Рішення № 44445285, 26.05.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2015 р. Справа № 918/354/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 25 563 грн. 42 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Шевчук Г.Є. за довіреністю від 2 березня 2015 року № 7797;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просило суд стягнути на свою користь 25 504 грн. 72 коп., з яких 19 630 грн. 09 коп. основна сума боргу, 4 938 грн. 31 коп. прострочені відсотки, 748 грн. 12 коп. пеня по простроченій основній сумі боргу та 188 грн. 20 коп. пеня по прострочених відсотках.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 квітня 2015 року порушено провадження у справі № 918/354/15, розгляд якої призначено на 12 травня 2015 року.

12 травня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 25 563 грн. 42 коп., з яких: 19 630 грн. 09 коп. неповернута сума кредиту, 4 938 грн. 31 коп. прострочені відсотки, 795 грн. 02 коп. пеня по простроченій основній сумі кредиту, 200 грн. 00 коп. пеня по прострочених відсотках.

Ухвалою суду від 12 травня 2015 року вищезазначена заява прийнята судом до розгляду, окрім того даною ухвалою відкладено розгляд справи на 26 травня 2015 року.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що приймає заяву відповідача про уточнення позовних вимог, як заяву про збільшення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова) яким роз'яснено, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- об'єднання позовних вимог;

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи те, що заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду і вона подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, відтак має місце нова ціна позову 25 563 грн. 42 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 26 травня 2015 року підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання 12 травня 2015 року та 26 травня 2015 року не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення справи від 14 квітня 2015 року та відкладення розгляду справи від 12 травня 2015 року були надіслані Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових доказів.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у пункті 3.9.1 постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд визнав достатніми наявні в матеріалах справи докази для прийняття рішення та в порядку статті 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами. Відтак, суд

ВСТАНОВИВ:

6 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (надалі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - підприємець, позичальник) був укладений договір про надання овердрафту № 110-13, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику овердрафт, надати у його власність грошові кошти у національній валюті, а позичальник , у свою чергу, - повернути наданий овердрафт і сплатити проценти та комісії за користування ним (надалі - договір, а.с. 9 - 11, пункт 1 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що банк надає позичальнику овердрафт, а останній приймає його на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості по овердрафту (максимальна сума, в межах якої позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) у розмірі 20 000 грн. 00 коп. встановлюється на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1.

Згідно пункту 2.2 договору річна процентна ставка становить 25 % річних.

Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що за управління кредитом сплачується комісія у розмірі 0,05 %, яка нараховується від суми платежів, здійснених за рахунок овердрафта протягом одного операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вона нарахована.

Датою остаточного повернення овердрафту є 5 грудня 2014 року (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктами 2.8 та 2.9 договору підставою надання банком овердрафту є подання позичальником у банк розрахункових документів на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. Датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку).

Відповідно до пункту 4.1 договору позичальник зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Вказаний договір підписаний уповноваженим представником банку та підприємцем, а також скріплений печатками сторін.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору про надання овердрафту від 6 грудня 2013 року № 110-13, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, банком було надано позичальнику овердрафт в сумі 19 630 грн. 09 коп., що стверджується меморіальним ордером від 8 грудня 2014 року № 40922865 та випискою щодо руху коштів по рахунку підприємця, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 21 - 24).

Судом встановлено, що підприємець взяте на себе зобов'язання за вищевказаним договором по поверненню суми овердрафту не виконав, хоча, як передбачає пункт 2.4 договору, дата остаточного повернення овердрафту 5 грудня 2014 року.

Відтак, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог за підприємцем рахується заборгованість перед банком в сумі 19 630 грн. 09 коп. неповернута сума овердрафту та 4 938 грн. 31 коп. прострочені відсотки.

27 серпня 2014 року позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення-вимога № 110-13/1, відповідно до якої підприємцю було запропоновано в досудовому порядку врегулювати спір та сплатити борг, однак, як свідчать матеріали справи, вищезазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до частини 1, 2 статті 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч зазначеним нормам закону та у встановлені умовами кредитного договору строки своїх зобов'язань з погашення овердрафту та нарахованих процентів не виконав.

Оскільки в матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про погашення відповідачем вищезазначеної суми заборгованості за договором про надання овердрафту від 6 грудня 2013 року № 110-13, суд дійшов висновку, що вимоги банку про стягнення з відповідача основної суми боргу та процентів правомірні, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, банк у своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, згідно наданого останнім розрахунку (а.с. 20) просив суд стягнути з відповідача 795 грн. 02 коп. пені по простроченій основній сумі кредиту з яких: 353 грн. 34 коп. за період з 8 грудня 2014 року по 5 лютого 2015 року на суму основної заборгованості в розмірі 19 630 грн. 09 коп., 153 грн. 11 коп. за період з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року на суму основної заборгованості в розмірі 19 630 грн. 09 коп., 288 грн. 02 коп. за період з 4 березня 2015 року по 21 квітня 2015 року на суму основної заборгованості в розмірі 19 630 грн. 09 коп., 200 грн. 00 коп. пені по прострочених відсотках, з яких: 88 грн. 89 коп. за період з 8 грудня 2014 року по 5 лютого 2015 року нарахованих на суму 4 938 грн. 31 коп., 38 грн. 52 коп. за період з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року нарахованих на суму 4 938 грн. 31 коп., 72 грн. 59 коп. за період з 4 березня 2015 року по 21 квітня 2015 року нарахованих на суму 4 938 грн. 31 коп.

За змістом пунктів 2.6 та 6.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій) банк має право стягнути з позичальника пеню у розмірі 0,03 % за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (такаж позиція міститься в статті 611 ЦК України).

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено, що нарахований відповідачем розмір штрафних санкції є арифметично вірним та таким, який відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства України, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня по простроченій основній сумі боргу в розмірі 795 грн. 02 коп. та пеня по прострочених відсотках в розмірі 200 грн. 00 коп.

Виходячи з усього вищезазначеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, місто Львів, вулиця Сахарова, 78, ідентифікаційний код: 09807862) 19 630 (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 09 коп. неповернутої суми овердрафту, 4 938 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 31 коп. прострочених відсотків, 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 02 коп. пені по простроченій основній сумі боргу та 200 (двісті) грн. 00 коп. пені по прострочених відсотках.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "28" травня 2015 року.

Суддя Торчинюк В.Г.