13-ТЕ(Р)-24.

За змістом підпунктів 2 та 3 пункту 12 Договору №755/30 про організацію взаєморозрахунків від 14.10.2014р. сторони зобов'язалися:

- не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору;

- перерахувати кошти наступній стороні.

Згідно з пунктом 17 Договору №755/30 про організацію взаєморозрахунків від 14.10.2014р. після виконання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Таким чином, зі змісту договору про організацію взаєморозрахунків можливість існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог не передбачена.

Згідно з наявним у справі платіжним дорученням № 5 від 28.10.2014 року грошові кошти на підставі договору про організацію взаєморозрахунків у розмірі 12985711,97 грн. сплачені відповідачем на користь позивача (аркуш справи 53).

Колегія суддів зазначає, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Пред'являючи даний позов ПуАТ «НАК «Нафтогаз України» послався на те, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором №49/02-13-ТЕ (Р)-24 від 25.09.2013р., оплатив поставлений природний газ з порушенням строків оплати, який встановлений у пункті 6.1 Договору. Зокрема за зобов'язаннями за січень 2013 року позивач розрахувався 16.10.2013 р., 03.04.2014 р. та 28.10.2014 р., за зобов'язаннями за лютий-липень була здійснена оплата 28.10.2014 р. платіжним дорученням № 5 від 28.10.2014 року на підставі договору про організацію взаєморозрахунків.

За прострочення оплати вартості природного газу позивачем здійснено нарахування 841802,65 грн. пені, 416264,46 грн. 3% річних та 2634241,95 грн. інфляційних. Відповідний розрахунок міститься в матеріалах справи (аркуші справи 8-14).

Стягнення цих коштів є предметом даного судового провадження.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних на суму боргу у розмірі 12985711,97 грн., які сплачені відповідачем на виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків, а також про відсутність підстав для стягнення нарахувань на цю суму, передбачених пунктом 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. В даному випадку, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі - продажу природного газу.

Для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі - продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Враховуючи те, що строки виконання зобов'язання відповідачем були дотримані, тому підстави для застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - відсутні.

Частиною 3 статті 82 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Колегія суддів враховує аналогічні правові позиції, що викладені у постановах Верховного суду України у справах № 2011-1/1043-2012-42/528-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, №5011-25/1533-2012-19/522-2012, а також у постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/7258/14 від 22.09.2014 року у подібних спорах.

Відповідно до вимог статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Доводи апеляційної скарги позивача викладені без урахування приписів закону, правової позиції Верховного Суду України, фактичних обставин справи і є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції при вирішенні даного господарського спору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, враховуючи порушення з боку відповідача умов Договору купівлі-продажу природного газу та розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, дійшов висновку про те, що за зобов'язаннями січня 2013 року на суму 1377423,10 грн. позивачем нарахована сума пені у розмірі 88716,52 грн., 3% річних у розмірі 43859,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 277537,17 грн. Проте, враховуючи те, що сума основного боргу у розмірі 1367941,88 грн. була погашена відповідачем на виконання договору про організацію взаєморозрахунків № 755/30 року від 14.10.2014 р., то розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат необхідно здійснювати в межах суми 9481,22 грн. (1377423,10-1367941,88) за період з 04.10.2014 року (з дати виникнення прострочення зобов'язання) по 15.10.2014 року (до дати погашення заборгованості поза межами договору про організацію взаєморозрахунків № 755/30 року від 14.10.2014 р. та з врахуванням положень п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, згідно якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені).

Здійснивши самостійний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за вказаний період, господарський суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за зобов'язаннями січня 2013 р. складає 3,38 грн. пені та 0,78 грн. 3% річних. В частині стягнення 841799,27 грн. пені, 416263,68 грн. 3% річних та 2634241,95 грн. судом першої інстанції відмовлено, як безпідставно заявленому.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України", м. Київ не спростовують висновків господарського суду Полтавської області, викладених у рішенні від 05 березня 2015 року в цій справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05 березня 2015 року у справі № 917/2612/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 29.05.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.