Ухвала суду № 44441361, 27.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/4557/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Пасинок В.С.

Доповідач: Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Крижанівської Г.В.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Горобець А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай ДаряІванівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 в інтересах малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай ДаряІванівна, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

У мотивування вимог посилався на те, що йому та його брату ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, належить на праві спільної часткової власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1

У зв'язку із розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру, йому стало відомо про існування підробного договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., за умовами якого 07 вересня 2007 року його брат ОСОБА_8, діючи від свого імені та від його імені на підставі довіреності від 30 серпня 2007 року, продав квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3

Разом з тим, станом на вересень 2007 року його брат ОСОБА_8 був практично нерухомим внаслідок травми хребта, мав низку хвороб, які перешкоджали йому вести звичайний спосіб життя та унеможливлювали його присутність при укладенні угоди.

Також зауважив, що підписи на договорі не схожі на підписи його брата.

Крім того, 30 серпня 2007 року довіреності на ім'я брата, якою б він уповноважував останнього на продаж квартири, він не видавав.

Враховуючи наведене, просив суд визнати договір купівлі-продажу від 07 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_8, ним та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., недійсним.

У травні 2013 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_5 в інтересах малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року встановлено факт батьківства померлого ОСОБА_8 по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_6, 2008 року народження, та ОСОБА_7, 2007 року народження.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Зауважувала, що за життя ОСОБА_8 не повідомляв ні її, ні свого брата про те, що він уклав договір купівлі-продажу квартири, а підпис у зазначеному договорі виконаний не ОСОБА_8, оскільки підпис в договорі та підпис в паспорті останнього суттєво різняться.

За таких обставин, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_8, який діяв в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. за реєстровим №5938 та скасувати його реєстрацію.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Зазначає, що судом не з'ясовано, чи підписував відповідач та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, а також не взято до уваги те, що в міліції знаходяться матеріали по факту підроблення невстановленою особою договору купівлі-продажу спірної квартири.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 суд першої інстанції підставно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 05 березня 2001 року № 25344 квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 44).

07 вересня 2007 року за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстрованого за реєстровим № 5938, ОСОБА_8, діючи від себе особисто та від імені та в інтересах ОСОБА_2 згідно з довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертун О.Ю. 30 серпня 2007 року за реєстровим № 1442, продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 147-156).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 помер (т. 1 а.с. 48).

Згідно довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 33191 (И-2014) від 24 квітня 2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2007 року (т. 2 а.с. 82).

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року встановлено факт батьківства померлого 13.12.2009 року ОСОБА_8 по відношенню до малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди останнім у користуванні квартирою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 123-125).

Звертаючись в суд з даним позовом, позивач та третя особа посилались на відсутність волевиявлення з боку ОСОБА_8 на укладення договору купівлі-продажу від 07 вересня 2007 року, оскільки підпис останнього в спірному договорі не відповідає його дійсному підпису, він важко хворів, а тому не міг укласти оспорюваний договір. Крім того, ОСОБА_2 як на підставу для задоволення позову посилався на відсутність бажання продавати належну йому частину зазначеної квартири, тому довіреності на ім'я ОСОБА_8 30 серпня 2007 року з даного приводу не видавав.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами, передбаченими ч. 1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У силу ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.03.2014 року витребувано від слідчого управління УМВС України на Південно - Західній залізниці належно завірену копію проведеної судово-почеркознавчої експертизи по кримінальному провадженню № 12013110140000804 згідно постанови слідчого (т.2 а.с.49-50).

Разом з тим, з листа управління УМВС України на Південно - Західній залізниці від 01.07.2014 року за вих..№6/6420 вбачається, що у зв'язку з недостатньою кількістю порівняльних зразків експертиза експертною установою була залишена без задоволення, й зазначено, що на даний час органом досудового розслідування вживаються всі заходи, щодо збору належної кількості порівняльних зразків та як наслідок призначення судово-почеркознавчої експертизи (т.2 а.с.100).

Таким чином, на момент ухвалення рішення в суду першої інстанції не було доказів на підтвердження відсутності в ОСОБА_8 вільноговолевиявлення та невідповідності

його внутрішній волі на укладення договору купівлі-продажу.

Також встановлено, що укладаючи спірний договір, ОСОБА_8 діяв від свого імені та від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертун О.Ю. 30 серпня 2007 року за реєстровим № 1442 (т.1 а.с.152-154).

У відповідності до ч.1 ст.237 ЦПК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Разом з тим, ОСОБА_2, стверджуючи, що не видавав довіреності від 30.08.2007 року на ім'я ОСОБА_8 з позовною вимогою про визнання даної довіреності недійсною не звертався, як і не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи, з метою встановлення належності йому підпису на довіреності, хоча судом першої інстанції неодноразово роз'яснювалося таке право.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про те, що посилання ОСОБА_2 на те, що він 30 серпня 2007 року не видавав довіреності на ім'я ОСОБА_8 не знайшло свого підтвердження, що свідчить про те, що ОСОБА_8 мав достатній обсяг повноважень на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5, оскільки доказів відсутності волевиявлення ОСОБА_8 на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири не надано.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила з пояснень ОСОБА_2 у судовому засіданні, що він видав 30 серпня 2007 року довіреність своєму брату ОСОБА_8 на продаж від його імені квартири, проте тоді був інший покупець, який відмовився купити квартиру. Про продаж квартири відповідачу йому нічого не було відомо. Довіреність він не анулював.

Щодо заявлення клопотання про витребування зразків підпису брата та проведення експертизи його підпису на договорі купівлі-продажу, то він такого клопотання в суді першої інстанції не заявляв, оскільки за проведення експертизи необхідно було платити кошти, а тому розраховував, що така експертиза буде проведе в кримінальній справі.

Зі звукозапису судового засідання та оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції виконав вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК України, роз'яснивши учасникам процесу право на заявлення клопотання про витребування доказів та проведення почеркознавчої експертизи та їх наслідки. Позивач та третя особа не скористалися своїм правом на власний розсуд. Участь в суді першої інстанції з боку позивача приймали представники позивача, фахівці в галузі права, які усвідомлювали наслідки не вчинення таких дій.

У суді апеляційної інстанції позивач та його представник порушували питання про витребування доказів з матеріалів кримінальної справи, проте два томи кримінальної справи ( в копії) долучені до матеріалів справи, були предметом дослідження в суді першої інстанції і на підставі наявних документів слідчі органи призначали проведення експертизи, проте такі висновки не були отримані, оскільки експертам для проведення почеркознавчої експертизи недостатньо зразків підпису ОСОБА_8

Порушувалось також питання про призначення почеркознавчої експертизи, проте інші зразки підпису суду не були надані.

Крім того, в силу ч.2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Суд першої інстанції виконав вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК, тому колегія суддів відмовила в задоволенні цього клопотання відсутні правові підстави для цього.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: